Справа № 640/11294/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
22 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О.,
Епель О.В.,
при секретарі судового засідання Тукалової О.В.
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): Лукашов Ю.В.,
від відповідача: Полякова С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" до Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 №03422615050103;
- скасувати акт перевірки №85/26-15-05-01-03/40232356 від 11.02.2020 в частині встановленого порушення пп. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 567,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки оскаржуваного акту перевірки частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 567,00 грн., які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому акт перевірки в цій частині та податкове повідомлення-рішення мають бути скасовані.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам, які надавалися підприємством та висновкам викладеним у акті перевірки №85/26-15-05-01-03/40232356 від 11.02.2020 р., а саме: в акті на стр. 3 вiдображено факт надання вcix документiв позивачем на запит контролюючого органу. Також на сторiнках 17-20 наданий аналiз первиним документам, якi надавались, перевiряючим, що не досліджено судом першої інстанції. Разом з цим, апелянт стверджує, що ТОВ «Таймфіш» надало всі первині документи які підтверджують придбання логістичних послуг у ТОВ «Логістік Юніон», а право власності на товар перейшло до ТОВ «Атб-Маркет» тільки після комплексу логістичних послуг виконаних ТОВ «Логістік Юніон», а тому твердження про те, що ТОВ «Таймфіш» не одержувало від контрагента ТОВ «Логістік Юніон» логістичних послуг є безпідставними та помилковими.
Таким чином, апелянт вважає, висновки контролюючого органу та суду першої інстанції помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 №03422615050103 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивачем, у свою чергу було подано відповідь на відзив та долучено до матеріалів справи додаткові докази.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, співробітниками Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, на підставі направлень від 20.12.2019 №885/26-15-05-01-03, №886/26-15-05-01-03, №730/26-15-05-06-05, №579/26-15-05-03-05, від 23.12.2019 №723/26-15-42-07, виданих ГУ ДПС у м. Києві, на підставі ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.11.2019 р. №3717, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2017 по 30.09.2019 результати якої оформлені актом від 11.02.2020 №85/26-15-05-01-03/40232356 (далі-акт перевірки).
Відповідно до акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимоги п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 302 567,00 грн., в тому числі: за листопад 2017 року у сумі 16 826,00 грн., за грудень 2017 року у сумі 47 903,00 грн., за січень 2018 року на суму 105 372,00 грн., за квітень 2018 року на суму 66 731,00 грн., за червень 2018 року на суму 39 714,00 грн., за липень 2018 року на суму 26 021,00 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 №03422615050103, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302 567,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75 642,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін.
Вважаючи необґрунтованими висновки акту перевірки в частині, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, а також вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу, що викладені в Акті перевірки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, у той час як позивачем зазначені в Акті перевірки обставини не спростовані належними доказами. Зокрема, суд зазначив, що позивачем не надано суду первинних документів в повному обсязі визначеному договорами, зокрема: додатки до договорів, які підтверджують отримання логістичних послуг у ТОВ «Логістік Юніон» згідно договорів №ЛЮ-Д-503 від 01 січня 2017 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2018 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2019 р., отже твердження відповідача про те, що позивач не одержував від контрагента ТОВ «Логістік Юніон» логістичних послуг є такими, що підтверджуються матеріалами справи, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
Згідно п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
В силу абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно пп. 186.2.1 п. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.
В силу п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Приписами п 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Таймфіш» та ТОВ «Логістік Юніон» укладено договори №ЛЮ-Д від 01 січня 2017 року, №ЛЮ-Д503 від 01.01.2018 року, №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2019 року, за умовами яких ТОВ «Логістік Юніон» надає логістичні послуги ТОВ «Таймфіш», а саме: надання палет, вивантаження палет, комплексних логістичних послуг відповідно до тарифу згідно додатку до договору. Комплекс логістичних послуг включає в себе вхідний контроль за ваго-габаритними характеристиками, переміщення в зону комплектації замовлень, комплектацію замовлень, ваговий контроль зібраних замовлень, поклейка вантажного ярлика, розміщення товару на палеті, пакетування зібраних замовлень, переміщення в зону зібраних замовлень.
Згідно актів виконаних робіт ТОВ «Логістік Юніон» виконано комплекс логістичних послуг (переміщення до зони зібраних заказів, відвантаження продукції постачальника на рампу, вхідний контроль по ваго габаритним характеристикам, приймання продукції по кількості, ваговий контроль зібраних зразків).
В бухгалтерському обліку витрати по придбанню позивачем логістичних послуг було віднесено до витрат на збут на підставі актів виконаних робіт, перелік актів наведено на сторінці 19 акту перевірки.
У зв'язку із чим, ТОВ «Логістік Юніон» виписало позивачу та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні на виконання вказаних договорів (стор. 19-20 акту).
Також, з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки товариства контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Таймфіш» не отримувало логістичних послуг від ТОВ «Логістік Юніон», тому позивачу було знято податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з даним контрагентом, що призвело до автоматичного заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 567,00 грн., в т. ч. за листопад 2017 року в сумі 16 826,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 47 903,00 грн., за січень 2018 року в сумі 105 372,00 грн., за квітень 2018 року в сумі 66 731,00 грн., за червень 2018 року в сумі 39 714,00 грн, за липень 2018 року в сумі 26 021,00 грн.
