ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2021Справа № 910/7047/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7047/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Транс"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
30 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна" (позивач) надійшла позовна заява № 10-пз від 27.04.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Транс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року у розмірі 36 023,24 грн., з них: основного боргу - 21 971,96 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна гривня 96 копійок), штраф - 10 985,98 грн. (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 98 копійок), пені - 1345,85 грн. (одна тисяча триста сорок п'ять гривень 85 копійок), інфляційних втрат - 1395,03 грн. (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 03 копійки) та 3% річних - 324,42 грн. (триста двадцять чотири гривні 42 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7047/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105480079872 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 року у справі № 910/7047/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 25.05.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 09.06.2021 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВ Транс" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № ПУ-КА-071016-04 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
В п. 5.1.2. договору визначено, що якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставлений на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає сім (7) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про небажання продовжити дію договору, термін дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах (п.п. 2.1., 2.2. договору).
На виконання умов договору поставки № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 971,96 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 52705 від 09.10.2020 року на суму 3951,20 грн., № 52865 від 09.10.2020 року на суму 678,00 грн., № 53478 від 13.10.2020 року на суму 1017,10 грн., № 53493 від 13.10.2020 року на суму 329,60 грн., № 53632 від 15.10.2020 року на суму 1489,00 грн., № 53759 від 15.10.2020 року на суму 1174,40 грн., № 54693 від 21.10.2020 року на суму 441,60 грн., № 55784 від 27.10.2020 року на суму 631,06 грн., № 56183 від 29.10.2020 року на суму 10 759,20 грн., № 55180 від 02.11.2020 року на суму 1500,80 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.
Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач не розрахувався, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 21 971,96 грн.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 року по 18.12.2020 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року у розмірі 21 971,96. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 985,98 грн., пеню у розмірі 1345,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 1395,03 грн. та 3% річних у розмірі 324,42 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 971,96 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 52705 від 09.10.2020 року на суму 3951,20 грн., № 52865 від 09.10.2020 року на суму 678,00 грн., № 53478 від 13.10.2020 року на суму 1017,10 грн., № 53493 від 13.10.2020 року на суму 329,60 грн., № 53632 від 15.10.2020 року на суму 1489,00 грн., № 53759 від 15.10.2020 року на суму 1174,40 грн., № 54693 від 21.10.2020 року на суму 441,60 грн., № 55784 від 27.10.2020 року на суму 631,06 грн., № 56183 від 29.10.2020 року на суму 10 759,20 грн., № 55180 від 02.11.2020 року на суму 1500,80 грн.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У п. 5.1.2. договору погоджено, що якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставлений на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає сім (7) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 21 971,96 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 21 971,96 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № ПУ-КА-071016-04 від 07.10.2016 року в розмірі 21 971,96 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 985,98 грн., пеню у розмірі 1345,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 1395,03 грн. та 3% річних у розмірі 324,42 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 10.2. договору визначено, що при прострочені оплати товару покупець, за письмовою вимогою постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків і нарахування та звернення до суду за її стягненням.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, окремо по кожній видатковій накладній, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1317,64 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 28,21 грн. позивачу належить відмовити.
Пунктом 10.5. договору передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.2. суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 985,98 грн. штрафу є обґрунтованими.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині нарахування інфляційного збільшення боргу судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 17.10.2020 року, 21.10.2020 року, 23.10.2020 року, 29.10.2020 року, 04.11.2020 року, 06.11.2020 року та 10.11.2020 року правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2020 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1396,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1395,03 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 324,42 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 35 995,03 грн., з них: основного боргу - 21 971,96 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна гривня 96 копійок), штрафу - 10 985,98 грн. (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 98 копійок), пені - 1317,64 грн. (одна тисяча триста сімнадцять гривень 64 копійки), інфляційних втрат - 1395,03 грн. (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 03 копійки) та 3% річних - 324,42 грн. (триста двадцять чотири гривні 42 копійки).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2268,22 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Транс" (ідентифікаційний код 37560614, 02121, м. Київ, просп. Бажана, 7-Б, кв. 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна" (ідентифікаційний код 40458289, адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1) грошові кошти: основного боргу - 21 971,96 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна гривня 96 копійок), штрафу - 10 985,98 грн. (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 98 копійок), пені - 1317,64 грн. (одна тисяча триста сімнадцять гривень 64 копійки), інфляційних втрат - 1395,03 грн. (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 03 копійки), 3% річних - 324,42 грн. (триста двадцять чотири гривні 42 копійки) та судовий збір - 2268,22 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 22 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.07.2021р.
Суддя О.В. Котков