Справа № 755/15966/20
"24" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценка О.І,,
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_3 ;
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача - Цюпка О.В.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в якому просить суд визнати транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 120 000,00 грн., що становить Ѕ частини вартості автомобіля.
Свої вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі з 25 листопада 2011 року. Починаючи з 2018 року сімейні стосунки у сторін погіршилися, позивачем подано позов до відповідача про розірвання шлюбу.
Між сторонами існує спір щодо майна, придбаного за час шлюбу, а саме: автомобіля «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску.
Відповідно до звіту оцінки колісного транспортного засобу ринкова вартість автомобіля «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску склала 240 000,00 грн. Оскільки майно було придбане в період шлюбу то належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом стягнення з відповідача Ѕ вартості автомобіля, що становить 120 000,00 грн.
Позивач вважає що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя і присудження грошової компенсації є обґрунтованим і підлягає задоволення в повному обсязі.
02 листопада 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в даній справ та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з обставин викладених в позовній заяві та просили його задовольнити в повному обсязі, наполягаючи на тому, що спірне майно було придбано під час перебування позивача та відповідача у зареєстрованих шлюбних стосунках, а доводи позивача та представника, що відповідач з 2016 р. почав проживати в цивільному шлюбі з ОСОБА_4 не відповідають дійсності .
В судовому засіданні позивач зазначала той факт, що з 2016 р. відповідач ОСОБА_2 відбув у відрядження до м.Суми та в послідуючому став там працювати на постійній основі.
Відповідач періодично приїздив до позивача та своєї доньки, та позивач з донькою приїздила до відповідача на сімейні та державні свята та сторони підтримували шлюбно - сімейні стосунки.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, мотивуючи це тим, що шлюбно - сімейні стосунки між сторонами фактично припинені ще влітку 2015 року, а спірний автомобіль був придбаний через 4 роки в 2019 році, тобто є особистою власністю відповідача, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію, крім того за твердженням відповідача з 2016 р. він проживає у цивільному щлюбі з гр - ю ОСОБА_4 яка в свою чергу надала позивачу частину коштів на придбання вказаного автомоібля, а також частку коштів на придбання автомобіля він отримав від продажу іншого транспортного засобу.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як убачається з матеріалів справи 25 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 .
24.12.2019 р. за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірний автомобіль «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 9 грудня 2020 р. щлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 3 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з"ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
В ході судового розгляду зі сторони відповідача будь-яких доказів, які вказували б на те, що спірний транспортний засіб було придбано за особисті кошти відповідача матеріали справи не містять.
Разом з тим, факт відсутності вказаних доказів його предствником не спростовується. При цьому представник відповідача обгрутовує позицію тим, що спірний майно, набуте під час шлюбу є особистою приватною власністю його довірителя та не підлягає поділу на засадах рівності часток майна, оскільки сторони не проживали разом та не вели спільного господарства з 2015 року.
Крім того сторона відповідача не надала належних на допустимих доказів про особистий вклад в придбання спірного автомобіля, та джерела набуття грошових коштів для придбання вказаного майна, а тому суд критично оцінює його позицію щодо особистого придбання спірного автомобіля.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в момент перебування сторін у шлюбі було придбано за спільні кошти автомобіль марки «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску, який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .
У зв'язку з чим вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був придбаний під час перебування сторін шлюбі, дані обставини були підтвердження матеріалами справи.
Враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства автомобіль марки «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем право власності - в розмірі 1/2 частини вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об'єкт на режим спільної часткової власності.
При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Якщо річ неможливо розділити, вона присуджується одному з подружжя.
Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Таким чином, відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ (автомобіль) допускається за його згодою за умовою попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності таких умов присудження грошової компенсації може мати місце, зокрема, на підставах передбачених ст. 364 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та наявності згоди співвласника на одержання відповідної грошової суми.
Так, відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно з законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таке ж право співвласників передбачено і ч. 3 ст. 358 ЦК України.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підлягають задоволенню, оскільки автомобіль марки «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та був придбаний за час перебування сторін у шлюбі.
Крім того, суд приймає до уваги вартість автомобіля марки «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 11.09.2020 р. складеного ФОП ОСОБА_6 складає 240 000 грн., вартість вказаного транспортного засобу учасниками процесу в судовому засіданні не оспорювалася.
У зв'язку з чим, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошова компенсація за Ѕ частину автомобіля «Hyundai Santa Fe» 2007 в розмірі 120 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання, щодо стягнення судових витрат в межах даної цивільної справи було вирішено у відповідності до ст. ст. 139, 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 358, 364, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити .
Визнати автомобіль «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску № кузова НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за Ѕ частину автомобіля «Hyundai Santa Fe» 2007 року випуску № кузова НОМЕР_1 в розмірі 120000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 1.06.2021 р.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3
Суддя: