15.06.2021 Справа № 920/290/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/290/21
за позовом Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 00205618)
до відповідача Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець Мукорез Олександр Леонідович (вул. Привокзальна, 25, оф. 412, м. Суми, Сумська область,40022)
про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту
за участю представників сторін:
від позивача: Бирченко Б.В.,
від відповідача: Танчик О.М.,
від третьої особи: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
23.03.2021 Акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить:
1)визнати за Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, 13, м. Суми. 40009, ідентифікаційний код в ЄДР 00205618) право власності на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Горького. 58.
2)зняти арешт з залізничної колії довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Горького, 58, накладений постановою про опис та арешт майна боржника від 01.02.2021 ВП 57048148, винесеною приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О.Л.
3)стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (код в ЄДР 05747991) на користь Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (код в ЄДР 00205618) судовий збір в сумі 50270,00 грн.
Разом із позовною заявою, а саме в додатках до позову, в порядку п. 2 ч. 1 ст.138 ГПК України Акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” подало суду заяву про забезпечення позову (вх №1365к від 23.03.2021), в якій просило забезпечити позов шляхом зупинення продажу залізничної колії №29493 (код станції прив'язки 445306) довжиною 8240,30 м.п., що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми. вул. Горького. 58, шляхом проведення електронних торгів (аукціону) Державним підприємством “СЕТАМ” (01001, м. Київ. вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДР 39958500) реєстраційний номер лоту №468572.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 головуючим суддею у справі №920/290/21 визначено суддю Резніченко О.Ю.
Ухвалою суду від 24.03.2021 у справі № 920/290/21 заявлено та задоволено самовідвід судді Резніченко О.Ю. у справі № 920/290/21. Направлено позовну заяву №18-7/78 від 22.03.2021 Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг” до Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна (справа № 920/290/21) та заяву № 18-7/79 від 22.03.2021 про забезпечення позову на повторний автоматизований розподіл у порядку, який визначений Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 15:29:38 головуючим суддею у справі 3920/290/21 визначено суддю Котельницьку В.Л.
Ухвалою суду від 25.03.2021 задоволено заяву Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг”, м Суми, про забезпечення позову (вх №1365к від 23.03.2021) у справі №920/290/21; вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу залізничної колії №29493 (код станції прив'язки 445306) довжиною 8240,30 м.п., що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми. вул. Горького, 58, шляхом проведення електронних торгів (аукціону) Державним підприємством “СЕТАМ” (01001, м. Київ. вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДР 39958500) реєстраційний номер лоту №468572.
29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/290/21, призначено в порядку загального позовного провадження підготовче засідання у даній справі на 18.05.2021.
17.05.2021 від приватного виконавця надійшли письмові пояснення (вх № 4616/21 від 17.05.2021) на позовну заяву позивача.
18.05.2021 відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх № 4634/21 від 18.05.2021), відповідно до якого просить суд розглянути справу № 920/290/21 за відсутності уповноваженого представника АТ “Сумське НВО” та на підставі зібраних в матеріалах справи доказів.
Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 15.06.2021.
15.06.2021 позивачем подані додаткові пояснення, відповідно до яких він просить суд позов задовольнити та долучити до матеріалів справи №920/290/21 копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 01.06.2020.
У судовому засіданні 15.06.2021 при розгляді справи по суті судом встановлено:
Представник позивача у судове засідання прибув, подав додаткові пояснення, в яких просить суд долучити до матеріалів справи копію угоди від 01.06.2020 №2 про зарахування зустрічних вимог та задовольнити позов. Дані документи долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання прибув, проти задоволення позову не заперечував.
Приватний виконавець, як третя особа у даній справі в судове засідання не прибув, у поданих суду поясненнях (вх№4661/21 від 17.05.2021) зазначив, що інформація про власність на під'їзну колію за AT «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» підтверджується інформацією AT «Укрзалізниця» за даними Автоматизованої системи паспортизації, експлуатації, контролю під'їзних колій промислових підприємств (АС ПЕКП), у зв'язку з чим 01.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника №57048148 під'їзна залізнична колія 8240,30 погонних метри, №29493 (код станції прив'язки 445306).
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.06.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
16.09.2019 між Приватним акціонерним товариством «Укрхімнроект» (перейменованого з 26.11.2019р. в Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг») та AT «СМНВО» було укладено договорів купівлі-продажу від 16.09.2019 № б/н (далі- договір), відповідно до якого AT «СМНВО» передало у власність AT «СМНВО-Інжиніринг» під'їзні залізничні колії, розташовані за адресою: м. Суми. вул. Горького, 58, загальною довжиною 8240,32 метрів погонних.
У відповідності до пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 16.09.2019 (далі - Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, вартість залізничних колій, визнання права власності на які є предметом спору по даній справі, складає 3 200 000,00 грн. в тому числі ПДВ 533 333,33 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості залізничних колій на розрахунковий рахунок продавця, визначений у п. 8.1 Договору, шляхом перерахування 100% суми, зазначеної в п. 2.1 Договору, в строк до 31.12.2019.
Відповідно до п. 4.7. Договору, право власності на залізничні колії переходить від AT «СМНВО» до AT «СМНВО-Інжиніринг» у день підписання акту приймання-передачі залізничних колій.
01.11.2019р. між AT «СМНВО» та AT «СМНВО-Інжиніринг» на виконання Договору, було складено та підписано акт приймання-передачі залізничних колій.
В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича, (далі - приватний виконавець,), перебуває зведене виконавче провадження №57048148 по стягненню з AT «СМНВО» заборгованості на користь кола стягувачів.
01.02.2020 приватним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна боржника при виконанні зведеного виконавчого провадження №57048148 (далі - постанова), у відповідності до якої приватним виконавцем було накладено арешт на під'їзну залізничну колію № 29493 (код станції прив'язки 445306) довжиною - 8240,32 метрів погонних.
01.06.2020 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 01.06.2020 (далі - угода), у відповідності до пунктів 1 і 2 якої відповідач є боржником, а позивач є кредитором при виконанні грошових зобов'язань за рядом договорів на загальну суму 3210558,46 (три мільйони двісті десять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн 46 коп.), а позивач, в свою чергу, є боржником відповідача за договором від 16.09.2019 про продаж ж/д колій на суму 3200 000,00 грн.
Пунктом 3 угоди передбачено, що позивач і відповідач, маючи один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, прийшли до згоди, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (зі змінами та доповненнями) про припинення зобов'язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 3200000,00 грн. за вказаними договорами в п. 1 та п. 2 угоди.
Пунктом 4 Угоди передбачено, що за договором №б/н від 16.09.2019 зобов'язання позивача перед відповідачем припиняються повністю, оскільки зустрічні вимоги є рівними.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що постановою приватного виконавця від 01.02.2021, винесеною при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №57048148, було накладено арешт на під'їзні залізничні колії довжиною 8240.32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Горького, 58, власником яких є AT «СМПВО- Інжиніринг».
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 2 ст. 41. ст.13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це маймо і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді справи по суті, суд дійшов висновку, що майно, арештоване постановою приватного виконавця від 01.02.2021 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №57084810, належить саме AT «СМНВО-Інжинірмнг», а не відповідачу, а арешт, накладений на відповідне майно, має бути знятий.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з задоволенням позову, судовий збір в сумі 50270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, ч. 7 ст. 145, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 00205618) право власності на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Горького, 58.
3. Зняти арешт з залізничної колії довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Горького, 58, накладений постановою про опис та арешт майна боржника від 01.02.2021 ВП 57048148, винесеною приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О.Л.
4. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 00205618) 50270,00 грн. (п'ятдесят тисяч двісті сімдесят грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2021.
Суддя В.Л. Котельницька