Справа № 274/3080/21
Провадження №1-кп/0274/570/21
"30" червня 2021 р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Бердичеві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року за №42018000000000333 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч.3 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України,
12.05.2021 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч.3 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, який, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.05.2021 року був переданий для розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.05.2021 у справ було призначено підготовче судове засідання, в яке викликано учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників.
В ході підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_4 було заявлено клопотання про направлення кримінального провадження до Житомирського апеляційного суду для вирішення питання про направлення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з метою вирішення питання про передачу до Подільського районного суду м. Києва, у зв'язку з його непідсудністю цього провадження Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області.
В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 вказала, що відповідно до обвинувального акту, який було затверджено 31.08.2018 року, місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, як найбільш тяжкого серед тих, які інкримінуються ОСОБА_6 , не було встановлено, що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 05.04.2019 року (провадження №51-1633 впс18 ), а відтак це провадження підсудне Подільському районному суду м. Києва, оскільки у межах його територіальної юрисдикції закінчено досудове розслідування у дані справі.
В судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення вказаного клопотання та вказав, що кримінальне провадження підсудне саме Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, оскільки на території м. Бердичева були зняті готівкові кошти, які обвинувачений отримав незаконним шляхом, таким чином найбільш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України, на думку прокурора, було вчинено в м. Бердичеві Житомирської області. Крім того зазначив, що при прийнятті рішення Верховний Суд не міг знати про вчинення кримінального правопорушення на території м. Бердичева, оскільки цієї інформації в попередньому обвинувальному акті не було. Також посилається, що в такому випадку, на який вказує захисник ОСОБА_7 , підсудність буде не Подільського районного суду м. Києва, а Печерського.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 та додатково вказав, що залишається невідомим чому кримінальне провадження направлено саме в м. Бердичів, оскільки в попередньому обвинувальному акті посилання на зняття коштів в м. Бердичеві не було, після затвердження обвинувального акту в 2018 році будь - яких слідчих дій проведено не було та нові докази стороні захисту відкриті не були, а відтак незрозуміло звідки взялось це посилання.
Обвинувачений підтримав думку захисників.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд вправі направити обвинувальний акт для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження даному суду.
Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК.
Відповідно до статті 12 КК більш тяжким кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 є злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК.
Верховний Суд, розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_4 про направлення цього кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, в своїй ухвалі від 05.04.2019 року (провадження: № 51-1633 впс18) зауважив, що місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, як більш тяжкого, в даному кримінальному провадженні не визначено, а відтак відмовив в задоволенні клопотання.
Як слушно зауважив захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, з чим погоджується і суд, після затвердження обвинувального акта в редакції 2018 року будь-яких додаткових слідчих дій проведено не було, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, а тому і не було підстав для змін в обвинувальному акті ,які могли б потягнути за собою зміну його підсудності.
Однак, не зважаючи на викладене, обвинувальні акти у цій справі в редакції 2018 року та 2021 року суттєво різняться, зокрема, відповідно до обвинувального акта в редакції 2018 року вказано, що : «Надалі за вказівкою ОСОБА_6 , отримані в відділеннях банку готівкові кошти ОСОБА_8 , перебуваючи в Печерському районі міста Києва, передав останньому через його водія - ОСОБА_9 , який також не був обізнаний в їх злочинному походженні». В новій редакції обвинувального акта від 05.05.2021 року вже вказано наступне : «В листопаді 2015 року, перебуваючи у м. Бердичеві, Житомирської області, отримані готівкові кошти ОСОБА_8 , за домовленістю з ОСОБА_6 передав останньому через його водія ОСОБА_9 »
Таким чином, в двох обвинувальних актах міститься посилання на передачу готівкових коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_8 , за посередництва водія ОСОБА_9 , проте в першому випадку ці події відбувалися в м. Києві (Печерський район), а в іншому випадку в м. Бердичеві, хоча, ще раз необхідно зауважити, між цими версіями обвинувальних актів будь-яких додаткових слідчих дій не проводилось.
Однак, не зважаючи на місце передання готівкових коштів водію ОСОБА_6 (за версією органів досудового розслідування), суд вважає за необхідне вказати наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №5 від 15.04.2005 « Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 209 КК, вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у цій статті дій, спрямованих на надання правомірного вигляду володінню, користуванню, розпорядженню, набуттю таких коштів чи іншого майна або на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також вчинення з ними фінансової операції чи укладення щодо них угоди.
Таким чином, злочин, передбачений ст. 209 КК України, відноситься до злочинів з формальним складом, а відтак для його завершення є неважливим момент, коли особа фактично заволоділа майном і мала можливість ним розпоряджатися, і вважається завершеним з моменту вчинення будь-якої дії, яка направлена на надання правомірного вигляду володінню, користуванню, розпорядженню або набуттю. А відтак момент передання коштів водію ОСОБА_6 , будь то на території міста Києва або міста Бердичева, ніяким чином не визначає місце вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що місце вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК, як більш тяжкого, обвинувальним актом не встановлено, а відтак, виходячи з положень ст. 32 КПК України, дане кримінальне провадження має здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Як вказано в обвинувальному акті, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось Третім слідчим відділом Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, місцем розташування якого, згідно наказу Генерального прокурора України №146 від 19.05.2017 року, є вул. Борисоглібська, 18, м. Київ, у Подільському районі м. Києва.
Відтак наявні підстави вважати, що кримінальне провадження не підсудне Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, а підсудне Подільському районному суду м. Києва.
Згідно ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Також, згідно ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що поставляється вмотивована ухвала.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що вказане кримінальне провадження підлягає направленню до Житомирського апеляційного суду для внесення подання в порядку ч. 3 ст. 34 КПК України до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з метою направлення вказаного провадження до Київського апеляційного суду для направлення за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 34, 314 ч. 3, 369, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч.3 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року за №42018000000000333 направити до Житомирського апеляційного суду для направлення відповідного подання до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з метою направлення вказаного провадження за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя ОСОБА_1