Справа № 152/172/20
іменем України
22 червня 2021 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дешевої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_2 - керівника органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород про визнання права на завершення приватизації та набуття права власності на квартиру в порядку спадкування
В лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Костриця Володимир Сергійович, звернувся з указаним вище позовом до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (відповідач - 1), ОСОБА_2 - керівника органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади с. Шаргород (відповідач -2).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на його майно та майнові права, які складаються, в тому числі із грошового вкладу з нарахованими відсотками та компенсацією, а також із права на завершення приватизації квартири АДРЕСА_2 , яку він розпочав у 2015-2016 роках, але не завершив з незалежних від нього причин.
Спадкоємцем зазначеного спадкового майна та майнових прав ОСОБА_3 є позивач за заповітом.
Спадщину ОСОБА_3 позивач прийняв і вже оформив частково свої спадкові права, що підтверджується виданими Шаргородською державною нотаріальною конторою Вінницької області, відповідно Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47446048 від 14.04.2017 року про відкриття спадкової справи № 60531638 (278/17) та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННВ 125580 від 12 квітня 2018 року і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №1-543 по спадковій справі № 278/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
В оформленні спадщини на квартиру АДРЕСА_2 , Шаргородською державною нотаріальною конторою Вінницької області позивачу відмовлено, оскільки склад спадкового майна неможливо перевірити в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на неї, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.12.2017 року № 2502/02-31.
Позивач 24.01.2019 року подав відповідачу 1 та його виконавчому комітету і міському голові Винокуру І.М. та керівнику органу приватизації житлового фонду Шаргородської територіальної громади відповідну заяву від 22.01.2019 року, в якій просив: визнати за ним право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , видати йому свідоцтво про право власності на квартиру. До заяви додано пакет необхідних документів.
Заяву від 22.01.2019 року з додатками міським головою ОСОБА_4 за супровідним листом з вихідним № 02-15/684 від 01.02.2019 року було направлено керівнику органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород Ведецькому М.О. ( АДРЕСА_3 ).
В березні 2019 року за вихідним № 47 від 19.03.2019 року та штампом і печаткою ІІІаргородського комунального підприємства «Комунсервіс» на адресу позивача надійшов лист від імені органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород, за підписом керівника органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород Ведецького М.О., в якому повідомлялось про звернення даного органу до відповідача - 1 для вирішення питання про прийняття квартири АДРЕСА_2 до комунальної власності Шаргородської територіальної громади, оскільки вона там не перебуває і через це даний орган (тобто - його керівник ОСОБА_5 ) не може вирішити заяву позивача по суті.
Крім цього, на 37 сесію 7 скликання 03.12.2019 року Шаргородської міської ради Вінницької області виносився проект рішення «Про поновлення квартири АДРЕСА_2 , на обліку в житловому фонді Шаргородської територіальної громади». Даний проект не набрав більшості голосів і не був прийнятий.
Зважаючи на те, що звернення позивача, на його переконання, не вирішено з 2019 року по суті та йому не видано правовстановлюючий документ на зазначену вище квартиру, він звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Просив суд визнати за ним право на завершення процедури приватизації та набуття права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,2 кв.м., в тому числі житловою 29,3 кв.м., до складу якої входять: кімната -11,8 кв.м., кімната - 17,5 кв.м., кухня - 7,3 кв.м.. ванна кімната-2,7 кв.м., коридор - 8.2 кв.м., вбиральня - 1.2 кв.м., вбудована шафа - 0,6 кв.м., лоджія - 4.9 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; визнати право власності на вказану вище квартиру.
В подальшому збільшив позовні вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність Шаргородської міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 - керівника органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород в частині неналежного та вчасного розгляду його звернення, стягнути з них моральну шкоду в сумі 10000 грн та судові витрати у справі.
В останнє судове засідання позивач та його представник не з'явились, 22.06.2021 від представника позивача - адвоката Костриці В.С. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили позов задовольнити (а.с.234-236).
Представник відповідачів 1, 2 - адвокат Країло С.В. в останнє судове засідання не з'явився, 22.06.2021 подав до суду заяву, в якій просив закінчити розгляд справи за його відсутності. Просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача (а.с.233).
Поряд з цим, до матеріалів судової справи долучено відзив на позовну заяву, поданий Шаргородським міським головою ОСОБА_4 . В заперечення позовних вимог у відзиві зазначено, що Шаргородська міська рада не є органом, який вирішує питання приватизації в розуміння ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України», зазначає, що вони лише зобов'язані створити орган, який буде вирішувати зазначенні питання. Одночасно, вказує, що ОСОБА_3 за життя не виконав вимоги, передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 січня 2010 року №109/17404, а саме пункти 17 та 18. Таким чином, заяви ОСОБА_3 про приватизацію квартири від 04 червня 2015 року та 29 лютого 2016 року задоволенню не підлягали, як неналежно оформлені. Зважаючи на вказані обставини, підстав для визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_2 немає (а.с.75-76).
Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в попередніх засіданнях, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача - 1, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, виходячи з принципів верховенства права та захисту порушених прав осіб, суд установив таке.
15 липня 1987 року на підставі рішення Виконавчого комітету Шаргородської міської ради народних депутатів від 9 липня 1987 року № 89, батьку ОСОБА_3 було видано ордер № 319 на вселення його сім'ї у складі 3-х чоловік: його самого, дружини та ОСОБА_3 у двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Після цього вони вселились у квартиру та зареєструвались у ній. У 2004 році померла мати, а у 2006 році помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_3 . Після смерті батьків, ОСОБА_3 продовжив проживати у квартирі, у якій він зареєстрований з 24 листопада 1987 року.
9 грудня 2003 року розпорядженням органу приватизації № 280 за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 20 червня 2003 року, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», передано квартиру АДРЕСА_2 у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Встановлено, що на момент звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 із заявою про приватизацію спірної квартири (20 червня 2003 року), на час видачі розпорядження органу приватизації (9 грудня 2003 року) та свідоцтва про право власності на житло (16 грудня 2003 року) ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав з ними в указаній квартирі як член сім'ї, мав рівні права з заявниками на приватизацію квартири.
У зв'язку із встановленням судом порушень прав позивача ОСОБА_3 , Шаргородський районний суд Вінницької області 27 травня 2015 року:
- визнав незаконним та скасував розпорядження № 280 від 9 грудня 2003 року органу приватизації Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 ;
- визнав незаконним та скасував свідоцтво про право власності на житло, видане Виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області 16 грудня 2003 року на підставі розпорядження органу приватизації від 9 грудня 2003 року № 280, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ;
- визнав незаконною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , здійснену КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 13 січня 2004 року за реєстраційним номером 753;
- визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Шаргородською державною нотаріальною конторою 12 жовтня 2007 року за реєстром №4392, відповідно до якого ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_2 ;
- визнав незаконною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 , здійснену КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 28 листопада 2007 року за реєстраційним номером 753 (а.с. 10-18).
Бажаючи реалізувати своє право на приватизацію, ОСОБА_3 неодноразово звертався до керівника органу приватизації Шаргородської міської ради з заявою про приватизацію квартири.
Так, зокрема 29 лютого 2016 року позивач вкотре звернувся до керівника органу приватизації Шаргородської міської ради з заявою про приватизацію квартири, до якої додав: копію ордера, копію паспорта, копію листа КП «Комунсервіс», копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Листом від 17 березня 2016 року № 138 Виконавчий комітет Шаргородської міської ради повідомив позивача про те, що квартира АДРЕСА_2 не перебуває у комунальній власності і у зв'язку з тим, що власник квартири не визначений, позивачу пропонувалось звернутись до суду для визнання права власності на неї.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року частково задоволено вимоги позивача ОСОБА_8 за позовом до Шаргородського міського голови Вінницької області та Шаргородської міської ради Вінницької області про визнання незаконним обмеження у приватизації житла та зобов'язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди. Зобов'язано Шаргородського міського голову Вінницької області Винокура Ігоря Михайловича забезпечити повторний і належний розгляд та вирішення заяви позивача від 29 лютого 2016 року про приватизацію займаної ним квартири АДРЕСА_2 . У іншій частині позову відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області від 07 лютого 2017 року (а.с. 11).
Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , відповідно до заповіту від 12 травня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-629 (а.с.16).
Спадщину ОСОБА_3 позивач прийняв і вже оформив частково свої спадкові права, що підтверджується виданими Шаргородською державною нотаріальною конторою Вінницької області, відповідно Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47446048 від 14.04.2017 року про відкриття спадкової справи № 60531638 (278/17) та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННВ 125580 від 12 квітня 2018 року і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №1-543 по спадковій справі № 278/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 17, 18 ).
В оформленні спадщини на квартиру АДРЕСА_2 , Шаргородською державною нотаріальною конторою Вінницької області позивачу відмовлено, оскільки склад спадкового майна неможливо перевірити в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на неї, що підтверджується постановою державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.12.2017 року № 2502/02-31 (а.с.19).
22 січня 2019 року позивач звернувся до відповідачів 1 та 2 із заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 та видачу свідоцтва про право власності (а.с. 38).
Вказану заяву 01 лютого 2019 року Шаргородський міський голова направив керівнику органу приватизації державного житлового фонду територіальної громади м. Шаргород Венецькому М.О. (відповідач -2) за належністю.
Листом від 7 березня 2019 року відповідач 2 повідомив позивача про розгляд заяви від 22 січня 2019 року та вказав, що станом на час розгляду заяви квартирна АДРЕСА_2 не входить до складу державного житлового фонду, а тому орган приватизації не може вирішити заяву по суті. Також повідомив, що з питання прийняття зазначеної квартири до комунальної власності Шаргородської територіальної громади орган приватизації звернувся до Шаргородської міської ради Вінницької області (а.с. 44).
Судом встановлено, що на 37 сесію 7 скликання 03.12.2019 року Шаргородської міської ради Вінницької області виносився проект рішення «Про поновлення квартири АДРЕСА_2 , на обліку в житловому фонді Шаргородської територіальної громади», однак даний проект не набрав більшості голосів і не був прийнятий (а.с.).
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
У силу статей 1, 3, 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Пленум Верховного Суду України в ч.5 п. 13 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи Громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Про саме таке застосування Закону України Про приватизацію державного житлового фонду йдеться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності і на яку посилається позивач у позові.
Однак, за наслідками розгляду цієї справи та досліджених доказів судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 з належно оформленою заявою про приватизацію до відповідного органу приватизації не звернувся, не виконав вимоги передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 січня 2010 року №109/17404, а саме пункти 17 та 18.
Дану обставину, зокрема, не заперечує представник позивача у відповіді на відзив від 03 лютого 2020 року п. 2 (а.с. 79).
За таких обставин, суд позбавлений можливості задовольнити вимогу позивача про визнання права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,2 кв.м., в тому числі житловою 29,3 кв.м., до складу якої входять: кімната -11,8 кв.м., кімната - 17,5 кв.м., кухня - 7,3 кв.м.. ванна кімната-2,7 кв.м., коридор - 8.2 кв.м., вбиральня - 1.2 кв.м., вбудована шафа - 0,6 кв.м., лоджія - 4.9 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Одночасно, суд доходить висновку про беззаперечне задоволення вимоги позивача про визнання за ним права на завершення процедури приватизації та набуття права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,2 кв.м., в тому числі житловою 29,3 кв.м., до складу якої входять: кімната -11,8 кв.м., кімната - 17,5 кв.м., кухня - 7,3 кв.м.. ванна кімната-2,7 кв.м., коридор - 8.2 кв.м., вбиральня - 1.2 кв.м., вбудована шафа - 0,6 кв.м., лоджія - 4.9 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Поряд з цим, суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача -1 та 2 та стягнення моральної шкоди немає в зв'язку з необґрунтованістю цих позовних вимог.
Однак, зважаючи на часткове задоволення вимог позивача, суд доходить висновку про стягнення з відповідача -1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2681 грн, оскільки орган приватизації державного житлового фонду територіальної громади м.Шаргород створений відповідачем -1 та діє в його структурі.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем у сукупності допустимих та належних доказів, які містяться в справі та досліджені судом, доведено порушення його права, щодо надання права на завершення приватизації та набуття права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування, а тому позовні вимоги належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 247, 256-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право на завершення процедури приватизації та набуття права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,2 кв.м., в тому числі житловою 29,3 кв.м., до складу якої входять: кімната - 11,8 кв.м., кімната - 17,5 кв.м., кухня - 7,3 кв.м., ванна кімната - 2,7 кв.м., коридор - 8,2 кв.м., вбиральня - 1,2 кв.м., вбудована шафа - 0,6 кв.м., лоджія -4,9 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Стягнути з Шаргородської міської ради Вінницької області, (ЄДРПОУ:04326253, м. Шаргород, вул. Поштова, 13, Вінницької області, 23500) на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 60 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Повний текст рішення суду виготовлено 2 липня 2021 року.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський