Справа № 309/671/19
Провадження № 11-кп/4806/303/21
Закарпатський апеляційний суд
про відмову у відкритті провадження
05.07.2021 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевірив апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 14. 06. 2021.
Цією ухвалою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовлено та змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши дату його закінчення 14. 08. 2021, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Цією ж ухвалою на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено обов'язки: прибувати до Хустського районного суду Закарпатської області за першим викликом у призначений час; не відлучатися за межі м. Хуст Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню.
Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задовольняючи клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд першої інстанції вказав, що судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 здійснюється в суді тривалий час, в справі допитано потерпілого, усіх свідків обвинувачення та захисту, досліджено практично всі подані сторонами докази. Також судом першої інстанції з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, констатовано про те, що до винесення вироку обвинувачений може триматися під вартою в розумні строки, і на думку суду обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою до ухвалення вироку поза межами розумних строків. Відносно нього судом продовжувалися строки тримання під вартою згідно ухвал від 28. 02. 2019, 24. 04. 2019, 19. 06. 2019, 27. 08. 2019, 23. 10. 2019, 19. 12. 2019, 19. 02. 2020, 23. 04. 2020, 22. 06. 2020, 19. 08. 2020, 16. 10. 2020, 18. 12. 2020, 12. 02. 2021, 13. 04. 2021 /14 разів/. Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де проживає разом з батьками та братами, а отже має міцні родинні зв'язки, за весь період досудового розслідування та розгляду справи в суді його поведінка не викликала сумніву у виконанні ним своїх процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні і ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перестали існувати.
-2-
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хустського районного суду від 14. 06. 2021 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/303/21, перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів контрольного провадження вбачається, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, знаходиться в провадженні Хустського районного суду Закарпатської області.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
В той же час, ст. 392 КПК України чітко визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскарженні в суді апеляційної інстанції.
У своєму рішенні від 13. 06. 2019 у справі №3-208/2018(2402/18) №4-р/2019, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 392 КПК України в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, й визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК України, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Зміст зазначеної норми закону дає підстави для висновку про те, саме ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Також Конституційний Суд України зазначив, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 14. 06. 2021 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та за клопотанням сторони захисту обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
-3-
У Конституції України встановлено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Посилання прокурора на особливу тяжкість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, як підставу для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про відмову у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неспроможним.
Оскільки внесені в діюче законодавство зміни, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019, передбачають можливість оскарження в апеляційному порядку рішень суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою або про продовження терміну тримання під вартою, винесених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відкрити апеляційне провадження відносно судового рішення, яке не визначено у вказаному переліку, й є судовим рішенням, яким відмовлено у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміною запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Враховуючи наведене, наведені норми кримінального процесуального законодавства, спростовують доводи апеляційної скарги в частині можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду.
Вищенаведене свідчить про те, що прокурор оскаржує рішення суду, яке не входить до передбаченого ст. 392 КПК України переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню та оскарження якого не передбачено й іншими нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню.
За таких обставин, у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_2 необхідно відмовити, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, у тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність, а також не призводить до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 399 КПК України, апеляційний суд,-
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 14. 06. 2021 про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та зміну щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого за п. п. 6. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати прокурору Хустської окружної прокуратури ОСОБА_2 , як особі, що подала апеляційну скаргу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення й відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК України на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Суддя