Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 492/369/20
провадження № 61-6966св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року адвокат Михайлов О. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та житловий будинок. Вказував, що позивачка є громадянкою Російської Федерації, зареєстрована і проживає у місті Москві, інших спадкоємців за законом у померлого не має. У день звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивачка дізналась, що 18 січня 2016 року її батько склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Долинівської сільської ради Арцизського району Одеської області Колесніковою Ю. Ф., згідно якого все своє майно спадкодавець заповів відповідачці ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що вказаний заповіт складений з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення, просив суд визнати його недійсним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року позов представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не подав, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, адвокат Михайлов О. А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що сторона позивача була у встановленому законом порядку завчасно повідомлена про розгляд справи на 22 вересня 2020 року. При цьому апеляційний суд зазначив, що адвокат Михайлов О. А. повідомив суд про неможливість своєї участі в судовому засіданні, призначеному на 13 жовтня 2020 року, у зв'язку із хворобою та наявністю у нього симптомів, які вказують на можливість гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом. Тобто представник позивачки повідомив суд про поважні причини своєї неявки, які в подальшому підтвердив документально.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Афанасьєва А. О. звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано положення частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, а апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо скасування ухвали місцевого суду, оскільки не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайлов О. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Афанасьєва А. О. та витребувано матеріали цивільної справи.
09 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання заповіту недійсним та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року закінчено підготовче засідання і справа призначена до розгляду по суті на 22 вересня 2020 року.
Згідно з довідковим листом представники сторін адвокати Михайлов О. А. та Афанасьєв А. О. особисто розписались про сповіщення в судове засідання на 22 вересня 2020 року на 15:00 год. При цьому в цьому довідковому листі відсутні дані про те, коли він складений та коли представники сторін розписались в ньому.
В судове засідання, призначене на 22 вересня 2020 року, представник позивачки адвокат Михайлов О. А. не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим справу відкладено на 13 жовтня 2020 року.
13 жовтня 2020 року від представника позивачки - адвоката Михайлова О. А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям. В заяві зазначив, що докази поважності причин неприбуття у судове засідання будуть підтверджені у наступному засіданні.
13 жовтня 2020 року Михайловим О. А. було проведено аналіз щодо наявності в нього РНК вірусу СОVID-19, який виявився позитивним, що підтверджено результатом дослідження № 2010142196.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Встановлено, що матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки на судове засідання на 22 вересня 2020 року на 15:00 год особисто позивачці ОСОБА_1 .
Разом із тим, у відповідності до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідковим листом представник позивачки адвокат Михайлов О. А. особисто розписався про сповіщення в судове засідання на 22 вересня 2020 року на 15:00 год.
При цьому встановлено, що в цьому довідковому листі відсутні дані про те, коли він складений та коли представники сторін розписались в ньому.
У відповідності до частин третьої-п'ятої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Представник позивачки адвокат Михайлов О. А. стверджує, що у встановлені частиною п'ятою статті 128 ЦПК України строки він про час та місце судового засідання, призначеного на 22 вересня 2020 року, повідомлений не був.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
В судове засідання, призначене на 22 вересня 2020 року, позивачка та її представник адвокат Михайлов О. А. не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим справу відкладено на 13 жовтня 2020 року.
Також апеляційний суд установив, що 13 жовтня 2020 року від представника позивачки адвоката Михайлова О. А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям. При цьому заявник зобов'язався надати документальне підтвердження свого захворювання на наступне судове засідання.
13 жовтня 2020 року Михайловим О. А. було проведено аналіз щодо наявності в нього РНК вірусу СОVID-19, який виявився позитивним, що вказує на те, що він не міг контактувати з іншими особами і приймати участь у судовому засіданні 13 жовтня 2020 року, що підтверджено результатом дослідження № 2010142196.
При таких обставинах, ураховуючи, що позивачка та її представник адвокат Михайлов О. А. не були належним чином у встановлені частиною п'ятою статті 128 ЦПК України строки повідомлені про час та місце судового засідання, призначеного на 22 вересня 2020 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність у місцевого суду передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Приймаючи постанову про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду та не впливають на правильність його судового рішення, оскільки апеляційним судом правильно було враховано процесуальну поведінку учасників процесу, а також необхідність забезпечення права заявників на доступ до правосуддя, яке встановлено статтею 6 Конвенції.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 щодо неврахування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові 21 вересня 2020 року в справі № 658/1141/18, оскільки рішення у цій справі ухвалене за інших фактичних обставин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев