Номер провадження 22-ц/821/1196/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1850/19 Категорія: на ухвалу Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
01 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,
за участю секретаряЛюбченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року (повний текст складено 29 квітня 2021 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Киїів) Фесенка Ю.М. щодо накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника.
Обгрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_1 вказав, що на виконанні у Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 61374754 з примусового виконання виконавчого листа № 711/1850/19 від 11 листопада 2019 року, виданого Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 9 605,00 грн.
28 лютого 2020 року головним державним виконавцем Фесенко Ю.М. в межах виконавчого провадження прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
В описовій частині постанови зазначено, що боржник має рахунок в АТ КБ «Приватбанк» та в АТ «Універсал Банк». ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням від 13 листопада 2019 року, терміном довічно.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 має відкритий картковий рахунок (соціальна карта), на який і отримує пенсійні виплати.
Скаржник вказує, що винесенням спірної постанови, державним виконавцем порушені права боржника на вільне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на його банківському рахунку. Вважає, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок боржника із спеціальним режимом використання, оскільки саме на нього скаржник отримує пенсію, яка є джерелом доходів для останнього і у зв'язку з наявним арештом, він не може користуватися пенсійними виплатами. Арешт пенсійних коштів позбавляє скаржника джерел до існування та порушує його право на соціальний захист.
Керуючись такими доводами просив суд скасувати постанову державного виконавця від 28 лютого 2020 року про арешт коштів боржника.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що державний виконавець, який виніс 28 лютого 2020 року постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Судом не встановлено обставин, а скаржником не надано доказів того, що рахунок, який відкритий у АТ КБ «Приватбанк» відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Кошти після зарахування їх на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус пенсії та набули статусу вкладу.
Крім того, місцевий суд оцінив доводи скаржника та його представника про те, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 порушує його право на отримання пенсії як необгрунтовані.
Під час постановлення ухвали районним судом враховані висновки Верховного Суду України, що викладені у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №756/1927/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Скаржник, не погоджуючись з вказаною ухвалою, вважаючи її такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного встановлення та надання оцінки всім обставинам, що мають значення для справи, оскаржив її в апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги відповідають доводам, викладеним у скарзі боржника. Так, ОСОБА_1 наголошує на тому, що рахунок, на який накладено арешт державним виконавцем, має статус спеціального режиму використання, оскільки саме на нього чоловік отримує пенсію, яка є джерелом доходів для останнього та у зв'язку із наявним арештом на вказаному рахунку він не може користуватися пенсійними виплатами.
Скаржник посилається також на те, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, які знаходяться на пенсійному рахунку скаржника з метою виконання рішення суду шляхом утримання 20 % від усіх доходів ОСОБА_1 порушує його право на одержання решти 80 % пенсії, що суперечить положенням ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».
Просить апеляційний суд ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до апеляційного суду 30 червня 2021 року, державний виконавець просить відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги ОСОБА_1 , наголошуючи на тому, що державний виконавець діяв обгрунтовано та відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З матеріалів справи встановлено, що у Придніпровському відділі ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №6137475 (відкрите 25.02.2020р.) з примусового виконання виконавчого листа №711/1850/19, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 11.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 9605,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Фесенко Ю.М. від 28 лютого 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 10764 грн. 50 коп. При цьому, зазначено, що державним виконавцем встановлені рахунки у банківських установах АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк».
Встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 13 листопада 2019 року.
Відповідно до наданої скаржником довідки з АТ КБ «Приватбанк» від 25 січня 2021 року, ОСОБА_1 має картковий рахунок на який надходять нарахування - виплати пенсійного фонду (пенсія) і по додатковим рахункам відповідно до угоди від 27 вересня 2019 року.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 цього Закону України виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 цього ж Закону України виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Проте, доводи скаржника щодо віднесення рахунку, на який накладено арешт, до рахунку зі статусом спеціального рахунку, на який накладено арешт держаним виконавцем є безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Відповідно до відомостей АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок на ім'я ОСОБА_1 відкрито для зарахування, у тому числі пенсійних виплат, тобто рахунок, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є рахунком боржника, який використовується для зарахування, зберігання грошей та здійснення різноманітних розрахунково-касових операцій боржника.
Скаржник, звертаючись до суду зі скаргою, не надав належних та допустимих доказів, що арештований ним рахунок, є виключно пенсійним.
Із виписки по картковому рахунку вбачається, що на рахунок скаржника надходили інші грошові кошти, що не є пенсійними виплатами, шляхом поповнення готівкою в терміналі та зарахування через касу. Надходження на спірний рахунок інших грошових коштів позбавляє суд можливості врахувати доводи апелянта, щодо того, що пенсія є єдиним джерелом його доходу, а накладення на рахунок арешту позбавило його основного джерела існування.
Належних доказів щодо помилково зарахування таких коштів на рахунок скаржника останнім не надано, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.
Крім того, слід врахувати, що АТ КБ «Приват Банк», на яке правилами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало.
Постанова виконавця містить застереження про непоширення її дії на спеціальні рахунки, арешт яких заборонено законом. Таким чином, після отримання такої постанови саме банк зобов'язаний був відповідно до вимог частини третьої статті 52 зазначеного Закону повідомити виконавця про цільове визначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.
Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Такі висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Крім того, колегія суддів враховує позицію ВС, яка висловлена у постанові від 09 лютого 2021 року у справі 2010/2-1565/11.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 та залишаючи в силі постанову головного державного виконавця від 28 лютого 2021 року про арешт коштів боржника, вказані норми вірно прийшов до висновку про законність дій державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, достатніх підстав для скасування ухвали не встановлено, тому скарга залишається без задоволення. Новий розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року.
Судді