Апеляційне провадження № 22-ц/824/7123/2021
30 червня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи 369/4018/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Дубас Т.В., -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
22 лютого 2021 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження вказаного майна.
Вимоги заяви обґрунтовував тим, що предметом спору у справі є поділ вказаної квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на її 1/2 частину.
Вважав наявними підстави того, що спірне майно може бути відчужене відповідачем, оскільки остання в листуваннях з позивачем неодноразово зазначала про свої наміри продати квартиру та переїхати проживати в іншу квартиру.
З огляду на що, просив вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено відповідачу або будь-яким іншим особам здійснювати відчуження даної квартири.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції допустив порушення принципу справедливості та змагальності сторін, оскільки розглянув справу у їх відсутність та без належного повідомлення.
Судом при постановленні оскаржуваної ухвали не було повно та всебічно з'ясовано обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, та які не були підтверджені належними доказами, через що такі докази не досліджувалися судом.
Заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимогами. Також не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Судом не наведено вичерпної аргументації, чому зустрічне забезпечення не повинно бути застосовано, оскільки позивач не має зареєстрованого місця проживання (перебування) в Україні, що є обов'язковою підставою для застосування такого зустрічного забезпечення.
Судом постановлено ухвалу про забезпечення позову після зупинення провадження без його відновлення, про що свідчать самі матеріали справи, оскільки ухвала про забезпечення позову сформована та підшита після ухвали про зупинення провадження, а також інформація з ЄДРСР. Окрім цього, 22.02.2021 в судовому засіданні розглядалося питання щодо призначення експертизи у справі, однак сторонам про наявність клопотання щодо забезпечення позову не повідомлялось.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України учасниками справи не подано.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник позивача - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлено, що 22 лютого 2021 року в судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду Київської області відбулося судове засідання у вказаній справі в якому вирішувалося питання про призначення судової психологічної експертизи за клопотанням позивача ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, клопотання про забезпечення позову надійшло до суду в той же день 22.02.2021 за Вх.№ 7305 (ас.15).
Положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Проте, під час судового засідання щодо розгляду питання про призначення експертизи у присутності позивача, його представника та представника відповідача суд не з'ясовував думку учасників справи щодо забезпечення позову. Вказане вбачається з протоколу судового засідання від 22.02.2021, який міститься в матеріалах основної справи (т.3 ас.15-16).
При цьому, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що клопотання про забезпечення позову розглянуто у відкритому судовому засіданні.
Одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права, змагальність сторін і рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункти 1, 2 і 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), одним із проявів якого є гарантування права на справедливий суд (справедливої судової процедури). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Окрім вищевказаного, заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги стосовно того, що ухвалу про забезпечення позову та накладення арешту на майно відповідача постановлено 22.02.2021 вже після зупинення провадження у вказаній справі відповідно до ухвали від 22.02.2021 про призначення судової психологічної експертизи.
Як вбачається, оскаржувана ухвала підшита до матеріалів справи після ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження (т.3 ас.17-21).
Відповідно до абзацу 3 п.4 розділу 7 «Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» затвердженої наказом ДСАУ від 20.08.2019 № 814, у разі, якщо судове засідання закінчилося проголошенням кількох судових рішень, оформлених окремим документом (ухвала, постанова, рішення, вирок), судові рішення підшиваються до справи в міру їх оголошення.
Як вбачається, з досліджених матеріалів основної справи, в томі 3 на ас.17-21 вшито ухвалу про призначення експертизи, якою зупинено провадження у справі. Потім вшито копію супровідного листа про направлення учасникам справи вказаної ухвали. І тільки після цього, в томі 3 на ас.23-26 наявна вшита ухвала Києво-Святошинського суду Київської області від 22.02.2021 про забезпечення позову.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по цивільній справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Ухвала про поновлення провадження у справі відсутня.
Таким чином, в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не дотримано вимог законодавства та розглянуто питання про забезпечення позову без з'ясування думки учасників справи та після зупинення провадження у справі.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті вимог клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Як убачається із матеріалів справи, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вважав наявними підстави можливості відчуження відповідачем спірного майна задля уникнення виконання можливого рішення суду на користь позивача.
Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається, між сторонами дійсно існує спір щодо майна, на яке позивач просить накласти арешт, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_1 по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Щодо посилання відповідача на те, що при розгляді питання щодо забезпечення позову має бути застосоване зустрічне забезпечення, оскільки є обов'язкові умови такого, то вони на думку колегії не заслуговують на увагу.
За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Перелік випадків у яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, необхідності застосування зустрічного забезпечення немає.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час оцінки співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Підстави забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку .
Застосування судом забезпечення позову має упереджувальний характер, який є необхідним заходом для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання рішення суду у спорі, стороною у якому буде і останній набувач спірного майна.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву і вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що належить на праві власності відповідачу.
Разом з тим, матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належність нерухомого майна відповідачу.
При цьому, колегія суддів враховує, що у вказаному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства судом вирішується лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи власника його права власності на належне йому майно.
Накладення арешту на належну відповідачу квартиру за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження), проте жодним не позбавляє власника права володіння і користування цією квартирою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив також забезпечити позов шляхом заборони його відчуження, проте колегія суддів вважає, що вказана вимога є надмірною, оскільки накладення арешту передбачає заборону відчуження у будь-який спосіб зазначеного майна. Накладення арешту є співмірним із заявленими позовними вимогами і є заходом, який спроможний забезпечити незаподіяння істотної шкоди законним правам та інтересам позивача у період розгляду судом цивільної справи.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 5 липня 2021 року.
Суддя-доповідач
Судді: