Справа № 308/3746/21
Іменем України
22 червня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.,
з участю секретаря Кекерчень М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Ужгородської окружної прокуратури на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року (у складі судді Голяни О.В.) за заявою Керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову, -
Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом у березні 2021 р.
Разом із позовом було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Просив накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:69:001:0424.
На обґрунтування заяви вказав, що до Ужгородського міськрайонного суду подано позов до Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення ради щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:69:001:0424, площею 0,0933 га та запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.
Заявник доводить, що предметом спору є земельна ділянка, яка вибула з волі власника, на думку позивача, незаконно, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду позову. Невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2021 р. у задоволенні цієї заяви відмовлено.
Керівник Ужгородської окружної прокуратури просить скасувати цю ухвалу та постановити нове судове рішенням, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу у забезпеченні позову оскільки, якщо у період із моменту прийняття судового рішення і його виконаннявідповідачем буде відчужено земельну ділянку, це призведе до неможливості виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд виходив із того, що заявником не надано належних доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії, спрямовані на відчуження майна, не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.
Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а заяву про забезпечення позову - задовольнити, із таких мотивів.
Усі учасники справи були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є оскарження позивачем рішення Ужгородської міської ради щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:69:001:0424 площею 0,0933 га та скасування державної реєстрації про право власності на земельну ділянку.
Позивач вважає, що виділення відповідачеві земельної ділянки рішенням Ужгородської міської ради від 22.12.2020 р. № 30 площею 0,0933 га для ведення особистого селянського господарства та передачею у приватну власність є незаконним, оскільки ОСОБА_1 вже скористався своїм правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення від 11.03.2015 р. Баранинської сільської ради щодо передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124880301:03:017:0261 у розмірі 0,4906 га, в результаті чого останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 029918 від 22.02.2007 р.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на спірну земельну ділянку.
Висновки суду першої інстанції про те, що заявником не надано належних доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження майна та не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, не відповідають обставинам справи.
Очевидно, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є ризики, що в подальшому відповідачем можуть вчинятися дії щодо продажу спірного майна, зміни конфігурацій на спірному об'єкті тощо. Указані дії необхідно попередити, оскільки існує спір щодо правомірності набуття відповідачем права власності на майно, яке на переконання позивача, набуто відповідачем незаконно.
У випадку невжиття заходів забезпечення позову та за умови ухвалення судового рішення на користь позивача виконати таке рішення буде складно або взагалі неможливо, адже під час розгляду справи по суті спірний об'єкт може бути відчужений третім особам або змінити свою конфігурацію, що ставить під загрозу виконання майбутнього судового рішення, знову ж таки, у випадку задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідача таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе реалізовувати свої права стосовно земельної ділянки набутої у власність.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на його користь.
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу суду першої інстанції належить скасувати як суперечну положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, п.п.1,3, 4 ч.1 ст. 376, 381-384 ЦПК України,-
1. Апеляційну скаргу Керівника Ужгородської окружної прокуратури задовольнити. 2.Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року скасувати. 3.Заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури задовольнити. 4.Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:69:001:0424. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6.Повне судове рішення складено 02 липня 2021 р.
Судді: