Номер провадження: 11-кп/813/1487/20
Номер справи місцевого суду: 520/4383/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.06.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2020 р. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160480000394 від 30.01.2019 р., якою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 28.07.1986 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 140, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, данні про звільнення відсутні;
- 20.03.1991 Московським районним судом м.Харкова за ч. 3 ст. 140, 17, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, згідно до ст. 43 КК України приєднано покарання за попереднім вироком, остаточно до відбування 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 19.04.1997 по відбуттю строку покарання;
- 03.11.1997 Київським районним судом м.Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна, звільнився 03.03.2001 по відбуттю строку покарання;
- 12.06.2001 року Жзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст.140, ст.17 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна;
- 29.01.2002 Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнився 15.09.2005 по відбуттю строку покарання;
- 17.08.2010 Нахимовським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнився 21.03.2012 по відбуттю строку покарання;
- 28.02.2013 Ленинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст.185, ст.185 4.2, ч. 1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 09.08.2013 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнився 29.01.2016 по відбуттю строку покарання;
- 26.12.2018 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 роки, звільнився 26.12.2018 по відбуттю строку покарання;
- 29.01.2019 Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження золі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовий строк 1 рік,
- обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави до 16.06.2020 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, в рамках розгляду кримінального провадження №12019160480000394 від 30.01.2019 р продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з відповідним визначеним розміром застави у розмірі - 30 000 гривень, та покладеними обов'язками, на 60 днів, тобто до 16.06.2020 року включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зазначив, що обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Обставини злочину свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що зберігаються ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Судом враховано не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, а й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, його вік та стан здоров'я, наявність судимостей за умисні злочини, відсутність працевлаштування та стійких соціальних зв'язків.
Беручи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, та вважає, що зазначені ризики за час перебування обвинуваченого під вартою не зменшилися.
Обставини, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які б виключали застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою з підстави того, що:
- ризики зазначені в ухвалі суду є недоведеними,
- підозра ОСОБА_8 необґрунтована, він не визнає кваліфікацію скоєного ним злочину та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України;
- обвинувачений ОСОБА_8 не має наміру переховуватись від суду та органів слідства;
- обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою з січня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
З огляду на що, Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 р. положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України, а ухвала Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2020 р. підлягає апеляційному оскарженню.
Як вбачається з матеріалів провадження, а також копії обвинувального акту, в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт №12019160480000394 від 30.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою слідчого суддіКиївського районного суду м. Одеси від 01.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого вже судом продовжувався.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, не працював, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, може скоїти інше кримінальне правопорушення та може здійснити спробу переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, ризики, зазначені в ст. 177 КПК України не відпали, продовжують існувати та доводи апеляційної скарги наявності цих ризиків не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особам обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Проте, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, який скоєний умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, а також можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання його винним, враховуючи, що він був раніше неодноразово засудженим та на шлях виправлення не став, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останній перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні яких на теперішній час ще не допитано, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, судом враховано ту обставину, що ОСОБА_8 раніше судимий, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про наявність ризику переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, а тому доводи захисника ОСОБА_6 апеляційний суд вважає такими, щоне знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що вказаний ризик обґрунтований в тому числі тим, що ОСОБА_8 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працевлаштований, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущення, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру вчиненого злочину, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на даний час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Отже, доводи ОСОБА_8 про наявність підстав для звільнення обвинуваченого, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2020 р., якою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження за №12019160480000394 від 30.01.2019 р. продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави до 16.06.2020 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4