Справа № 559/1474/21
Провадження № 1-кс/559/258/2021
про обрання запобіжного заходу
03 липня 2021 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
слідчого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання старшого слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021181040000232 від 02 липня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Смига, Дубенського району, Рівненської області українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, відповідно до ст.89 КК України, - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
Обґрунтування клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 липня 2021 року, о 13 годині 38 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, діючи, умисно, усвідомлюючи, що його завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку та дезорганізує діяльність Дубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, розташованого за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Пекарська, 10, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з належного йому мобільного телефону марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 4», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з абонентським номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок до контакт-центру Національної поліції України за номером НОМЕР_4 та в ході розмови, достовірно знаючи, що поширена ним інформація є неправдивою, повідомив про підготовку вибуху Дубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, чим безпідставно відволік сили і засоби працівників ДСНС України у Рівненській області та екстреної медичної допомоги для перевірки вказаного повідомлення, в ході чого інформація про підготовку вибуху не підтвердилась.
Таким чином, ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, а саме у завідомо неправдивому повідомленні про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єкту, що забезпечує діяльність органу державної влади.
02 липня 2021 року по підозрі у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення, на підставі ст. 208 КПК України було затримано: ОСОБА_7 .
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події прилеглої території до Дубенського РВП та безпосередньо приміщення Дубенського РВП від 02.07.2021, в ході якого будь-яких вибухових речовин виявлено не було;
-протоколом огляду речей від 02.07.2021, а саме, мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_7 на момент завідомо неправдивого повідомлення ним про замінування приміщення Дубенського РВП, в ході якого в журналі реєстрації вхідних та вихідних дзвінків оглянутого телефону о 13 год. 26 хв. 02.07.2021 здійснено виклик за номером НОМЕР_4 .
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є забезпечення виконання останнього покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме, ч.2 ст.259 КК України, міра покарання за вчинення якого є позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, враховуючи те, що підозрюваний на даний час ніде не працює, не одружений, з дітьми на протязі багато років будь-яких родинних стосунків не підтримує, що дає підстави вважати про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, тому останній, з метою уникнення реальної міри покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що негативно відобразиться на проведенні досудового розслідування та своєчасності прийняття кінцевого процесуального рішення, а також судовому розгляді і дотриманні розумних строків досудового слідства.
2. Можливість вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжувати злочинну діяльність (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_7 неодноразово здійснював неправдиві виклики спеціальних служб, зокрема, 13.08.2020 та 27.08.2020, за що притягувався до адміністративної відповідальності та отримував покарання у виді штрафу в розмірі 51 грн. Однак, враховуючи низький рівень покарання, ОСОБА_7 , на шлях виправлення не став, а вирішив вчинити кримінальне правопорушення аналогічного характеру адміністративному правопорушенню з більш тяжкими наслідками, усвідомлюючи те, що завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку та дезорганізує діяльність Дубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з мотивів явної неповаги до органів державної влади, оскільки ОСОБА_7 тривалий час постійно, неодноразово, безпідставно здійснював виклики по місцю свого проживання працівників поліції Дубенського РВП та безпідставно скаржився на дії останніх. Крім того, ОСОБА_7 був неодноразово раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та проти життя та здоров'я особи до реальної міри покарання у виді позбавлення волі, судимість за які відповідно до ст. 89 КК України погашена у встановленому законом порядку
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може продовжувати свою злочинну діяльність та вчиняти нові злочини, навіть після відбування покарання у виді позбавленні волі та неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності, останній на шлях виправлення не стає та продовжує злочинну діяльність.
Обрання ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, наприклад, у виді домашнього арешту, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, останній, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та або суду або продовжувати свою злочинну діяльність, що знову ж таки призведе до завдання шкоди іншим громадянам та суспільним інтересам, а тому слідчий вважає, що останній потребує ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Досудовим слідством було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та продовжувати злочинну діяльність і це дає підстави вважати, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
Враховуючи, що згідно п.4 ч.3 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, а ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, тому слідчий вважає, що відносно ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід - тримання під вартою.
Доводи сторони обвинувачення.
Слідчий та прокурор клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали. Зазначили, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилаючись на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий та прокурор просили задовольнити клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі з підстав наведених у ньому.
Доводи сторони захисту.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Захисник вважає, що стороною обвинувачення не достатньо обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. ОСОБА_7 має постійне місце проживання, проживає разом із матірю, не має наміру переховуватись від слідства та суду.
ОСОБА_7 суду пояснив свою причетність до вчинення кримінального правопорушення не заперечує, про вчинене жалкує, але не вважає, що вчинив дії в стані афекту.
З урахуванням вищенаведеного, захисник та обвинувачений просили суд про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою..
Оцінка та висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу.
Законність тримання під вартою полягає у дотриманні встановленої законом процедури застосування цього запобіжного заходу, а його обґрунтованість у вимозі взяття особи під варту лише за наявності передбачених у законі підстав.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.
