Справа № 303/1514/20
Іменем України
23 червня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
за участі секретарки судового засідання Мацоли О.Д.-В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Сетам, ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року, ухвалене суддею Моничем В.О.,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області /правонаступник Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)/ (далі - відділ ДВС, Мукачівський РВ ДВС) до державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними.
Позов обґрунтувала тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2012, яке набрало законної сили 28.02.2013, у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 25.07.2007 № CNL-801/016/2007 у розмірі 168 326,44 грн було звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності. Реалізацію вказаного предмета іпотеки вирішено здійснити шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Другого січня 2020 року, тобто у день проведення електронних торгів, вона отримала від ДП «Сетам» повідомлення про проведення електронних торгів із реалізації належного їй нерухомого майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 . 17.01.2020 вона отримала протокол № 458140 про проведені електронні торги від 02.01.2020 по лоту № 392835, однак акт про проведення цих торгів від ДП «Сетам» не отримала і дотепер.
Підставами визнання електронних торгів недійсними вважає: - не зазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщено предмет іпотеки - незавершений будівництвом житловий будинок, загальною площею 327 кв м, хоча згідно з договором іпотеки загальна площа майна складала 66,30 кв м, що є істотною умовою договору купівлі-продажу; - реалізація належного їй іпотечного нерухомого майна відбулася за дуже заниженою ціною у розмірі 203 700 грн і з грубим порушенням умов кредитного й іпотечного договорів; - ненадіслання їй державним виконавцем звіту про оцінку належного їй майна до його реалізації внаслідок чого була позбавлена можливості його оскаржити. До того ж зазначала, що була відсутньою її згода щодо визначення вартості майна; - при реалізації іпотечного майна не враховано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки іпотечне майно підпадає під усі вимоги цього Закону, так як його загальна площа складає 66,30 кв м, що підтверджено договором іпотеки від 25.07.2007.
Посилаючись на наведені обставини, які на її думку свідчать про порушення діючого законодавства під час проведення електронних торгів, просила визнати недійсними електронні торги з продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , які відбулись 02.01.2020, оформлені актом і протоколом № 458140, визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону), скасувавши запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за покупцем ОСОБА_2 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу через його незаконність та необґрунтованість унаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Скарга мотивована тими самими доводами, які наведені в позовній заяві, а також тим, що судом першої інстанції помилково застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції, які на день проведення торгів утратили чинність.
Водночас стверджувала, що нею при зверненні до суду з позовом було подано клопотання і заяву про забезпечення позову від 17.03.2020, з приводу яких судом не прийнято рішення, що є порушенням вимог процесуального права.
З огляду на це апелянтка просила оскаржене рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Мурін О.С. посилався на її безпідставність, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду - без змін.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мурін О.С. апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 не визнав, просив таку залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін, посилаючись на те, що таке судом ухвалене з додержанням вимог закону.
Позивачка (апелянта) ОСОБА_1 , представники відповідачів Мукачівського РВ ДВС та ДП «Сетам» у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідачку, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Муріна О.С., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд уважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом установлено, що 25 липня 2007 року відповідно до нотаріально посвідченого договору іпотеки № PCL-801/134/2007 (майнова порука), укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_3 , який діє від імені позивачки ОСОБА_1 (іпотекодавцем), з метою забезпечення виконання боржником ОСОБА_4 боргових зобов'язань за кредитним договором № СNL-801/053/2007 від 25.07.2007, іпотекодавець надала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 66,30 кв м та загальною вартістю 83 139,090 гривень (а.с.10-14).
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2012, зокрема, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором в розмірі 168 326,44 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки № РСL-801/134/2007 від 25.07.2007, тобто будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 . Реалізацію предмета іпотеки ухвалено здійснити шляхом продажу на публічних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.15-17).
З листа управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області від 21.10.2019 № Т-505/02-22/03/3148 вбачається, що у Мукачівському РВ ДВС на виконанні перебуває виконавчий лист № 2/0707/2266/2012 від 17.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна” боргу в розмірі 170 146,44 гривень. По даному виконавчому провадженні 08.07.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на майно боржниці. 10.07.2019 державним виконавцем винесено повторно постанову про опис та арешт майна (коштів) боржниці, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 . 21.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні в особі ТОВ «Приватна експертна служба» з метою визначення вартості описаного майна боржниці і, як наслідок, останнім було виготовлено звіт про оцінку майна (а.с.18-20).
Отже, боржницею ОСОБА_1 рішення суду в добровільному порядку не було виконано.
02.01.2020 на веб-сайті СЕТАМ відбулися електронні торги за лотом № 392835 з реалізації предмета іпотеки - незавершене будівництво житлового будинку, загальною площею 327,00 кв м (ступінь готовності не встановлена), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі стартовою ціною продажу 203 700 грн і переможцем цих торгів став ОСОБА_2 , що стверджується протоколом № 458140 від 02.01.2020 (а.с.21-22).
Із витребуваних апеляційним судом матеріалів виконавчого провадження також убачається, зокрема, що Мукачівським МВ ДВС: 1) листом від 10.07.2019 № 10264 надсилалась ОСОБА_5 копія постанови від 10.07.2019 про опис та арешт її майна (коштів); 2) листом від 27.11.2019 № 48063137/19/16479 ОСОБА_1 надсилалася для ознайомлення копія витягу звіту про оцінку її майна вартістю 203 700 грн з одночасним роз'ясненням їй права вразі незгоди оскаржити в судовому порядку результати визначення вартості й оцінки майна; 3) 14.01.2020 складено акт про реалізацію зазначеного предмета іпотеки, а постановою від 03.02.2020 зазначене виконавче провадження закінчено.
Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
Згідно з вимогами частин 1-3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 зі змінами, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного в частині восьмій статті 56 цього Закону), здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається у порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачки, яка оспорює результати електронних торгів.
На переконання апеляційного суду, до предмета доказування в цій справі належало дотримання порядку проведення електронних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, передбачених «Порядком реалізації арештованого майна», затверджених наказом Мін'юсту від 29.06.2016 № 2831/5 зі змінами, які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів, у тому числі повторних (внесення інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна, стартову ціну реалізації майна тощо) /розділ ІІІ/; правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів /розділ V/; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ VIII) тощо.
Водночас порушення, які допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а також таким же законом у попередній редакції, що втратив чинність, до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Подібні висновки містяться і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), які згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин
Отже, на переконання колегії суддів, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Позивачка загалом обґрунтовує свої вимоги саме тим, що державним виконавцем допущені порушення при підготовці електронних торгів, зокрема, щодо незавчасного її повідомлення, щодо визначення суттєво заниженої вартості її майна, дією мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті тощо, а це може бути лише предметом окремого оскарження.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 не погоджуючись із вартісною оцінкою вказаного нерухомого майна, оскаржувала визначену вартість чи дії державного виконавця під час виконавчого провадження.
З приводу доводів апеляційної скарги, що оскаржені електронні торги є недійсними через не зазначення розміру земельної ділянки та її кадастрового номеру, то колегія суддів уважає, що таке не є безумовною підставою для визнання їх недійсними. До того ж як убачається з листа Мукачівського РВ ДВС від 28.11.2019 № 48063137/19 адресованого Закарпатській філії ДП «Сетам», то в графі «Відомості про земельну ділянку» зазначено, що право власності на земельну ділянку не оформлено. Такі відомості щодо розміру земельної ділянки та її кадастрового номеру матеріали справи не містять і позивачкою суду не надано.
Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачалось, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв м для квартири та 250 кв м для житлового будинку.
Отож, з приводу доводів апеляційної скарги про те, що в даному випадку повинні були бути застосовані вимоги зазначеного закону з підстав розміру спірного іпотечного житлового будинку, який не є загальною площею 327 кв м, а є відповідно до договору іпотеки лише загальною площею 66,30 кв м, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки позивачка ОСОБА_5 має у власності інше нерухоме майно і в якому зареєстрована - квартира АДРЕСА_3 , що стверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивачки, а відтак поширення на неї вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не є можливим.
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Недоліки вирішення місцевим судом даного спору носять характер формальних міркувань та не впливають на правильність і справедливість ухваленого судом першої інстанції рішення.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтується на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивачку ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 липня 2021 року.
Суддя-доповідачка
Судді