604/322/21
3/604/234/21
08 червня 2021 року смт.Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б.,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
17 березня 2021 року направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП України ОСОБА_1 . Як вбачається із матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 20 листопада 2020 року о 20-00 годин по місцю свого проживання вчинила домашнє насильство відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме ображала його нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
В судовому засіданні гр. ОСОБА_3 свою вину у вчиненні правопорушення не визнала, ствердила, що сварка виникла саме з вини чоловіка, який хотів бити дитину, у зв'язку з чим вона втекла до сусідів та викликала поліцію. Крім того вказала, що ОСОБА_2 помер.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням особи, яка вчинила правопорушення до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
За змістом ст.279КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На підтвердження вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, наведено наступні докази, які досліджені судом в судовому засіданні:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 402352 від 05 січня 2021 року, згідно якого 20 листопада 2020 року о 20-00 годин ОСОБА_1 по місцю свого проживання вчинила домашнє насильство відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме ображала його нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілого. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП;
- рапорт ст.. інспектора чергового Підволочиського ВП від 16 грудня 2020 року, згідно якого 16 грудня 2020 року о 17-43 год надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , 1987 р.н.. жительки с. Сухівці про те, що 20 листопада 2020 року її чоловік ОСОБА_2 по місцю проживання вчинив сімейну сварку;
- протокол прийняття заяви та письмове пояснення ОСОБА_1 , згідно якого 20 листопада 2020 року біля 20-00 год ОСОБА_2 на побутовому ґрунті вчинив відносно неї домашнє насильство, під час якого обзивав нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, на що у свою чергу виражалась до нього нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою;
- письмове пояснення ОСОБА_2 від 16 грудня 2020 року, згідно якого 20 листопада 2020 року біля 20-00 год між ним та його дружиною виникла суперечка, в ході якої ображали один одного нецензурними словами, погрожували фізичною розправою;
Вказані докази не можуть бути визнані достовірними та достатніми для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки є суперечливими та неузгодженими між собою.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення прізвище серії АПР18 № 712427 від 05 січня 2021 року не розкрито суб'єктивну сторону правопорушення, яка визначається ставленням особи яка вчинила правопорушення до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 31 травня 2021 року остання ствердила, що конфлікт вчинив чоловік, після чого вона втекла з дому та повідомила поліцію.
Крім того, викликати в судове засідання та допитати гр. ОСОБА_2 неможливо, оскільки згідно пояснень ОСОБА_4 її чоловік помер.
Таким чином в матеріалах даної справи відсутні конкретні правові докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, як це передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч. 2ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Як зазначено в ч.1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. (ст.245 КУпАП).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Оцінюючи встановлені факти, суд приходить до висновку, що вчинення гр. ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП в судовому засіданні не доведено, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 173-2 ч.1, 221, 247, 251, 256, 283, 284 КУпАП, суд -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків