ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1422/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;
За участю представників сторін:
Від СТОВ "Заповіт Ілліча" - Корсун Р.А., довіреність № 1, від 22.02.21;
від ФГ "Соценко" - Черкашин Ю.О., договір № 02, від 12.01.21;
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021
по справі №923/1422/20
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча"
до Фермерського господарства "Соценко"
про стягнення 913 756,77 грн.,
(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 04.03.2021, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)
29 грудня 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" (далі - СТОВ «Заповіт Ілліча») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Соценко" (далі - ФГ «Соценко») 913756,77 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття і користування належними позивачу на праві оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення кадастрові номери: 6524784700:13:019:0007; 6524784700:13:019:0005; 6524784700:13:015:0016; 6524784700:13:020:0008; 6524784700:13:021:0019; 6524784700:13:007:0005; 6524784700:13:007:0004; 6524784700:13:021:0051; 6524784700:13:019:0018; 6524784700:13:019:0017; 6524784700:13:019:0019; 6524784700:13:015:0017; 6524784700:13:015:0008: 6524784700:13:015:0007; 6524784700:13:021:0032; 6524784700:13:021:0031; 6524784700:13:021:0033; 6524784700:13:019:0016; 6524784700:13:018:0005.
У позовній заяві СТОВ «Заповіт Ілліча» стверджує, що протягом 2018-2019 років ФГ “Соценко” незаконно зайняло і користувалось земельними ділянками загальною площею 52,76 га, що знаходились в оренді у СТОВ “Заповіт Ілліча”, внаслідок чого йому було завдано збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в сумі 913756,77 грн.
Так, у квітні 2018 року позивач не зміг засіяти 19 орендованих земельних ділянок через те, що 13.04.2018 року керівник відповідача Соценко Віталій Іванович, перегородив своїм автомобілем шлях трактору позивача, не надав змоги останньому орати землю. У зв'язку з чим було викликано поліцію та за заявою позивача ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження №12018230230000406 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197 КК України. 17.04.2018 року позивач здійснив запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, майнові права на яке зареєстроване за відповідачем, та виявив, що відповідач у жовтні 2017 року зареєстрував право оренди на 19 земельних ділянок, які перебувають з 2010 по 2021 в оренді у позивача. Фактично було здійснено подвійну реєстрацію оренди, що стало можливим через те, що позивач зареєстрував право оренди у порядку, який діяв до початку роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (до 2013 року), а відповідач зареєстрував в нині діючому реєстрі.
На думку позивача, відповідач незаконно зареєстрував право оренди та користувався протягом 2018-2019 років земельними ділянками, внаслідок чого позивач не міг здійснювати на ній власну господарську діяльність, продовжував сплачувати за неї податки й орендну плату в повному обсязі, що спричинило відповідні збитки позивачу. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття і користування протягом 2018-2019 належними позивачу на праві оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивачем не надано доказів, що дії відповідача 13.04.2018 року по перешкоджанню позивачу орати землю стали єдиною і достатньою причиною, яка зумовила збитки.
Також суд зазначив, що в даному випадку не встановлено факту протиправного використання земельних ділянок з боку відповідача протягом 2018-2019 років, у зв'язку з чим позивач не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що не одержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані позивачем на ту суму, яка ним заявлена.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Так, заявник апеляційної скарги вважає, що дане рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, не відповідає правовим висновкам Верховного Суду і практиці ЄСПЛ, невірно встановлені обставини справи, а тому рішення підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, в даному випадку склад цивільного правопорушення було встановлено в цьому судовому спорі.
Крім того, упущена вигода в даному випадку є реальною, а не можливою, як зазначив суд першої інстанції, оскільки позивач здійснював посів ячменю у 2018 році та соняшнику у 2019 році на орендованих землях, що вбачається з наданих звітів за формою №29-СГ за відповідні роки. Позивач повністю реалізував вирощений врожай, на підтвердження чого надані договори, платіжні доручення і видаткові накладні.
Крім того, з приводу відсутності плану посівної, договорів на реалізаці. майбутнього врожаю, позивач вказав, що не затверджує на підприємстві план посівної, восени здійснюється засівання озимих культур, а весною вільні площі засіваються зерновими культурами відповідно до посівного циклу. Договори на реалізацію майбутнього врожаю позивач не укладає, оскільки неможливо передбачити кількість зібраного зерна, а також ціну реалізації.
Апелянт вказує, що при визначенні розміру витрат СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» в позові врахувало всі витрати, які мали бути понесені для вирощування врожаю.
Також заявник апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині безпідставного неприйняття заяв свідків, порушення ч.4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, незадоволення клопотання про витребування доказів.
Разом з апеляційною скаргою, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про витребування доказів, а саме витребування податкової декларації платника Єдиного податку четвертої групи за 2018, 2019 роки з додатком «Відомості про наявність земельних ділянок».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №923/1422/20 за апеляційною скаргою СТОВ "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021.
05.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФГ "Соценко" надійшов відзив на апеляційну скаргу СТОВ "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20.
Відповідач у відзиві зазначає, що судове рішення місцевого господарського суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим і справедливим.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 Призначити розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20 на: 30.06.2021 року об 11-30 год.
14.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Фермерського господарства "Соценко" про участь в судовому засіданні по справі №923/1422/20 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 призначеного на 30.06.2021 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку із перебуванням суддів - членів колегії Головея В.М. та Колоколова С.І. у відпустках, розпорядженням керівника апарату суду №152 від 22.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/1422/20, протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 22.06.2021 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 Прийняти справу №923/1422/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., задоволено клопотання ФГ "Соценко" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №923/1422/20 поза межами приміщення суду, розгляд справи №923/1422/20 за апеляційною скаргою СТОВ "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 призначено на 30.06.2021 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
В судовому засіданні, яке відбулось в режимі відеоконференції представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання апелянта про витребування доказів по даній справі, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні відповідного клопотання, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до п. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України при поданні позовної заяви позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
В даному випадку предметом доказування у справі є збитки у вигляді упущеної вигоди позивача та їх розмір, що не може доводитися податковими деклараціями відповідача, з огляду на що їх витребування є недоцільним, а в задоволенні клопотання слід відмовити.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів.
Крім того, 30.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від СТОВ «Заповіт Ілліча» надійшло клопотання про дослідження технічного запису судового засідання, яке судовою колегією задоволено.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, СТОВ «Заповіт Ілліча» орендує у фізичних осіб на території Улянівської сільської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування зернових культур.
Позивач вказує, що протягом 2018-2019 років ФГ “Соценко” незаконно зайняло і користувалось земельними ділянками загальною площею 52,76 га, що знаходились в оренді у СТОВ “Заповіт Ілліча”, внаслідок чого йому було завдано збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в сумі 913756,77 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2140/1950/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37496038, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37487892.
Крім того, рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 у справі №923/126/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 визнано незаконним і скасовано:
-рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.10.2017 індексний номер 37475339 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:020:0008.
-рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37503007 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:021:0019.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.11.2017 індексний номер 38038596 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:007:0005.
-рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.1 1.2017 індексний номер 38042760 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:007:0004.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.11.2017 індексний номер 38066024 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:021:0051.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37503949 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:019:0018.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37504622 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:019:0017.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.10.2017 індексний номер 37473244 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:019:0019.
-рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.10.2017 індексний номер 37480567 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:015:0017).
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37490631 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:015:0008).
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 374851 19 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:015:0007.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37497477 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:021:0032.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37501620 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:021.0031.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37500437 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий № 6524784700:13:021:0033.
Також, рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 у справі №923/352/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 визнано незаконним і скасовано:
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37494947 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий №6524784700:13:019:0007.
- рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 10.10.2017 індексний номер 37492174 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий №6524784700:13:015:0016.
-рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Скадовської міської ради Кучубеєвої М.О. від 09.10.2017 індексний номер 37478935 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий №6524784700:13:015:0016.
Матеріалами справи підтверджується, що 19 записів державного реєстратора про реєстрацію права відповідача на спірні земельні ділянки, були скасовані (рішення у справах №2140/1950/18, №923/126/19, №923/352/19). Факт скасування договорів оренди сторонами не заперечується.
Позивач зазначає, що протягом двох років (2018, 2019) відповідач незаконно користувався землею позивача, внаслідок чого останній не міг здійснювати на ній власну господарську діяльність, при тому що продовжував сплачувати за неї податки і оренду плату.
Надавши в позовній заяві розрахунок збитків за два роки, СТОВ «Заповіт Ілліча» просить стягнути з ФГ «Соценко» 913/756,77 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття і користування належними позивачу на праві оренди земельними ділянками з кадастровими номерами: 6524784700:13:019:0007; 6524784700:13:019:0005; 6524784700:13:015:0016; 6524784700:13:020:0008; 6524784700:13:021:0019; 6524784700:13:007:0005; 6524784700:13:007:0004; 6524784700:13:021:0051; 6524784700:13:019:0018; 6524784700:13:019:0017; 6524784700:13:019:0019; 6524784700:13:015:0017; 6524784700:13:015:0008: 6524784700:13:015:0007; 6524784700:13:021:0032; 6524784700:13:021:0031; 6524784700:13:021:0033; 6524784700:13:019:0016; 6524784700:13:018:0005.