При цьому, податковий орган посилався на те, що до перевірки не надано документів на передачу товару на рампі складу від позивача до ТОВ «Логістік Юніон», перевіряючими зроблено висновок про те, що позивачем не було передано ТОВ «Логістік Юніон» товарів для виконання комплексу логістичних послуг, отже, позивачем не розміщено в РЦ свої товари, а право власності на товар, поставлений ТОВ «АТБ-маркет», перейшло до останнього на рампі складу.
Контролюючий орган також вказує, що у договорах у договорах, укладених позивачем з ТОВ «АТБ-маркет» №76191 від 01.01.2017 р., № 76191 від 01.01.2018 р., №76191 від 01.01.2019 р. та з ТОВ «Логістік Юніон» №ЛЮ-Д -503 від 01 січня 2017 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2018 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2019 р., під «РЦ» маються на увазі одні й ті ж розподільчі центри (РЦ). Відповідно до вказаних договорів всі послуги (роботи) надані ТОВ «Логістік Юніон» на своїх РЦ (фактично є РЦ ТОВ «АТБ-маркет») виконувались з товаром, право власності на який належить ТОВ «АТБ-маркет».
Суд першої інстанції погодився з вказаними висновками податкового органу та зазначив, що позивачем не надано суду первинних документів в повному обсязі визначеному договорами, зокрема, додатки до договорів, які підтверджують отримання логістичних послуг у ТОВ «Логістік Юніон» згідно договорів №ЛЮ-Д -503 від 01 січня 2017 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2018 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2019 р. Також вказано, що заявки, товарно-транспортні накладні, акти приймання передачі товарів від позивача до ТОВ «Логістік Юніон», складення яких передбачено вказаними договорами, суду не надано.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що такі заявки про надання послуг сторонами договорів та акти приймання передачі складалися, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім цього, з акту перевiрки №85/26-15-05-01-03/40232356 вiд 11.02.2020 вбачається, що позивачем на запит податкового органу надано первинні документи по взаємовідносинам з його контрагентом ТОВ «Логістік Юніон», а саме: договори з додатками, видатковi накладнi, податковi накладнi, акти виконаних робiт, товарно-транспортнi накладні, звiти, акти приймання передачі, тощо.
Також, позивачем на підтвердження того, що господарські операції за вказаними договорами дійсно мали місце надано суду: договори №ЛЮ-Д -503 від 01 січня 2017 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2018 р., №ЛЮ-Д-503 від 01.01.2019 р., акти виконаних робіт до них (перелік наведено в акті перевірки стор. 19 та не оспорюється сторонами у справі), виписку про рух коштів на рахунку позивача - підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами.
Додатково позивачем до матеріалів справи надано копії товарно - транспортних накладних складених мiж ТОВ «Таймфіш» та ТОВ «Логістік Юніон», якi підтверджують надання логістичних послуг та поставки товару , ТОВ «АТБ-маркет». Також, відповідач не заперечує, що вказані документи надавалися для перевірки працівникам контролюючого органу.
Колегія суддів проаналізувавши наявні у матеріалах справи первинні документи, а також товарно-транспортнi документи, дійшла висновку, що вони вiдповiдають домовленостям сторiн (зафiксованим у договорах) i за cвоїм змiстом засвiдчують факт передачi вiд постачальника до виконавця логiстичних послуг та покупця товару, документи складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вказані докази свiдчать про здiйснення конкретних господарських операцiй мiж позивачем та ТОВ «Логістік Юніон», ТОВ «АТБ-маркет».
Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом апеляційної інстанції установлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з'ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.
При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено, та до матеріалів справи не додано доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладених між ТОВ «Таймфіш» та ТОВ «Логістік Юніон», договорів.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.
Зокрема, як з'ясовано судом, та убачається з наявних у матеріалах справи документів, в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження господарських операцій, а також надано усі первинні документи, за участю його контрагента, котрі повністю підтверджують реальне здійснення правочинів, та досягнення ТОВ «Таймфіш» законної мети його здійснення - забезпечення ефективного збутy товарів.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу викладених у акті перевірки №85/26-15-05-01-03/40232356 від 11.02.2020 р.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 03.03.2020 №03422615050103.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві.
Щодо вимоги позивача про скасування акту перевірки №85/26-15-05-01-03/40232356 від 11.02.2020 в частині встановленого порушення пп. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 567,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Акт податкової перевірки є службовим документом, у якому зафіксовані виявлені в ході перевірки порушення. Якщо платник податків не згоден з викладеною в такому акті інформацією, він має право подати заперечення до нього до контролюючого органу за основним місцем свого обліку.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Відтак, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому правильним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування податкового повідомлення рішення прийнятого контролюючим органом за наслідками такої перевірки.
Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві від 11.02.2020 №85/26-15-05-01-03/40232356 задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також частково спростовуються доводами апеляційної скарги.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, а рішення прийнято частково з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування в частині, та прийняття нового рішення в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом, а також витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у загальному розмірі 8509,70 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 №03422615050103 скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 №03422615050103.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" (ЄДРПОУ пр-т. Палладіна, 44, корп.8, Київ 142, 03142) з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, вул.Шолуденка 33/19, Київ 116, 04116) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8509 (вісім тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: І.О. Грибан
О.В. Епель
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2021 року