вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2021 р. Справа№ 910/1394/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Пашкіної С.А.
Андрієнка В.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021
у справі № 910/1394/21 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод»
про стягнення 51 213, 54 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - Компанія, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до:
- Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - Товариство, відповідач-1) про стягнення 17 909,62 грн страхового відшкодування;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» (далі - Завод, відповідач-2) про стягнення 33 303,93 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 18.12.2017 Компанією та фірмою «Люстдорф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Люстдорф») укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0532/17-Т/Ц7 (далі - Договір), яким було застраховано транспортний засіб марки «Scania R 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - «Scania R 400»);
- 20.12.2017 на автодорозі Іллінці - Бабин відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу «Scania R 400» під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Ікарус 256», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - «Ікарус 256»), під керуванням ОСОБА_2 ;
- 20.12.2017 ТОВ «Люстдорф» звернулося до Компанії з заявою №21976956 про подію, що має ознаки страхового випадку;
- постановою Іллінецького районного суду від 17.01.2018 у справі №131/40/18 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до винної особи адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн;
- 27.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвітло» (далі - ТОВ «Агросвітло») виставлено ТОВ «Люстдорф» рахунок на оплату №1404 на суму 82 328,36 грн;
- відповідно до звіту від 19.01.2018 №01-18-М1005, підготовленого фізичною особою - підприємцем Довбнею М.Ю. (далі - ФОП Довбня М.Ю.), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Scania R 400», з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, склала 49 024,44 грн. (не включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування);
- Компанією складено страховий акт від 28.03.2018 №006.01415217-1 на суму 82 328,36 грн;
- відповідно до умов Договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «Люстдорф» у сумі 82 328,36 грн.;
- цивільно-правова відповідальність власника автобуса «Ікарус 256» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством (поліс №АМ/001172086, за яким ліміт по майну становить 100 000,00 грн, а франшиза - 0 грн);
- позивач звернувся до відповідача-1 з заявою на виплату страхового відшкодування у сумі 49 024,44 грн;
- 23.07.2018 відповідно до платіжного доручення №1113 відповідачем-1 на рахунок позивача перераховано часткову виплату у сумі 31 114,82 грн;
- станом на 28.01.2021 (дата підписання позову) стягненню з відповідача-1 підлягає 17 909,62 грн. страхового відшкодування;
- невідшкодована частина страхового відшкодування у сумі 33 303,93 грн. підлягає стягненню з роботодавця водія ОСОБА_2 , тобто Заводу.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі № 910/1394/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 17 909 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 62 коп. страхового відшкодування, 793 (сімсот дев'яносто три) грн. 83 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку (постановою Іллінецького районного суду від 17.01.2018 у справі №131/40/18), а тому вказані обставини не потребують додаткового доведення. Доказів вини іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Відтак, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автобуса «Ікарус 256», повинна відшкодовуватися власником вказаного автомобіля.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі № 910/1394/21, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» борг у розмірі 27 714, 51 грн, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» борг у розмірі 23 499, 03 грн. Cтягнути в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судові витрати у сумі 2 270, 00 грн за подачу позовної заяви, 3 405, 00 грн за подачу апеляційної скарги, 9 000, 00 грн за витрати на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим із порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі № 910/1394/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідач) Ткаченко Б.О., судді Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі № 910/1394/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі № 910/1394/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Позиції учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» не висловили своєї позиції щодо вимог і змісту апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надали.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
18.12.2017 Компанією (страховик) та ТОВ «Люстдорф» (страхувальник) укладено Договір, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземними транспортними засобом, у тому числі «Scania R 400».
Строк дії Договору - з 19.12.2017, з урахуванням умов пунктів 23.1 та 23.2 Договору (пункт 16.1 Договору).
У додатковій угоді від 18.12.2017 №1 до Договору сторони погодили, що строком сплати страхового платежу є 25.12.2017. Окрім того, сторони домовилися викласти в новій редакції пункт 23.1 Договору, відповідно до якої у випадку сплати страхового платежу за Договором одноразово в розмірі згідно з розділом 11 Договору, про що зазначено в розділі 14 Договору, останній набуває чинності з 00-00 години дня, зазначеного в Договорі як дата початку його дії, за умови сплати платежу у повному обсязі на поточний рахунок або до каси страховика до дати, вказаної у пункті 14.3 Договору, та діє до 24-00 години дня, зазначеного в Договорі як дата закінчення його дії.
20.12.2017 на автодорозі Іллінці - Бабин відбулася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «Scania R 400» під керуванням ОСОБА_1 та автобуса «Ікарус 256» під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Іллінецького районного суду від 17.01.2018 у справі №131/40/18 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
20.12.2017 ТОВ «Люстдорф» звернулося до Компанії з заявою №21976956 про подію, що має ознаки страхового випадку.
27.12.2017 ТОВ «Агросвітло» виставило ТОВ «Люстдорф» рахунок на оплату №1404 на суму 82 328,36 грн. з ПДВ. Вказаний рахунок було оплачено 16.01.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 16.01.2018 № 410.
18.01.2018 ТОВ «Агросвітло» та ТОВ «Люстдорф» підписано акт виконаних робіт № 00000000101 на суму 82 328,36 грн. з ПДВ.
Компанією складено страховий акт від 28.03.2018 №006.01415217-1 на суму 82 328,36 грн.
На підставі вказаного страхового акта позивачем на виконання умов Договору було виплачено ТОВ «Люстдорф» страхове відшкодування у сумі 82 328,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.04.2018 № 989559.
Цивільно-правова відповідальність власника автобуса «Ікарус 256» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством (поліс №АМ/001172086, за яким ліміт по майну становить 100 000 грн., а франшиза - 0 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що власником автобуса «Ікарус 256» і страхувальником на момент ДТП було Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантінвест» (далі - ТОВ «Грантінвест»), а не Завод.
Відповідно до звіту від 19.01.2018 №01-18-М1005, підготовленого ФОП Довбнею М.Ю. на замовлення Компанії, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Scania R 400», з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,3391), склала 49 024,44 грн. без ПДВ (58 829,33 грн. з ПДВ).
Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією від 20.04.2018 № 200418-35122/К щодо виплати страхового відшкодування у сумі 82 328,36 грн. з ПДВ.
Товариство на підставі страхового акта від 09.07.2018 №ОЦ/035/000/18/0077 сплатило Компанії страхове відшкодування частково у сумі 31 114,82 грн. (з урахуванням фізичного зносу (0,6697) та за вирахуванням ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням від 23.07.2018 № 1113.
Залишок суми страхового відшкодування (27 714,51 грн. з ПДВ) відповідач-1 позивачу не сплатив.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку (постановою Іллінецького районного суду від 17.01.2018 у справі №131/40/18), а тому вказані обставини не потребують додаткового доведення. Доказів вини іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Таким чином, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автобуса «Ікарус 256», повинна відшкодовуватися власником вказаного автомобіля.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Цивільно-правова відповідальність власника автобуса «Ікарус 256» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством (поліс №АМ/001172086, за яким ліміт по майну становить 100 000,00 грн, а франшиза - 0 грн).
За приписами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Разом з тим, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Водночас згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 зазначеного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 910/2603/17).
Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи встановлені судом обставини, у Товариства у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та за мінусом франшизи.
Відповідно до звіту від 19.01.2018 №01-18-М1005, підготовленого ФОП Довбнею М.Ю. на замовлення Компанії, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Scania R 400», з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,3391), склала 58 829,33 грн. з ПДВ. З урахуванням часткової оплати відповідачем-1 страхового відшкодування у сумі 31 114,82 грн. у Товариства перед позивачем виник борг у сумі 27 714,51 грн. Доказів сплати вказаної суми відповідачем-2 суду не надано.
Разом із тим, наданий Товариством розрахунок суми страхового відшкодування є необґрунтований, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Scania R 400» становить 0,6697. Поданий відповідачем-1 розрахунок коефіцієнта фізичного зносу було здійснено аварійним комісаром, однак в матеріалах справи відсутні докази проведення останнім огляду транспортного засобу, про вірно зазначив суд першої інстанції.
Згідно з нормами чинного законодавства різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням має сплачувати страхувальник (власник автобуса «Ікарус 256»), яким на момент ДТП було ТОВ «Грантінвест», а не Завод. Отже, Завод не є належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з Товариства 17 909,62 грн. страхового відшкодування, а згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги Компанії до відповідача-1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Тоді як у задоволенні позовних вимог Компанії до Заводу слід відмовити.
Крім того, відповідач-2 просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, а позивач - визнати поважними причини пропуску позовної давності у зв'язку із запровадженням карантинних заходів.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12.03.2020 по 22.05.2020 встановлено карантин.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 № 1236 та від 17.02.2021 № 104.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 карантин продовжено до 30.04.2021.
Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки ДТП сталося 20.12.2017, то загальний строк позовної давності почав обчислюватися саме з цієї дати і мав закінчитися 20.12.2020, однак був продовжений на строк дії карантину, який на дату подання цього позову не закінчився.
Таким чином, строк позовної давності позивачем пропущено не було, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Що стосується стягнення з відповідача 9 000 грн. витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.
Згідно з частинами першою і третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
11.01.2019 Компанією (довіритель) та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем (адвокат) укладено договір №110119 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель - оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Надання послуг і оплата їх позивачем підтверджуються актом виконаних робіт від 17.02.2021 до договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 № 110119, рахунком від 17.02.2021 № 910/1394 та платіжним дорученням від 23.02.2021 № 9578152 на суму 9 000,00 грн.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також часткове задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн. є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/1394/21 залишити без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
3. Матеріали справи № 910/1394/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.А. Пашкіна
В.В.Андрієнко