Відповідно до приписів ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.
Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як встановлено у частині 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України), а згідно зі статтею 126 того ж Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Як зазначалося раніше, 19 записів державного реєстратора, якими було зареєстровано права відповідача на спірні земельні ділянки, були скасовані (справи №2140/1950/18, №923/126/19, №923/352/19).
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди.
У названій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, спричинену майну, та підстави його виникнення.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
При визначенні розміру завданої шкоди позивачем враховано наступні витрати: сплата податків, сплата орендної плати, виплата заробітної плати, насіння (для посіву), паливно-мастильні матеріали, ремонт техніки, амортизація. Позивач акцентує увагу суду на тому, що орендна плата і податки сплачувались протягом 2018-2019 років за всі орендовані земельні ділянки, в тому числі за незаконно захоплені відповідачем 19 ділянок. За обрахунком позивача (т.1 а.с.3,4) розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття і користування відповідачем земельними ділянками позивача, становить 913756,77 грн.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Крім того, необхідно враховувати, що у ринкових відносинах на рішення того чи іншого покупця щодо вибору продавця товарів, робіт, послуг, впливає значна кількість факторів, як і сама кількість покупців та їх потреба у відповідному обсязі товарів, робіт, послуг, у кожний окремий період є змінною величиною та залежить від різних чинників.
Зокрема, основними факторами, що впливають на попит, є: ціни на товари та послуги; доходи споживачів; ціни на товари-замінники; сезонність; зміна смаку споживачів; кількість споживачів; очікування споживачів; зміна потреб і моди; реклама.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.
Разом з тим, сума збитків, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.
Окрім того, слід зазначити, що позивачем при визначенні розміру упущеної вигоди було здійснено розрахунки виходячи із вартості та показників врожайності сільськогосподарської культури - ячменю та соняшника. Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували намір позивача вирощувати саме цю сільськогосподарську культуру, а також докази підтвердження ціни на відповідний товар протягом спірного періоду.
Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач чинив перешкоди у використанні земельної ділянки протягом 2018-2019 років, також не надано докази вжиття заходів, направлених на звільнення земельної ділянки (відповідної вимоги, зверненої до відповідача, звернення до суду з позовами про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок тощо). Відсутні докази здійснення активних дій та вжиття заходів на відновлення своїх прав на земельні ділянки.
Так, матеріали кримінального провадження, на які посилається позивач не свідчать про зайняття відповідачем земельних ділянок, а вказують про перешкоджання доступу до земельної ділянки 13.04.2018 року. Будь-яких доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем СТОВ «Заповіт Ілліча» суду не надав.
Згідно ст.10 Закону України “Про державний контроль за охороною та використанням земель” державний інспектор у сфері державного контролю за використанням і охороною земель має право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель. Відомостей про те, що органами державного контролю за використанням і охороною земель проводилися перевірки з питання незаконного використання відповідачем земельних ділянок і фіксувалися відповідні порушення, позивачем не надано, як і не надано відомостей, що він звертався до відповідних уповноважених органів з цього питання протягом 2018-2019 років.
За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи, позивачем не визначено в установленому порядку розмір збитків (упущеної вигоди).
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на правову позицію у справі №923/2075/15, оскільки правовідносини в даному випадку не є подібними. Так, у справі №923/2075/15 судом задоволені позовні вимоги, виходячи з реальності неодержаних доходів, так як відповідачем здійснено було пересів сільськогосподарської продукції на засіяних позивачем земельних ділянках.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання на те, що під час розгляду справ №2140/1950/18, №923/126/19, №923/352/19 відповідачем визнавалось користування земельними ділянками протягом спірного періоду, оскільки у зазначених справах предметом розгляду було оскарження дій державного реєстратора по реєстрації оренди спірних земельних ділянок.
Крім того, посилання позивача на висловлювання голови ФГ «Соценко» в судових засіданнях не можуть бути прийняті до уваги, оскільки він не був допитаний в якості свідка, а посилання на відповідні висловлювання не можуть бути належним та допустимим доказом у даній справі. Також в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, яким підтверджується відсутність можливості позивача з 13.04.2018 обробляти спірні земельні ділянки.
Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до розгляду додаткові докази, а саме - заяви свідків, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, за змістом наведеної норми всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з пропущенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Саме законом (статтею 80 ГПК України) встановлено строк на подання позивачем доказів - докази повинні бути поданими позивачем разом з поданням позовної заяви.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивач не обґрунтував неможливість подання доказів у визначений строк з причин, що не залежали від нього, у зв'язку з чим відповідні докази не приймаються судом до розгляду.
Так, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у визначеному ним розмірі.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.03.2021 по справі №923/1422/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош