вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2021 р. Справа№ 910/6488/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021
у справі №910/6488/21 (суддя Лиськов М.О.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью"
про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью"
до 1. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
2. Фізичної особи-підприємця Завертайло Віталій Миколайович
про визнання договору продовженим
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Фізичної особи-підприємця Завертайло Віталій Миколайович про визнання договору продовженим.
Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив місцевий господарський суд заборонити:
- Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва;
- Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс", Фізичній особі - підприємцю Завертайлу В.М. чинити перешкоди ТОВ "Техногруп Нью" в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6488/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову:
- заборонено Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили у справі № 910/6488/21 укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва;
- заборонено Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд.6, м. Київ 30, 01030; ідентифікаційний код: 35210739) та Фізичній особі - підприємцю Завертайлу Віталію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/6488/21 чинити перешкоди Товариства у обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" (пр. Соборності, буд.15 кімн.209, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код: 37242689) в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва.
Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" 17.05.2021 засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6488/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник стверджує, що вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність відповідача. Також апелянт наголошує, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив по суті спір по відношенню до відповідачів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 Клопотання Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6488/21 - задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6488/21 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" призначено на 30.06.2021.
Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Техногруп Нью" до суду був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на її законність та обгрнутованість.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.
Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову посилався на наступні обставини.
01 листопада 2017 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" укладено Договір ДНП-2017-11/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування.
Відповідно до умов даного договору КП "Київтранспарксервіс" передало ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" право на організацію та експлуатацію 36 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'яти) місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва.
04 березня 2020 року між КП "Київтранспарксервіс", ТОВ "Київські соціально-інвестиційні технології" (що є сторонами вищезазначеного договору), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" укладено угоду №4 про заміну сторони за Договором ДНП -2017-11/01, згідно якої сторони угоди погодилися замінити одну із сторін Договору ДНП -2017-11/01, а саме передати ТОВ "Техногруп Нью" усі права та обов'язки ТОВ "Київські соціально-інвестиційні технології" за вказаним Договором.
Згідно умов Договору ДНП -2017-11/01 від 01.11.2017 він діє до 31 грудня 2020 року (п. 6.1. розділу 6).
Згідно п. п. 6.2 за умови належного виконання умов даного Договору, Сторона - 2 (позивач) має переважне право на укладення нового Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, що є "Фіксовані місця для паркування" даного Договору, на той же строк (розділу 6);
Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з Сторін не попередить письмово іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік (п. 6.3. розділу 6);
Сторона-1 (якою є відповідач-1) має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо Сторона-2 (не здійснила оплату в обсязі, встановленому розділом З цього Договору, і таке порушення триває більше ніж 30 календарних днів;
б) у випадку використання Стороною-2 (якою є позивач) "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням;
в) в інших випадках, передбачених законодавством України та (або) цим Договором (п. 6.5. розділу 6);
За твердженням позивача, будь-яких претензій з приводу виконання умов договору та письмових попереджень/повідомлень від відповідача-1 про його намір припинити дію даного Договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору на адресу позивача не надходило. В свою чергу позивач на підтвердження свого наміру продовжити даного Договору направив на адресу відповідача-1 відповідний лист (вих. №15-12/1 від 15.12.2020), який було отримано останнім 18 грудня 2020 року, про що свідчить відмітка КП "Київтранспарксервіс" про реєстрацію вхідної кореспонденції (вх. №053/05/3478 від 18.12.2020).
Водночас, заявник указує, що незважаючи на вищенаведене, 19 квітня 2021 року на територію паркувального майданчика, що згідно Договору ДНП-2017-11/01 від 01.11.2017 експлуатується ТОВ "Техногруп Нью", прибула група осіб, які, посилаючись на незаконність підстав його заняття позивачем та фактично заблокувавши доступ до даного майданчику, почали чинити перешкоди у його користуванні та вимагати від представників позивача негайно його звільнити.
Вищезазначені факти та обставини було зафіксовано працівниками Національної поліції України, що прибули на місце події за викликом представника позивача, від якого відібрали письмові пояснення та прийняли заяву про кримінальне правопорушення, про що склали відповідний протокол від 19.04.2021.
Також позивачем указано, що під час указаного інциденту представнику позивача було надано фотокопію Акту приймання-передачі паркування майданчика без номеру та без дати, який складено між КП "Київтранспарксервіс" ("Сторона - 1") та фізичною особою - підприємцем Завертайлом Віталієм Миколайовичем ("Сторона - 2") та підписано Сторонами, яким останні підтвердили, що згідно Договору від 25.03.2021 № ДНП-2021-03/25 "Сторона - 1" передала, а "Сторона - 2" прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 41 машиномісце за адресою: м. Київ, Печерський район, пл. Либідська, в межах II територіальної зони паркування м. Києва.
Таким чином, із тексту даного Акту вбачається, що 25 березня 2021 року між відповідачами укладено Договір № ДНП-2021-03/25, предметом якого є фіксовані місця паркування, що водночас є предметом Договору ДНП-2017-11/01 від 01.11.2017, укладеного між відповідачем - 1 та ТОВ "Техногруп Нью", та до теперішнього часу експлуатуються останнім.
Позивач наголошує, що Договір № ДНП-2021-03/25 від 25.03.2021 не відповідає законодавству України, з огляду на те, що в порушення прав позивача, який правомірно експлуатує паркувальний майданчик, КП "Київтранспарксервіс" передало надав право на користування паркувальним майданчиком третім особам.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її задоволення. При цьому, місцевий суд виходив з того, що:
- заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки, викладені в ній доводи, підтверджуються належними доказами;
- між запропонованими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв'язок:
щодо КП "Київтранспарксервіс": захід до забезпечення позову - заборона КП "Київтранспарксервіс" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва; предмет позовних вимог - визнання продовженим до 31.12.2021 року Договору ДНП-2017-11/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01 листопада 2017 року, що укладений між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі за текстом - КП "Київтранспарксервіс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології";
щодо КП "Київтранспарксервіс" та ФОП Завертайла В.М: захід до забезпечення позову - заборона КП "Київтранспарксервіс", ФОП Завертайлу В.М. чинити перешкоди ТОВ "Техногруп Нью" в користуванні фіксованими місцями для паркування, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва; позовна вимога - визнання продовженим до 31.12.2021 Договору ДНП-2017-11/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01 листопада 2017 року;
- запропоновані заходи до забезпечення позову є адекватними, оскільки, відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживається, а вжиття даних заходів (заборона КП "Київтранспарксервіс" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва та заборона КП "Київтранспарксервіс", ФОП Завертайлу В.М. чинити перешкоди ТОВ "Техногруп Нью" в користуванні фіксованими місцями для паркування, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва) забезпечує справедливий баланс інтересів сторін у справі (запропоновані заходи відповідають засадам добросовісності, справедливості, розумності та не обмежують господарської правосуб'єктності учасників господарських відносин);
- заходи до забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами: невжиття цих заходів призведе до неефективності захисту порушених прав, оскільки, існування на ринку іншої особи (ФОП Завертайло В.М.), якій надано право користування фіксованими місцями для паркування на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, зумовить виникнення ряду нових спорів, оскільки для відновлення своїх порушених прав та відшкодування завданої позивачу шкоди, останній вимушений буде звертатися з окремими позовами до винних осіб.
Ураховуючи вищезазначені вимоги Господарського процесуального кодексу України, предмет позовних вимог, а також з огляду на те, що позивачем надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в господарській справі (зокрема, щодо активного здійснення відповідачем - 1 протиправних дій та заходів щодо передачі належного позивачу права користування спірними місцями для паркування відповідачу - 2 та спроби останнього приступити до їх негайної експлуатації, у тому числі, із застосуванням фізичної сили та шляхом блокування позивачу доступу до них, та як наслідок спричинення позивачу значної матеріальної шкоди), та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому в разі невжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд вирішив вжити заходи забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком місцевого господарського суду та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен урахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 ГПК України передбачено України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання договору ДНП-2017-11/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01 листопада 2017 року, укладеного між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології", продовженим до 31.12.2021.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.
Тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Проте, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили у справі № 910/6488/21 укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інваліді, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, а також шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" та Фізичній особі - підприємцю Завертайлу Віталію Миколайовичу до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/6488/21 чинити перешкоди Товариства у обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо паркомісць, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва. Тому, суд першої інстанції, забороняючи Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, та забороняючи Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" та Фізичній особі - підприємцю Завертайлу Віталію Миколайовичу чинити перешкоди Товариства у обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" в користуванні місцями для паркування, розташованими за вищевказаною адресою, залишив поза увагою відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно задовольнивши вимогу позивача про застосування заходу забезпечення позову у цьому спорі шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Водночас, мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням наведених законодавчих приписів, суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили у справі № 910/6488/21 укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інваліді, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, а також шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" та Фізичній особі - підприємцю Завертайлу Віталію Миколайовичу до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/6488/21 чинити перешкоди Товариства у обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" у користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 36 (тридцяти шістьома) місцями для платного паркування транспортних засобів та 5 (п'ятьма) місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, які розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Печерський р-н., п. Либідська, в межах II територіальної зони м. Києва, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Однак, відповідних обставин судом першої інстанції в ухвалі не наведено. Суд першої інстанції обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладене, оскільки оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням вимог статей 137, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування вказаної ухвали та прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вказаних висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм процесуального права, а тому вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню апеляційним судом.
Керуючись ст. 129, 136, 137, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 26.04.2021 у справі №910/6488/21 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 26.04.2021 у справі №910/6488/21 скасувати.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногруп Нью" (пр. Соборності, буд.15 кімн. 209, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 37242689) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд.6, м. Київ 30, 01030; ідентифікаційний код 35210739) 2 270,00 грн судового збору.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2021.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран