05 липня 2021 р. Справа № 520/1698/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1698/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила суд:
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради присвоїти їй статус вдови учасника бойових дій з виданням посвідчення «Посвідчення члена сім'ї загиблого» як дружині померлого ОСОБА_2 , учасника бойових дій, який набув такий статус під час служби в Республіці Афганістан та який був визнаний за життя інвалідом першої групи «Б» внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 частково задоволено позов.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради встановити ОСОБА_1 статус дружини померлого учасника бойових дій, ОСОБА_2 , визнаного за життя особою з інвалідністю першої Б групи, встановленою внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку, яка не одружилася повторно, та видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що відповідач при прийнятті рішення щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій діяв на підставі та в межах повноважень наданих відповідними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини. Також відповідач вважає, що для встановлення статусу члена сім'ї загиблого відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно, щоб був встановлений факт участі у бойових діях у період Другої світової війни, або надання документів про нагородження орденами і медалями колишнього Союзу ССР за самовіддану працю і бездоганну військову службу та встановлення групи інвалідності.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб 23.08.1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 24).
ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.1997 року, згідно якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 10).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 03.11.2020, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03.11.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відповідний актовий запис №17124 (а.с. 14).
ОСОБА_2 04.02.1997 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , пред'явник якого має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 10).
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №444337 підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.07.2016 року встановлено першу Б групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку (а.с. 11 - 12).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.07.2016, виданого УПСЗН адміністрації Московського району ХМР, ОСОБА_2 є інвалідом першої Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 13).
06.01.2021 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою, в якій просила встановити їй статус вдови учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення як дружині померлого ОСОБА_2 , учасника бойових дій, який набув такий статус під час служби в Республіці Афганістан та який був визнаний за життя інвалідом першої групи внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку відповідно до ч. 2. ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу". До заяви були надані копії: паспорта громадянина України ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб від 23.08.1991 року, посвідчення інваліда війни 1 групи № НОМЕР_5 від 11.07.2016, посвідчень учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 23.12.1987 та серії НОМЕР_7 від 04.02.1997, довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА№ 444337 від 05.07.2016, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 03.11.2020 та фотокартку 3x4 см. (а.с. 7).
Листом Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 16.01.2021 року № 08-419 повідомлено про відсутність законних підстав для встановлення заявнику статусу відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їй соціального захисту статусу". В обґрунтування відмови зазначено, що статус особи, на яку поширюється чинність п. 2 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їй соціального захисту статусу" може бути встановлений за умови підтвердження участі у бойових діях у період Другої світової війни, або надання документів про нагородження орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу та встановлення групи інвалідності. Оскільки встановлення статусу учасника бойових дій чоловіка заявниці не пов'язане з Другою світовою війною, тому вирішити дане питання можливо після надання документів про нагородження орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу (за наявності).
Одночасно повідомлено, що заявниці може бути встановлено статус члена сім'ї загиблого/померлого згідно вимог пункту 1 статті 10 Закону, який поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, за умови надання до Управління витягу військово-лікарської комісії про причино - наслідковий зв'язок смерті чоловіка заявника (а.с. 8 - 9).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормою п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено альтернативні варіанти поширення чинності вказаного Закону на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю, а не виключно на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно зі статтею 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.1997 року, згідно якого він мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Крім того, довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №444337 підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.07.2016 року встановлено першу Б групу інвалідності (безстроково) внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.07.2016 року, виданого УПСЗН адміністрації Московського району ХМР, ОСОБА_2 є інвалідом першої Б групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 03.11.2020 року.
Отже, померлий чоловік позивача, ОСОБА_2 , мав статус "Учасник бойових дій", а також визнаний за життя особою з інвалідністю першої Б групи, встановленою внаслідок захворювання, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку.
Отже, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази, які відповідають вимогам ст.ст. 73 -76 КАС України, та підтверджують належність чоловіка позивачки до осіб, які мали пільги ветеранів війни - учасників бойових дій.
Поряд з наведеним, положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII передбачено, що чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Виходячи з встановлених обставин справи, ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
При цьому, у розумінні абзаців 4, 7 пункту 1 статті 10 наведеного Закону, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Згідно з п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 року № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
В абз. 2 п. 7 Положення №302 закріплено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, враховуючи те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який був учасником учасником бойових дій та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_9 мав право на пільги ветеранів війни, тобто у відповідності до вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» має право на встановлення статусу та отримання посвідчення «члена сім'ї загиблого», а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви про видачу такого посвідчення.
Посилання апелянта на те, що для встановлення статусу члена сім'ї загиблого відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно, щоб був встановлений факт участі у бойових діях у період Другої світової війни, або надання документів про нагородження орденами і медалями колишнього Союзу ССР за самовіддану працю і бездоганну військову службу та встановлення групи інвалідності, не спростовують висновки суду першої інстанції. Суд зазначає, що чоловік позивачки помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, що дає їй як члену його сім'ї (дружині) право на отримання відповідного статусу.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 520/1698/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1698/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко