Справа № 309/3608/19
Іменем України
22 червня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.,
з участю секретаря Кекерчень М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу старшого державного виконавця Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Хустського районного суду від 21 грудня 2020 року (у складі судді Савицького С.А.) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про звільнення майна з-під арешту,-
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом у листопаді 2019 р.
Просили скасувати обтяження у вигляді арешту на майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: скасувати обтяження за реєстраційним № 1721134 від 17.04.2013 р., внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії та номеру: ВП 36180944, виданої 10.04.2013 р., видавник: відділ ДВС Хустського РУЮ.
На обґрунтування позовних вимог указали, що вони є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нещодавно позивачі дізналися, що на цей будинок накладено обтяження у вигляді арешту на майно.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження, реєстраційний номер 1721134 від 17.04.2013 р., внесене до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 36180944, виданої 10.04.2013 р., видавник: відділ ДВС Хустського РУЮ.
Відповідно до бази даних АСВП на виконанні у відділі ДВС перебував ряд виконавчих проваджень, у т.ч. виконавче провадження № 36180944 з примусового виконання вимоги № 754-У, виданої 18.10.2012 р. про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2327,34 грн.
На день подачі позову у позивачів відсутні будь-які непогашені платежі перед Пенсійним фондом України, про що свідчить відсутність у відділі ДВС Хустського РУЮ на виконанні будь-яких виконавчих проваджень.
Зняти арешт із майна у відділі ДВС неможливо у зв'язку з відсутністю виконавчого провадження, у рамках якого накладено обтяження у вигляді арешту на все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Рішенням Хустського районного суду від 21 грудня 2020 р. позов задоволено:
Скасовано обтяження на об'єкт нерухомого майна: номер запису про обтяження №691322 від 17.04.2013 р., підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника; вид обтяження: арешт нерухомого майна та заборона на його відчуження, серія та номер: ВП 36180944, виданий 10.04.2013 р., видавник: відділ ДВС Хустського РУЮ; підстава внесення обтяження: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:1721134 від 17.04.2013 р.; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції; особа майно якої обтяжується: ОСОБА_3 ; опис предмета обтяження: арешт на все майно.
Хустський РВ ДВС просить скасувати це рішення. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
-на виконанні в Хустському РВ ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованості із ОСОБА_3 , однак згідно з базою даних АСВП відсутня інформація щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по вказаних виконавчих провадженнях;
-на день подання апеляційної скарги рішення боржником не виконано, а саме не сплачений борг, виконавчий збір і витрати виконавчого провадження;
-без сплати боргу на користь держави, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження підстави для скасування арешту нерухомого майна боржника відсутні.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.У матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що ВП 36180944 закінчено і по ньому погашена заборгованість.
Суд виходив із того, що з відповіді на адвокатський запит № 47486/0503 від 27.11.2019 р., наданої начальником Хустського відділу обслуговування громадян, убачається, що борг по сплаті ЄСВ ФОП ОСОБА_3 по вимозі № 754-У від 18.10.2012 р. погашено через органи ДВС.
Тобто, виконавче провадження в рамках якого накладено арешт на майно позивачів, виконано та знищено.
Представником відповідача до суду не подано жодного доказу та не доведено факту несплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Накладена заборона відчуження житлового будинку порушує право позивачів на вільне володіння та розпорядження майном.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а також правовим позиціям ВС у подібних правовідносинах.
Апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, з таких мотивів.
Учасники справи не з'явилися у судове засідання хоча були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
17.06.2021 р. від представника позивачів - адвоката Перегінець О.Г., надійшла заява про розгляду справи без їх участі.
22.06.2021 р. від Хустського РВ ДВС теж надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відтак, розгляд справи здійснювався без участі сторін, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , це підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 (а.с.8).
ОСОБА_1 на підставі рішення Хустського районного суду від 21.10.2016 р., справа № 309/656/16, стала власником Ѕ частки в спільному майні, а саме - в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10,11).
Із відповіді Хустського РВ ДВС убачається, що станом на 24.10.2019 р. виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконанні у відділі не перебувають (а.с.12-15).
Арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.04.2013 р. (а.с.17).
Тобто, станом на момент накладення арешту на спірне нерухоме майно ОСОБА_3 був одноосібним власником такого майна.
ОСОБА_3 є боржником у виконавчому провадженні, відтак він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дії, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Указаних висновків у подібних правовідносинах дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.05.2021 р. у справі № 712/12136/18.
Даних про те, чи звертався боржник із скаргою на дії, бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України матеріали справи не містять.
Відтак, ОСОБА_3 , вважаючи незаконним існування арешту на майно, яке належить йому на праві спільної часткової власності, вправі звернутися до суду із скаргою на дії, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 належить зауважити наступне.
Як видно зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просила скасувати обтяження у вигляді арешту на майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме - скасувати обтяження реєстраційний номер 1721134 від 17.04.2013 р. внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 36180944, виданий 10.04.2013 р.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини майна, на яке було накладеноарешт у виконавчому провадженні, де боржником є ОСОБА_3 . Арешт на житловий будинок, власником Ѕ частини якого є ОСОБА_1 , накладено в 2013 р., а за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок було зареєстровано 07.07.2017 р.
ОСОБА_1 має право вимагати зняти арешт із Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У спорі, що переглядається, ОСОБА_1 таких вимог не заявляла. Тобто, ОСОБА_1 має право на захист свого права власності шляхом пред'явлення самостійного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
За таких обставин, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_3 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання зобов'язань, він не може виступати позивачем у цій справі, а інший позивач вимог про звільнення своєї частки в арештованому майні не заявляла, відтак така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції розглянув указану справу з порушенням вимог установлених законом, оскільки відповідачем у спірних правовідносинах є власник арештованого майна, який є боржником у виконавчому провадженні, через що справа не підлягає розгляду за правилами позовного провадження
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задовольнити частково.
2.Рішення Хустського районного суду від 21 грудня 2020 року скасувати.
3.Провадження у справі закрити.
4.Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
5.Повне судове рішення складено 02 липня 2021 р.
Судді: