Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"29" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/477/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Незнамова Т.О., довіреність №14-333 від 22.12.2020 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Приймак С.В., керівник,
Чайковська О.С., довіреність №263 від 07.05.2021;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 149 737,34грн
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 149 737,34грн боргу, з яких: 118 933,20грн основного боргу, 9 173,17грн пені, 5 699,02грн 3% річних, 15 931,95грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неповне та несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків згідно умов договору постачання природного газу №5266/18-БО-10 від 04.10.2018 в частині оплати поставленого природного газу.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 21.05.2021 постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначити розгляд справи по суті на 15.06.2021.
26.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.
04.06.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій з підстав, викладених у письмовому запереченні на заяву про зменшення штрафних санкцій, наданому до суду 04.06.2021.
Представники відповідача визнали позов частково, у частині вимог щодо стягнення суми основного боргу. Пояснили, що відповідач вживав всіх заходів для погашення наявної заборгованості. Просили суд врахувати ступінь та причини невиконання зобов'язань, а також матеріальний стан Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго". Підтримали клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (згідно додаткової угоди №7 від 29.03.2019 змінено на - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с. 34, т.1)) (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5266/18-БО-10 (а.с.11-20, т.1).
23.11.2018 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу №5266/18-БО-10, якою розділи 1-12 останнього викладено в новій редакції (а.с. 25-33, т.1) (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Умовами п.5.1. Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 5.2. Договору сторони, зокрема, погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Підпунктом 2 пункту 5.3. Договору визначено, що в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1. цього договору. З поточного рахунка споживча кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі, коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховується як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (підпункт 3 пункту 5.3. Договору).
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 16 104 537,07грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 725 292,66грн, від 30.11.2018 на суму 1 882 999,31грн, від 31.12.2018 на суму 3 653 452,66грн, від 31.01.2019 на суму 3 615 007,00грн, від 28.02.2019 на суму 3 251 381,98грн, від 31.03.2019 на суму 2 556 830,96грн, від 30.04.2019 на суму 419 572,50грн (а.с. 42-48, т.1).
Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п.5.1. Договору. В обґрунтування своїх вимог, позивач надав опис операцій по підприємству, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та послідовність їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості (а.с. 50-51, т.1) і виписки по рахунку позивача (а.с. 52-236, т.1). У позовній заяві позивач вказує, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за поставлений газ становила 118 933,20грн.
За умовами п.9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням зобов'язань згідно договору постачання природного газу №5266/18-БО-10 від 04.10.2018, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 118 933,20грн основного боргу, 9 173,17грн пені, 5 699,02грн 3% річних, 15 931,95грн інфляційних втрат.
2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.13, ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу №5266/18-БО-10 від 04.10.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні 2018 року - квітні 2019 року на загальну суму 16 104 537,07грн.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось судом вище, у п.5.1. Договору сторони визначили строки проведення розрахунків за отриманий природний газ, а саме те, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав на загальну суму 15 985 603,87грн. Тому, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість у розмірі 118 933,20грн (16 104 537,07грн - 15 985 603,87грн). Проте, виконання грошового зобов'язання відповідачем відбулося з порушенням умов, встановлених п.5.1. Договору, що підтверджується матеріалами справи. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з останнього 9 173,17грн пені.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи факт несвоєчасно проведених відповідачем розрахунків за отриманий природний газ (а.с.38-41, т.1), перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій в частині нарахування пені, суд вважає його правомірним та обґрунтованим. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9 173,17грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 699,02грн 3% річних та 15 931,95грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних й інфляційних втрат (а.с.38-41, т.1), суд дійшов висновку про його правомірність і обгрунтованість, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неможливості впливати на розподіл коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання (з посиланням на Положення Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок №217)), враховуючи наступне.
Визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Таким чином, положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19.
Також, суд відмовляє відповідачу в задоволенні його клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 99% відсотків, з огляду на наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 Господарського кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є п р а в о м суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.
Варто зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву №288 від 18.05.2021 виклав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% (а.с. 13-16, т.2). В обґрунтування даного клопотання останній посилається на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, несвоєчасність розрахунків споживачами, наявність значної дебіторської заборгованості споживачів, наявність збитків підприємства. Зазначає, що всі розрахунки по відкритих виконавчих провадженнях та поточні платежі за спожитий природний газ відповідачем проводяться із поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, які відкриті в філії - Житомирське обласне управління AT "Ощадбанк" відповідно до Постанови КМУ від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу". Посилається на те, що у відповідача немає законних підстав розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів за спожиту теплову енергію на поточні рахунки КП "Бердичівтеплокомуненерго" зі спеціальним режимом використання. Крім того, посилається на арешт коштів на належних відповідачу рахунках органами Державної виконавчої служби.
Позивач, у свою чергу, у наданому до суду 04.06.2021 письмовому запереченні на заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій (а.с.49-50, т.2) посилається на те, що він також знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Зауважує, що у позивача також існує значна дебіторська заборгованість, яка має тенденцію до зростання. Повідомляє, що НАК "Нафтогаз України" постачає природний газ не лише для інших підприємств у період опалювального сезону, але й для населення. Доводить, що постанова Кабінету Міністрів України №217, яка стосується проведення розрахунків з постачальником природного газу не вносить змін до строків розрахунків між сторонами, що визначені умовами даного договору. Зазначає, що у випадку задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення виконання зобов'язання, посилаючись на правові позиції Верховного Суду викладені у справах №908/1453/14 від 04.05.2018 та №918/116/19 від 04.02.2020.
Таким чином, заборгованість кінцевих споживачів, збитковість підприємства, відсутність прибутку або скрутне матеріальне становище не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. Комунальне підприємство "Бердичівплокомуненерго" не обмежене у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема перенесення оплати, взаємозаліку, зменшення власних витрат.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доцільність нарахування позивачем 5 699,02грн 3% річних та 15 931,95грн інфляційних втрат, тому, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
3. Висновок господарського суду за результатами розгляду справи.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 149737,34грн боргу, з яких: 118933,20грн - основного боргу, 5699,02грн - 3% річних, 9173,17грн - пені, 15931,95грн - інфляційних втрат обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу Україн передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, буд. 23, ідентифікаційний код 32794899) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720):
- 118 933,20грн основного боргу;
- 9 173,17грн пені;
- 5 699,02грн 3% річних;
- 15 931,95грн інфляційних втрат;
- 2 270,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.07.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту ngu@naftogaz.com
3 - відповідачу (рек.) та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1