Срава №263/15833/20
Провадження № 2-а/263/50/2021
17 червня 2021 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Всильченко О.Г., за участю секретаря Федоренко О.О., розглянувши у адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника групи ІПК ВІПС (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних старшого лейтенанта Охрімової Ірини Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника групи ІПК ВІПС (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних старшого лейтенанта Охрімової Ірини Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовна заява мотивована тим, що 22.12.2020 року начальником групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, старшим лейтенантом Охрімовою І.С. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 138265, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 2042 КУпАП за те, що 22.12.2020 року під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через Державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянина України, який пояснив, що 22.12.2020 року, близько 06-00 год., перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України н.п.«Новоазовськ», чим порушив п. 3 Постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій». Позивач не погоджується з винесеною відносно нього постановою, оскільки розгляд справи відбувся дуже поверхнево та формально, постанова йому не оголошувалася, не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність. В постанові зазначено, що вчинене ним правопорушення кваліфікується за ст.204-2 КУпАП, але не зазначено даних щодо доказів порушення ним порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, що свідчить про непідтвердженість кваліфікації та недоведеність його дій як правоплрушеника саме за ст.204-2 КУпАП.Посилаючись на вищезазначене, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 138265 від 22.12.2020 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн. провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 2042 КУпАП закрити.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутінстю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних клопотань, заяв від відповідача на адресу суду не надходило, причини неприбуття представника відповідача в судове засідання суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення № 138265 від 22.12.2020р., 22.12.2020 року о 13-00 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через Державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянина України, який пояснив, що 22.12.2020 року, близько 06-00 год., перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України н.п.«Новоазовськ», чим порушив п. 3 Постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій». В постанові зазначено, що вчинене правопорушення кваліфікується за ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Частиною першою статті 2042 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 2042 КУпАП є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях.
За змістом ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» вбачається, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб.
28.11.2019 року набрав чинності Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 815.
За положенням Порядку № 815, в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються). За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Отже, адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, настає у разі порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту оскаржуваної постанови №138265 від 22.12.2020 року встановлено, що висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, зроблено на підставі пояснень ОСОБА_1 , однак, суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Відповідачем, в порушення ч. ч. 2, 5 ст. 77 КАС України, не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.
Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Суд зазначає, що особа підлягає притягненню до відповідальності за ч.1 ст. 2042 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду.
З пункту 2 Порядку № 815 вбачається, що контрольний пункт в'їзду/виїзду це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в'їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій. Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об'єднаних сил.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку № 815 визначають правила в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 2042 КУпАП, за перетинання державного кордону з тимчасово окупованої території України через непрацюючий пункт пропуску.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, стаття 2041 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, а саме: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в'їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних, достовірних, допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом скасування спірної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 71, 139, 159-163, 171-2 КАС України ст.ст. 2042, 247, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до начальника групи ІПК ВІПС (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних старшого лейтенанта Охрімової Ірини Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Постанову № 138265 від 22.12.2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 2042 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 17 червня 2021 року.
Суддя Васильченко О.Г.