Справа № 450/1552/15-ц Провадження № 2/450/195/21
"27" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
з участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із спільної сумісної власності земельної ділянки і її реальний поділ-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): зазначає, що він із відповідачкою ОСОБА_3 , перебував у зареєстрованому шлюбі з 28.09.1985 року по 18.11.2005 року. За час спільного подружнього життя і ведення спільного господарства вони збудували будинок АДРЕСА_1 . Даний будинок був зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_3 . Земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства також зареєстрована в цілому на праві приватної власності за ОСОБА_3 згідно державного акту на землю серії ІІ-ЛВ №095654 від 05.05.1995 року. На підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.05.2008 року йому належить на праві спільної часткової власності Ѕ частка даного житлового будинку, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19133492 від 10.06.2008 року. Проте, щодо користування приналежною земельною ділянкою сторони не можуть добровільно дійти згоди у зв'язку з неприязними стосунками та неможливістю спільного проживання, а тому виникла потреба поділу цієї земельної ділянки відповідно до належних часток будинковолодіння. На підставі викладеного просив позовні вимоги задоволити та постановити рішення, яким виділити зі спільної сумісної власності подружжя Ѕ частку земельної ділянки і провести її реальний поділ по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 і визнати за ним право власності на вказану частку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, представником позивача подано до суду заяву в якій представник позивача просить виділити і визнати право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частку земельної ділянки відповідно до таблиці №8 до висновку №14/17 від 13.10.2017 року.
Позиція відповідача: представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважає їх безпідставними. Зазначає, що позивач обрав не вірний спосіб захисту свої прав, оскільки дана земельна ділянка не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя. У зв'язку з тим, що позивач набув право власності на Ѕ частину незавершеного житлового будинку згідно договору дарування та на 1/2 завершеного будівництва згідно рішення Пустомитівського районного суду від 2005 року, тому відповідно до Постанови пленуму ВС №7 від 16.04.2004 року до нього не може перейти право власності чи право користування земельною ділянкою, як об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі :
09.07.2015 року ухвала про відкриття провадження; 10.09.2015 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі; 10.09.2015 року відкладна ухвала; 23.11.2015 року відкладна ухвала суду; 16.12.2015 року відкладна ухвала суду; 03.02.2016 року клопотання про призначення експертизи; 03.02.2016 року ухвала про призначення експертизи; 23.11.2016 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; 24.10.2017 року заява про долучення висновку експерта; 24.10.2017 року ухвала про призначення судової будівельно-технічної експертизи; 21.02.2019року повідомлення про неможливість проведення експертизи; 03.04.2019 рокупро відкладення розгляду справи; 22.12.2015 року клопотання позивача про призначення судової експертизи; 22.12.2015 року ухвала про призначення будівельно-технічної експертизи; 07.06.2016 року висновок судової інженерно-технічної експертизи; 23.02.2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 ; 25.11.2016 року ухвала судового засідання; 23.08.2017 року клопотання представника відповідача про призначення експертизи; 01.11.2017 року клопотання представника відповідача про проведення експертизи; 07.12.2017 року ухвала про повторне призначення судової інженерно-технічної експертизи; 20.08.2019 року клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи; 03.01.2020 року висновок судової будівельно та земельно технічної експертизи; 27.02.2020 року ухвала про поновлення провадження у справі; 02.03.2020 року клопотання представника відповідача про проведення повторної експертизи; 02.03.2020 року ухвала судового засідання про відмову у призначенні повторної експертизи;
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Згідно із частиною 1 статті 41КонституціїУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.355ЦКУкраїни майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.0.1985 року по 18.11.2005 року.
За час спільного подружнього життя і ведення спільного господарства сторони збудували будинок АДРЕСА_1 . Даний будинок був зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_3 .
Земельна ділянка для будівництва і обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства також зареєстрована в цілому на праві приватної власності за ОСОБА_3 згідно державного акту на землю серії ІІ-ЛВ №095654 від 05.05.1995 р.
Згідно ст.60,61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку доходу. Кожна річ набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно договору дарування 25.09.1995 року вбачається, що ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 належну ОСОБА_5 половину незакінченого будовою житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.05.2008 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у житловому будинку АДРЕСА_1 та виділено в натурі ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , як співвласнику Ѕ ідеальної частини.
Згідно витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №19133492 від 10.06.2008 року ОСОБА_1 належить Ѕ частка будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок був набутий сторонами під час шлюбу, з метою проживання однією сім'єю.
Земельна ділянка, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, під будинком за адресою АДРЕСА_1 (право власності на Ѕ частки якого визнано за ОСОБА_1 ) згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №095654 від 05.05.1995 р. площею 0, 1200 га перебуває у власності ОСОБА_3 .
Оскільки право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 визнано за сторонами в частках по Ѕ кожному, то відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, земельна ділянка під ним також має бути поділена.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У правовій позиції, постанова від 21.03.2018 у справі № 686/9580/16-ц, Верховний Суд України зазначив,що положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, відповідно до яких земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Також Суд звернув увагу на те, що частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Аналіз вказаних норм свідчить, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею. Такий правовий висновок визначений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18).
Згідно з ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частину спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Позивачем представлено суду висновок судового експерта Курильов І.І. №14/17 експертного земельно-технічного дослідження від 13.10.2017 року. Експертом в даному дослідженні надано висновок, що у відповідності до часток ОСОБА_1 -1/2 частки, ОСОБА_3 -1/2 частки, вимог нормативно-правових актів та згідно рішення Апеляційного суд Львівської області від 04.12.2012 року експертом запропоновано 5 варіантів розподілу земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позивачем просив суд задоволити позовні вимоги щодо виділення в натурі земельної ділянки, виходячи із варіанту №5 (таблиця №8, додатко 8 експертного дослідження). Відповідач та її представник не надали суду варіантів розподілу земельної ділянки.
Враховуючи той факт, що відповідачка ухилялась від проведення експертизи призначеної судом, тому суд приймає до уваги, відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України висновок судового експерта Курильов І.І. №14/17 експертного земельно-технічного дослідження від 13.10.2017 року. Висновки експертного дослідження не заперечені та не спростовані відповідачкою ОСОБА_3 та її адвокатом. Суд вважає, найбільш прийнятним для двох сторін є варіант розподілу земельної ділянки визначений в таблиці № 8 до висновку № 14/17.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.
Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у викладені в постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, згідно з якими застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що ефективним способом захисту права власності позивача та відповідача, за обставин встановлених у справі, є визнання цього права за ними відповідно до виділених часток земельної ділянки.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягнути із відповідача, а саме: судовий збір та витрати на проведення експертизи в розмірі 3961,60 грн.
На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 10, 141, 142, 200, 211, 247, 259-265, 294, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 368, 372,377 ЦК України, 120 ЗК України, суд-
ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення зі спільної сумісної власності подружжя частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 і проведення її реального поділу - задоволити.
Виділити і визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 600 м.кв., що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу В-10-9-8-7-6-5-4-3-2-1-В.
Виділити і визнати право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 600 м.кв., що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-Г-Д-А-Б-1.
Межі розподілу земельних ділянок прокласти по ламаних лініях:
-від точки 1, розташованої на передній межі земельної ділянки з АДРЕСА_1 і на відстані 15,0 м. до точки В (кут сполучення правої і передньої межі ділянок) і точки Б (кут сполучення лівої і передньої межі ділянок), перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 2, розташовану на відстані 6,00 м. від головного фасаду житлового будинку і на відстані 15,00 м. від правої межі земельної ділянки (довжина лінії 1-2 11,50 м);
-від точки 2 паралельно до головного фасаду житлового будинку в точку 3, розташовану створі стіни прибудованого тамбура на відстані 6,00 м. від головного фасаду житлового будинку і на відстані 10,63 м. від лівої межі земельної ділянки (довжина лінії 2-3 4,37 м);
-від точки 3 до стіни та по стіні прибудованого тамбура перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 4, розташовану на головному фасаді житлового будинку на відстані 4, 64 м. від правого фасаду житлового будинку (довжина лінії 3-4 6, 00 м);
-від точки 4, по лінії розподілу житлового будинку (по середині стін між приміщеннями) через точки 5,6,7 в точку 8, розташовану на тильному фасаді житлового будинку і на відстані 6,30 м. від правого фасаду житлового будинку (довжина лінії 4-5 0,19 м, 5-6 6,49 м., 6-7 1,47 м., 7-8 6,22 м.);
-від точки 8 перпендикулярно до тильного фасаду житлового будинку в точку 9, розташовану на відстані 2, 55 м. від житлового будинку, на відстані 21,00 м. від правої межі земельної ділянки, на відстані 9, 00 м. від лівої межі земельної ділянки, на відстані 7, 25 м. від тильної межі земельної ділянки (довжина лінії 8-9 2,55м);
-від точки 9 паралельно тильного фасаду житлового будинку в точку 10, розташовану на правій межі земельної ділянки і на відстані 7, 25 м. від точки Г (кут сполучення правої і тильної меж земельної ділянки), і на відстані 32, 75 м. до точки В (кут сполучення правої і передньої меж земельної ділянки) - довжина лінії 9-10 21, 00 м.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 961, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04.06.2021 року.
СуддяД. А. Кукса