29 червня 2021 р.Справа № 520/13239/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою заяву Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 по справі № 520/13239/2020
за позовом Державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування наказу.
На зазначене судове рішення Державний реєстратор Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 року апеляційну скаргу Державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі № 520/13239/2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2184/5 від 24.06.2020, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1. В цій частині прийнято постанову, якою провадження у справі в даній частині закрито. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 по справі № 520/13239/2020 залишено без змін.
До канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 252 КАС України, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється за відсутності сторін без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, розглянувши заяву третьої особи про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Особливості розподілу судових витрат, понесених третіми особами під час розгляду адміністративної справи визначено частиною одинадцятою статті 139 КАС України відповідно до якої, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 821/410/17, від 22.01.2020 у справі № 808/2832/17, від 30 січня 2020 року у справі № 640/5643/19, від 27 травня 2021 року по справі № 480/6187/20.
У цій справі Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю брала участь у розгляді справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступала у справі на стороні відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, та заперечувала проти заявлених позовних вимог.
Отже, розподіл судових витрат понесених Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ здійснюється як для відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Водночас колегія суддів зазначає, що нормою статті 139 КАС України не передбачено здійснення розподілу судових витрат та їх стягнення на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу, в разі відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача.
Указана норма передбачає відшкодування суб'єкту владних повноважень, як позивачу, документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Також указана норма передбачає можливість покладання судових витрат при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Крім того, частиною 2 статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Що стосується розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що частиною десятою статті 139 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з тим колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому заявник у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.
У даній справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що третя особа Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю не довела факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України. При цьому, саме по собі пред'явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №820/4347/17), від 18.03.2020 (справа №280/5628/18), від 19.11.2020 (справа № 820/1253/18).
Таким чином, вимога третьої особи про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а отже відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Керуючись ст. 229, 132, 139, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б.
Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2021