За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Мета і підстави застосування запобіжних заходів визначені ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує кримінальне процесуальне законодавство із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейській Суд з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п.32 вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Вирішуючи питання про існування обґрунтованої підозри у цій справі, слідчий суддя виходить з того, що правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_7 закріплено у кримінальному законі, а саме - ч. 2 ст. 259 КК України.
Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, слідчий суддя в той же час враховує об'єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Одночасно слідчий суддя зазначає, що при звернені до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу, слідчим до нього було долучено лише частину матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування, яке ще не завершене. За відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну недопустимість зібраних досудовим розслідуванням доказів у цьому кримінальному проваджені, враховуючи стандарт доказування обґрунтованої підозри на цьому етапі кримінального провадження, надавати оцінку доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор у судовому засіданні посилаються на існування таких ризиків:
- переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення Європейського Суду з прав людини «Белевитський проти Росії» від 01.03.2017 року - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
При оцінці ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 неодноразово здійснював неправдиві виклики спеціальних служб, зокрема, 13.08.2020 та 27.08.2020, за що притягувався до адміністративної відповідальності та отримував покарання у виді штрафу в розмірі 51 грн.. Однак, враховуючи низький рівень покарання, ОСОБА_7 , на шлях виправлення не став, а вирішив вчинити кримінальне правопорушення аналогічного характеру адміністративному правопорушенню з більш тяжкими наслідками, усвідомлюючи те, що завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку та дезорганізує діяльність Дубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з мотивів явної неповаги до органів державної влади. Крім того, ОСОБА_7 був неодноразово раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та проти життя та здоров'я особи до реальної міри покарання у виді позбавлення волі, судимість за які відповідно до ст. 89 КК України погашена у встановленому законом порядку
Отже, під час розгляду справи встановлена наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бечієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova) від 04.01.2006, заява № 9190, п. 58 вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Слідчим та прокурором під час розгляду справи ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками - суворістю передбаченого покарання. За злочин, у якому він обґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 259 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 8 років.
Наявність цього ризику слідчий суддя, виходячи із наданих стороною обвинувачення доводів та доказів, вважає не доведеним, оскільки ґрунтується лише на ревалентних обставинах - суворості покарання
Оцінка обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу
Відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_7 , розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), все таки пішов на вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_7 неодноразово здійснював неправдиві виклики спеціальних служб, зокрема, 13.08.2020 та 27.08.2020, за що притягувався до адміністративної відповідальності та отримував покарання у виді штрафу в розмірі 51 грн. Однак, враховуючи низький рівень покарання, ОСОБА_7 , на шлях виправлення не став, а вирішив вчинити кримінальне правопорушення аналогічного характеру адміністративному правопорушенню з більш тяжкими наслідками. Крім того, ОСОБА_7 був неодноразово раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та проти життя та здоров'я особи до реальної міри покарання у виді позбавлення волі, судимість за які відповідно до ст. 89 КК України погашена у встановленому законом порядку, однак, навіть після відбування покарання у виді позбавленні волі та неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності, останній на шлях виправлення не стає та продовжує злочинну діяльність.
Це підтверджує те, що ОСОБА_7 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ним злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує застосування відносно нього запобіжного заходу.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський Суд з прав людини у п. 62 рішення у справі «Боротюк проти України» вказав, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».
При цьому, обираючи певний запобіжний захід слід враховувати одне із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (в тому числі і запобіжних заходів) визначене в ст. 132 КПК України, а саме те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
Обрання запобіжного заходу має забезпечувати баланс між інтересами підозрюваного та визначеними ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження та інтересами досудового розслідування.
Оскільки матеріали справи дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 та вказують на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, але не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику, слідчий суддя вважає за доцільне обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та необхідність покладення на підозрюваного додаткових обов'язків, які б унеможливили його перебування поза межами житла та дали змогу контролювати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Матеріали клопотання не містять доказів, що такий запобіжний захід в даному випадку буде недостатнім, при цьому одночасно такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, забезпечить вказаний вище баланс приватних інтересів особи, її сім'ї та інтересів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі викладеного та керуючись ст.176, 177, 178, 179, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України слідчий суддя,
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021181040000232 від 02 липня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,- відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Смига, Дубенського району, Рівненської області українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, відповідно до ст.89 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (днів) -з 02 липня 2021 року 15 год. 15 хв. по 31 серпня 2021 року 15 год. 15 хв.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати ОСОБА_7 :
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово;
- прибувати за першим викликом суду;
- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою.
Згідно з ч.4 ст.181 КПК України копію ухвали направити для виконання за місцем проживання підозрюваного - Дубенський РВП ГУНП в Рівненській області та зобов'язати негайно поставити на облік ОСОБА_7 і повідомити про це слідчого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дубенського окружної прокуратури за місцем здійснення досудового розслідування.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Відповідно до ч.3 ст. 202 КПК України негайно доставити підозрюваного ОСОБА_7 до місця його проживання та звільнити з-під варти.
Ознайомити підозрюваного під підпис з ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вручити копію.
Дата закінчення дії ухвали 31 серпня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1