Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2024/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.2 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 червня 2021 року. Житомирський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у режимі відеоконференції з Коростенським міськрайонним судом Житомирської області та Красноокнянським районним судом Одеської області апеляційну скаргу прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12016060060001160 за ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України щодо ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мала Зубівщина Коростенського району Житомирської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, та виправдано вказану особу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК Україниу зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Залишено без розгляду цивільний позов ПрАТ «Київстар» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 3725,29 грн.
Вирішено долю речових доказів та вирішено скасувати арешт, накладений на майно відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.12.2016.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, за таких обставин.
О 02 год. 02 серпня 2016 року в с. Щорсівка Коростенського району Житомирської області з вишки ZYT-220 ОСОБА_10 шляхом вільного доступу таємно викрав майно, що належить ПрАТ «Київстар», - 300 метрів кабелю марки «Feeder cable LCF 78/50» на суму 1835,14 грн.
О 2 год. 27.11.2016 у с. Горщик Коростенського району Житомирської області з вишки ZYT-421/621 ОСОБА_10 повторно шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, що належить ПрАТ «Київстар», - 90 метрів кабелю марки «Feeder cable LCF 78/50» та 120 метрів кабелю «Feeder cable LCF 114/50» на загальну суму 1890,15 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно прирзначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та покласти на нього обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації до вказаного органу. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку судом доказів та доведеність винності ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та доводи захисника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
Згідно вимог ст. 86 КПК України, недопустимий доказ, що здобутий з порушенням процедури, передбаченої цим Кодексом, не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У відповідності до вимог п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, або якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даного кримінального провадження суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, безпосередньо дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку у мотивувальний частині вироку з урахуванням вимог ст. ст. 84, 86, 94, 98, 99 КПК.
Зокрема, з урахуванням відсутності у матеріалах справи постанови начальника слідчого відділу про призначення слідчого ОСОБА_11 для здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження станом на 28.12.2016, а також показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що вони не були залучені як поняті з початку огляду автомобіля «ВАЗ 2109» № НОМЕР_1 та вилучення поліцейськими з його багажника речей, відлучалися з місця проведення вказаної слідчої дії та підписували протокол огляду через значний проміжок часу після дня проведення вказаної слідчої дії, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими дані про виявлення, вилучення та огляд майна, що має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, що містяться у протоколах огляду місця події та пред'явлення осіб свідкам для впізнання за фотознімками від 28.12.2016., оскільки вказані слідчі дії були проведені з істотним порушення вимог КПК України.
З урахуванням вказаних обставин доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість висновків суду про недопустимість вказаних протоколів слідчих дій, складених слідчим ОСОБА_11 , є необґрунтованими. Наявна у справі постанова начальника слідчого відділу про призначення слідчого ОСОБА_11 для здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження була винесена лише 29.12.2016 після проведення вищевказаних слідчих дій (а. с. 150 т. 1).
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції ті обставини, що вищевказаний огляд автомобіля було проведено слідчим ОСОБА_11 до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та ухвалою слідчого судді від 30.12.2021 було накладено арешт на майно, що було тимчасово вилучено 28.12.2016.
Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Останні троє свідків заперечували причетність обвинуваченого до вчинення крадіжок.
Показання свідка ОСОБА_18 про те, що вночі з 27 на 28.11.2016 в с. Горщик він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з відстані в 15 метрів бачив як обвинувачений світив ліхтариком, змотував кабель та грузив його до автомобіля, з урахуванням сукупності інших, наведених у вироку доказів, не доводять винність ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом.
Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, що є законною та обґрунтованою, відсутні.
Тому висновки суду першої інстанції про не доведеність поза розумним сумнівом участі ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, - є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2020 щодо ОСОБА_8 , - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: