05 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2061/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2074671/41836195 від 28 жовтня 2020 року - про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 26 червня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області №61797/41836195/2 від 11 листопада 2020 року, яким залишено скаргу №9288977204 від 06 листопада 2020 року без задоволення;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 26 червня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД», датою її подання.
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду й наданням доказів поважності його пропуску, роз'яснено, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала.
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивачем подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено про перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 12 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року, важкий післяопераційний та реабілітаційний період з 26 серпня 2020 року по 26 березня 2021 року. Також вказано, що перенесена ОСОБА_1 операція мала місце у період поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). ОСОБА_1 з метою запобігання розвитку ускладнень у післяопераційний та реабілітаційний період звертався до сімейного лікаря зі скаргами на самопочуття, а у зв'язку із у психоемоційним станом щодо стурбованості про власне здоров'я та здоров'я близьких людей він перебував на самоізоляції. На думку заявника, вказані обставини були пов'язані із істотними перешкодами, труднощами, були об'єктивно непереборними та зумовили несвоєчасне вчинення процесуальних дій.
Крім цього, заявник посилався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року та пункт 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та перевіривши матеріали позову, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Питання щодо строків звернення до суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору досліджувалось Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 з правовідносин, що є аналогічним відносинам у цій справі.
Так, у вказаній постанові, висновки якої підлягають врахуванню судом в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України) оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2074671/41836195 від 28 жовтня 2020 року.
Разом з цим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД» подано скаргу на зазначене вище рішення.
Відповідно до рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних №61797/41836195/2 від 11 листопада 2020 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД» залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Тобто, позивачем використано досудовий порядок вирішення цього спору.
Отже, строк звернення до суду з даним позовом становить три місяці, який закінчився 12 січня 2021 року.
Однак до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 06 травня 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Згідно матеріалів позову, факт пропуску строку звернення до суду визнається позивачем, у зв'язку з чим разом з позовом було подано заяву, в якій він просив суд поновити строк подання цієї позовної заяви.
У задоволенні вказаної заяви судом було відмовлено у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю. Водночас, зважаючи на положення частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду й наданням доказів поважності його пропуску.
Таку заяву було подано позивачем. В її обґрунтування зазначено про перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 12 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року, важкий післяопераційний та реабілітаційний період з 26 серпня 2020 року по 26 березня 2021 року. Також вказано, що перенесена ОСОБА_1 операція мала місце у період поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). ОСОБА_1 з метою запобігання розвитку ускладнень у післяопераційний та реабілітаційний період звертався до сімейного лікаря зі скаргами на самопочуття, а у зв'язку із у психоемоційним станом щодо стурбованості про власне здоров'я та здоров'я близьких людей він перебував на самоізоляції.
Крім цього, у заяві містяться посилання на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим доцільно зазначити таке.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії” Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін., які суд також враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з урахування доводів, викладених у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду від 11 травня 2021 року, варто зауважити, що судом в указаній ухвалі уже було надано оцінку доводам позивача щодо перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 12 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року та важкому післяопераційному та реабілітаційному періоді з 26 серпня 2020 року по 26 березня 2021 року, перенесення ОСОБА_1 операції у період поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) а також його перебування на самоізоляції з метою запобігання розвитку ускладнень у післяопераційний та реабілітаційний період та у зв'язку із стурбованістю про власне здоров'я та здоров'я близьких людей.
Так, судом зазначено: "Надаючи оцінку обставинам, наведеним у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, суд звертає увагу на те, що період перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 12 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року, що підтверджується доданим до заяви Виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого №7701/1080/411/1005 від 25 серпня 2020 року, мав місце до винесення відповідачами оскаржуваних у цій справі рішень - 28 жовтня 2020 року та 11 листопада 2020 року.
Отже, вказаний період як не стосується спірних у цій справі відносин, які виникли уже після нього, так і не стосується періоду, протягом якого позивач мав право подати даний позов в межах строків, встановлених законом (з 12 листопада 2020 року до 12 січня 2021 року).
Щодо тверджень у заяві про важкий післяопераційний та реабілітаційний період ОСОБА_1 з 26 серпня 2020 року по 26 березня 2021 року, а також про його звернення до сімейного лікаря зі скаргами на самопочуття та перебування на самоізоляції, то такі доводи є безпідставними, адже не підтвердженні належними та достовірними доказами. Додана до заяви Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 квітня 2021 року в повній мірі не підтверджує указаних вище обставин.
Крім цього, зазначені доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовам суд оцінює критично, оскільки наведені обставини, як вбачається з матеріалів позову, не перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” 26 червня 2020 року подати до Комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Повідомлення про надання пояснень та копії документів на виконання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №15, а в подальшому 05 листопада 2020 року і оскаржити рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2074671/41836195 від 28 жовтня 2020 року в адміністративному порядку шляхом підготовки та подання скарги до Державної податкової служби України.
Відтак, у разі не згоди з рішенням №2074671/41836195 від 28 жовтня 2020 року, а в подальшому і з рішенням №61797/41836195/2 від 11 листопада 2020 року, позивач мав реальну можливість оскаржити такі в судовому порядку у строки, встановлені законом.".
Стосовно ж посилань у заяві на норми підпункту 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року та пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України суд зауважує, що такі самі по собі не є підставою для поновлення пропущеного ним строку звернення до суду з цим позовом.
Так, за змістом пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року) суд має право поновити пропущений процесуальний строк за заявою учасника справи як до, так і після його закінчення, лише у тому випадку, якщо наведені заявником причини пропуску такого строку будуть визнані поважними і такими, що безпосередньо зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Проте, враховуючи, що в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої на виконання вимог ухвали суду від 11 травня 2021 року, не зазначено інших причин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк, крім тих, яким уже надано правову оцінку, суд відхиляє посилання позивача на норми підпункту 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року та пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказане свідчить про безпідставність та необґрунтованість заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої позивачем на виконання вимог ухвали суду від 11 травня 2021 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а поважних причин його пропуску ним не наведено, відповідних доказів не надано.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, то наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк