справа № 753/4627/21 головуючий у суді І інстанції Курічова В.М.
провадження № 22-ц/824/7661/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
02 липня2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києвавід 09 березня 2021року про повернення клопотання заявнику у справі за клопотанням ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування арешту, накладеного ухвалою суду, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням та просив визнати протиправним та скасувати арешт ј частини квартири АДРЕСА_1 , накладений Дарницьким районним судом міста Києва № б/н від 18 серпня 2004 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києвавід 09 березня 2021року (а.с. 16) клопотання ОСОБА_1 повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та прийняти нову ухвалу, якою клопотання задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що квартира належить йому як добросовісному набувачу з 24 грудня 1998 року, речовим доказом у кримінальній справі не визнана, предметом злочину не є, заходом забезпечення відшкодування збитків не являється, а тому арешт є неправомірним та завдає ОСОБА_1 матеріальні збитки. Заявник посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 0840/4032/18. Суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин, не викликав у засідання жодну зі сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимога заявника про скасування арешту з належного йому майна, не підлягає розгляду в порядку, встановленому ст. 158 ЦПК України, оскільки дана вимога є позовною вимогою і розглядається в порядку позовного провадження.
Однак апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Звертаючись до суду з клопотанням про визнання протиправним та скасування арешту, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказує на те, що він не знайомий з обвинуваченим у кримінальній справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також потерпілим ОСОБА_3 ОСОБА_1 вважає, що він та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є різними особами з однаковими прізвищем, іменем та по батькові.
З матеріалів справи вбачається, що на ј частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , 18 серпня 2004 року Дарницьким районним судом міста Києва в порядку забезпечення позову накладено арешт.
З наявних у справі відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що підставою обтяження ј частини квартири є постанова АК № 206871 від 07 жовтня 2004 року, винесена Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Звертаючись до суду з клопотанням про визнання протиправним та скасування арешту ј частини його квартири заявник не звернув уваги, що за змістом ст. 158 ЦПК України накладений судом арешт може бути знятий виключно за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заявник ОСОБА_1 не є учасником справи, в межах якої було накладено арешт на спірну квартиру, а, відтак, вірним способом захисту в даному випадку, тобто, для особи яка не була учасником справи, буде звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що прямо передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 818/337/17 від 20 січня 2021 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 0840/4032/18. Разом з тим, висновки у зазначеній справі зроблені Верховним Судом за інших обставин, а тому не підлягають врахуванню у даній справі.
У той же час, повертаючи клопотання заявнику, суд першої інстанції не звернув уваги, що звернення до суду особи, яка не є учасником справи, з клопотанням про скасування арешту накладеного в межах даної справи не є підставою до повернення клопотання заявнику.
Отже, судом першої інстанції постановлено процесуальне рішення за результатами розгляду клопотання заявника, яке чинним ЦПК України не передбачено.
Крім того, суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 , взагалі не звертався до суду в порядку визначеному ЦПК України.
У своєму клопотанні заявник посилається на ст. 234 КПК України, як на підставу своїх вимог (а.с.9).
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув в порядку цивільного судочинства клопотання, яке заявник подав в порядку КПК України, що чинним ЦПК України взагалі не передбачено. Висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи та постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України є підставою до скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києвавід 09 березня 2021року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.