Справа №295/8120/21
1-кс/295/3863/21
Про повернення клопотання для усунення недоліків
29.06.2021 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання слідчого Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, внесене в кримінальному провадженні №1202100400001076 від 23.06.2021 року, та додані до клопотання матеріали,-
Слідча Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 звернулась з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль марки «Ford Transit», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , з метою недопущення відчуження, розпорядження та користування транспортним засобом.
Вказаний транспортний засіб був вилучений під час огляду місця події від 23.06.2021 року до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Стаття 132 КПК України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Зі змісту абзацу 8 пункту 1 глави 2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 (зі змінами та доповненнями), до Реєстру вносяться відомості про прізвище, ім'я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України вбачається, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій.
Дослідивши зміст долученої до клопотання копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим суддею встановлено, що в ньому не зазначено прізвище прокурора, який уповноважений здійснювати повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні.
Додана до клопотання копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань належним чином не оформлена. Крім того, до матеріалів, доданих до клопотання, також не долучено процесуальний документ керівника органу прокуратури про визначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні.
Таким чином, клопотання про арешт майна погоджено прокурором ОСОБА_3 , повноваження якого на здійснення повноважень прокурора в даному кримінальному провадженні не підтверджені належними доказами.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ні клопотання про накладення арешту, ні постанова про визнання предмету речовим доказом не містять належного мотивування, якому з критерієв, визначених в ст. 98 КПК України відповідають тимчасово вилучені речі, яким чином вони можуть бути використаний як докази в даному кримінальному провадженні.
За правилами ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю, в тому числі, власника майна.
У клопотанні відсутні будь - які контактні дані власника транспортного засобу, які б могли забезпечити його оперативний виклик в судове засідання.
За правилами ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З огляду на те, що майно, арешт на яке просить накласти слідчий, є тимчасово вилученим, правові підстави для проведення судового засідання без участі власника майна відсутні.
Вирішення питання про арешт майна без повідомлення його власника без наявності для цього достатніх правових підстав є грубим порушенням права приватної власності.
Крім того, частиною 1 статті 171 КПК України передбачено загальний порядок звернення прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, а також цивільного позивача з клопотанням про арешт майна до слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа.
Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, в якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Таким чином, системний аналіз викладених норм КПК України дає підстави слідчому судді дійти до висновку, що з клопотанням про арешт майна третіх осіб має право звернутися виключно прокурор.
Слідчим суддею встановлено, що слідча просить накласти арешт на майно, яке було вилучене під час здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженні №1202100400001076.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в кримінальному провадженні №1202100400001076 підозра жодній особі не повідомлена, юридичних осіб, щодо яких здійснюється це кримінальне провадження - не вказано.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані та юридичні особи, щодо яких здійснюється провадження, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Звернення з клопотанням про арешт майна неналежною особою може в подальшому призвести до визнання доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, недопустимими.
Відповідно до частини третьої ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що подане клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, слідчий суддя повертає його прокурору для усунення недоліків на підставі статті 172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, внесене в кримінальному провадженні №1202100400001076 від 23.06.2021 року повторно повернути для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії повного тексту ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутись з даним клопотанням до слідчого судді в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1