Дата документу 05.07.2021 Справа № 334/8111/16-ц
Єдиний унікальний №334/8111/16 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.
Провадження № 22-ц/807/2298/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«05» липня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року про відмову у прийнятті та повернення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору дарування квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсними, повернення сторін договорів до первісного стану у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору дарування квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсними, повернення сторін договорів до первісного стану.
06 лютого 2019 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_10 до суду першої інстанції було надано свідоцтво про смерть відповідача ОСОБА_2
10 квітня 2019 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надано письмову заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просила суд прийняти відмову позивача в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 та виселення його з цього житлового приміщення та закрити провадження у цій частині. В іншій частині продовжити розгляд позову до ОСОБА_9 без їх участі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_3 його спадкоємців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено у прийнятті та повернуто зустрічний позов ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне повідомлення про розгляд справи 06 лютого 2021 року, вчинення судом дій що свідчили про прийняття зустрічного позову, безпідставність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , просила скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі представника ОСОБА_11 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що ОСОБА_1 не залучена до участі у справі, підстави для прийняття зустрічного позову відсутні, 11 травня 2021 року у справі ухвалено рішення суду про часткове задоволення позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у прийнятті та повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 помер, ухвалою суду від 11 квітня 2019 року закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Матеріалами справи підтверджено, що у грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення (а.с.1-4).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 06 червня 2017 року (а.с.16).
29 травня 2017 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору дарування квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсним, повернення сторін договорів до первісного стану (а.с.17-22).
Ухвалою Ленінського районного суду від 26 жовтня 2018 року суддею Баруліною Т.Є. справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 06 лютого 2019 року (а.с.34).
25 березня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про залучення її до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 в зв'язку з його смертю та про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника (а.с.35-38).
10 квітня 2019 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надано письмову заяву про відмову від частини позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 та виселення його з цього житлового приміщення та закриття провадження у цій частині.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_10 про відмову в частині позовних вимог - задоволено.
Цивільну справу в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 , таким що втратив право користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 та виселення його з цього житлового приміщення закрито.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю - відмовлено. У задоволені клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до залучення правонаступника ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю - відмовлено.
Відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсними, повернення сторін договорів до первісного стану (а.с.50-51).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2019 року в частині відмови в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору дарування квартири, договору купівлі-продажу квартири недійсним, повернення сторін договорів до первісного стану скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін (а.с.56-59).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2019 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступників (а.с.60).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2020 року провадження у справі відновлено (а.с.64).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_3 його спадкоємців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено у прийнятті та повернуто зустрічний позов ОСОБА_2 (а.с.94-95).
За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Таким чином, із ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Водночас, у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2, судам роз'яснено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (частина перша статті 123 ЦПК України, а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (частина перша статті 34 ЦПК України. Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Так, суд при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв'язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв'язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 193 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на те, що в межах цієї справи в провадженні суду відсутні позовні вимоги до ОСОБА_2 , а отже, відсутній зв'язок між первісною і зустрічною вимогами, ОСОБА_2 помер на час вирішення питання про прийняття зустрічного позову до розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для спільного розгляду.
Крім того, постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишено без змін ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2019 року, зокрема, в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю та про зупинення провадження у справі до залучення правонаступника ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення про розгляду справи 06 лютого 2021 року не заслуговує на увагу, оскільки не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона та її представник були завчасно повідомлені про розгляд справи 05 квітня 2021 року.
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, які містяться в матеріалах оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року, розгляд справи був призначений на 05 квітня 2021 року на 10 год. 00 хв. (а.с.65-66, 72).
Відповідно до протоколу судового засідання від 05 квітня 2021 року судове засідання було розпочато о 10 год. 20 хв., а отже відсутні підстави вважати, що розгляд справи розпочався до визначеного часу, про що зазначає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Посилання ОСОБА_1 на вчинення судом першої інстанції дій, спрямованих на забезпечення розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами.
За приписами ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
В матеріалах справи відсутня ухвала суду першої інстанції при прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 , не долучена така ухвала й до апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 є неприйнятними, оскільки оскаржуваною ухвалою суду питання щодо закриття провадження не вирішувалось, а ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2019 року в цій частині постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишена без змін.
ОСОБА_1 не позбавлена права як спадкоємець (у випадку прийняття спадщини) звернутись з окремим позовом у разі порушення її прав.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 05 липня 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова