Справа № 367/3326/21
Провадження №1-кс/367/802/2021
Іменем України
25 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
встановив :
07 травня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. У скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 або іншу відповідальну особу негайно повернути ОСОБА_3 пістолет марки «ВІЙ-13» № НОМЕР_1 , який був у нього вилучений в ході огляду місця події 10 липня 2020 року в рамках кримінального провадження, внесеного 11.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110040001799, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Обґрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_3 вказує, що 10 липня 2020 року о 17 годині 00 хвилин слідчим СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 в ході проведення огляду місця події у нього було тимчасово вилучено пістолет марки «ВІЙ-13» №4Н НМ80820 та предмет, схожий на гільзу. ОСОБА_3 вказує, що оскільки прокурор не звертався до слідчого судді із клопотанням про арешт вказаного тимчасово вилученого майна, а кримінальне провадження на даний час закрите, існують всі підстави для негайного повернення тимчасово вилученого майна.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, адвокат ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав заяву про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримав та просив задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12020110040001799, надані 03.06.2021 т.в.о. дізнавача сектору дізнання ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 303 ч. 1 п. 1 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Стаття 304 ч. 1 КПК України передбачає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Статтею 307 КПК України визначено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Статтею 167 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Згідно із ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (пункт 107 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), №3202/96).
Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Вираз «на умовах, передбачених законом» найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі «Полторацький проти України»).
Отже, саме державні органи та установи, якими було застосоване обмеження права особи на мирне володіння своїм майном мають довести, що таке втручання було застосовано у відповідності до вимог закону, що таке обмеження є необхідним та при цьому забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Слідчим суддею встановлено, що підрозділом дізнання Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110040001799 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
10 липня 2020 року слідчим СВ Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_5 проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, що розташована навпроти будинку № 24 по вул. Солов'яненка в м. Буча, Київської області, в ході якого у ОСОБА_3 виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет «ВІЙ-13» № НОМЕР_2 .
Матеріали кримінального провадження № 12020110040001799 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, не містять відомостей щодо звернення прокурора чи слідчого із клопотанням до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна та накладення арешту слідчим суддею на вказане майно.
Відповідно до витягу з ЄРДР, кримінальне провадження № 12020110040001799 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, закрито 25 вересня 2020 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Враховуючи, що прокурор та слідчий не зверталися із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, про повернення якого ставиться питання у скарзі, а кримінальне провадження закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив :
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Зобов'язати посадових осіб Бучанської окружної прокуратури Київської області та Відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області негайно повернути ОСОБА_3 револьвер моделі «ВІЙ 13» №ЧН НМ80820, який був у нього вилучений в ході огляду місця події 10 липня 2020 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110040001799, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1