Справа № 761/28925/20
Провадження № 2/761/3537/2021
05 липня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
вст ановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вони не відповідають вимогам ст.ст. 95, 175, 177 ЦПК України.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається із матеріалів справи, малолітні або неповнолітні діти на утриманні позивача відсутні.
Так, позивачем вказано у позові відповідача ОСОБА_2 та зазначено його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Шевченківським районним судом м. Києва було надіслано запит до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у справі.
Як вбачається з відповідей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.11.2020, 14.04.2021, 30.04.2021 ОСОБА_2 за даними Реєстру територіальної громади м. Києва не зареєстрований.
При цьому до матеріалів поданого позову не додано доказів реєстрації відповідача у Шевченківському районі м. Києва, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.63 ЗУ «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
У Постанові Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являться за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим його місцем перебуванням чи проживання.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», його дія поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, визначено, що місцеперебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Також зазначені документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
В поданій позовній заяві позивачем вказано, що відповідач є громадянином держави Ізраїль, при цьому до матеріалів поданого позову не додано доказів що відповідач перебував в Україні та проживаву Шевченківському районі м. Києва.
Доказів перебування на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей та/або неможливості за станом здоров'я виїхати до місця проживання відповідача матеріали справи не містять.
Також в матеріалах справи відсутні докази наявності домовленості подружжя щодо розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Частиною 2 ст. 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно до ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється в межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, місцевими судами України, а у відповідних випадках - іншими органами державної влади (п. 1.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2008 року № 573/15264).
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Інструкції в разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Згідно з п. 1.8. Інструкції Головні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України (п. 1.7. Інструкції).
Як убачається зі змісту ст. 5 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
З огляду на вищевикладені обставини, вбачається неможливість встановлення дійсного місця проживання відповідача та вручення їй копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також судової повістки, в порядку визначеному ст. 128 ЦПК України, також враховуючи вимоги розумності щодо визначення строків розгляду справи та з метою забезпечення оперативного її розгляду, з урахуванням положень Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, необхідність направлення компетентним органам країни місця проживання відповідача судового доручення з метою вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Разом з тим ч. 3 ст. 499 ЦПК України передбачено, що судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 7 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.
Для усунення недоліків позовної заяви позивач має належно оформити матеріали, які будуть направленні для вручення відповідачу, який є громадянином Королівства Марокко, надавши до суду офіційний переклад офіційною мовою країни місця проживання відповідача (визначивши в позовній заяві фактичне місце проживання відповідача) позовної заяви та доданих до неї документів та надати докази на підтвердження підстав звернення (підсудності справи) саме до Шевченківського районного суду м. Києва.
У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: