Справа № 462/4576/21
05 липня 2021 року м. Львів
Залізничний районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Мруць І.С.,
за участю секретаря судових засідань Бардійовської І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить забезпечити її майбутній позов до ТОВ «Фінпром Маркет», третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 10.02.2021 №7631, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., та який оскаржується боржником у судовому порядку, скасування постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Фіялкович Т.-Д.І. від 14.06.2021 ВП№65778572 про арешт майна боржника, встановлення заборони подальшого арешту майна та коштів заявника на виконання виконавчого напису від 10.02.2021 №7631, встановлення заборони на здійснення будь яких дій щодо виконання згаданого виконавчого напису.
В обґрунтування заяви покликається на те, що виконавчий напис від 10.02.2021 №7631 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. із грубим порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. На підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження №657785572, постановою державного виконавця Залізничного ВДВС від 14.06.2021 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Вважає, що також в подальшому може бути накладено арешт на грошові кошти заявника. На її думку, такий стан речей грубо порушує її право вільно користуватися майном та коштами, позбавляє права споживача фінансових послуг, лишає без коштів на прожиття, харчування, лікування, забезпечення родини, сплату комунальних послуг, отже є підстави забезпечення позову шляхом скасування та встановлення заборони подальшого арешту коштів та майна заявника. Вважає, що у разі скасування виконавчого документа у судовому порядку, буде закінчене виконавче провадження, повернення стягненого майна позивачу обов'язково потягне значні складнощі або навіть унеможливить таку процедуру.
До заяви про забезпечення позову додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт майна боржника, відповідь на запит до Державної фіскальної служби України.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність забезпечення позову заявниця мотивує обгрунтованістю, на її думку, майбутніх позовних вимог, та тим, що внаслідок винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 , порушується її право на користування майном, а можливе накладення арешту на кошти та їх стягнення утруднить в майбутньому їх повернення.
Так, до заяви про забезпечення позову додано постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2021 та постанову про арешт майна боржника від 14.06.2021.
Суд вважає, що ОСОБА_1 , подавши заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, не обгрунтувала в чому полягає дане стягнення, яке вона просить зупинити.
Заявником не надано належних та допустимих доказів того, що внаслідок арешту майна вона буде позбавлена можливості користуватися ним. Саме лише припущення такої можливості, без надання додаткової інформації, яка б підтверджувала такі твердження, не може бути підставою для застосування забезпечення позову.
Звертаючись до суду із цією заявою про забезпечення позову заявниця не звернула уваги на права й обов'язки виконавця, визначені в ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Спосіб забезпечення позову, запропонований заявником, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, по суті є зупиненням виконання рішення (виконавчого напису), на підставі якого відкрито виконавче провадження.
Суд відмовляє у забезпеченні позову шляхом скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника, оскільки, із врахуванням висновків КЦС ВС від 23.12.2020 № 554/7908/17-ц (61-4357св19), таке не є належним способом захисту прав заявниці.
Щодо встановлення заборони подальшого арешту майна та коштів заявника на виконання виконавчого напису та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання виконавчого напису, то суд зазначає, що такі способи забезпечення позову не відповідають його меті, а саме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Також суду не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду майбутнього позову, а відтак суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151,153 ЦПК України, -
постановив:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: І.С. Мруць