Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 523/11320/19
провадження № 61-6385св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, про скасування запису про реєстрацію права власності.
Уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивачі просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45434025 від 08 лютого 2019 року 12:38:30, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк»;
- скасувати запис про реєстрацію права власності № 30207053, вчинений державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В., яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк»;
- скасувати запис про право власності № 35087439, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом ОМНО - Чапським А. Е., яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк»;
- припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у розмірі Ѕ частки;
- поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у розмірі Ѕ частки.
У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просили:
- накласти арешт на квартиру, загальною площею 48,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- заборонити АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.
- заборонити АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що АТ «Альфа-Банк» вчиняє протиправні дії щодо незаконного проникнення до спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про реєстрацію права власності якої оскаржується у даній цивільній справі. Спірна квартира є єдиним житлом позивачів. Наразі представники банку, незважаючи на наявність судового спору, вчиняють дії щодо примусового виселення позивачів, як позичальників та іпотекодавців, з указаної квартири, зокрема намагаються не пускати позивачів до помешкання, намагаються самовільно вселити до спірної квартири своїх осіб, змінити замки на вхідних дверях та інше. Крім того, АТ «Альфа-Банк» є фінансовою (кредитною) установою, яка має на меті отримання грошових коштів, тому може в будь-який момент відчужити спірну квартиру або передати її в іпотеку чи найм (оренду) третім особам, що в свою чергу утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Посилаючись на викладені обставини, просили суд задовольнити заяву, забезпечивши позов.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявниками не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України. При цьому суд зазначив, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Накладено арешт на квартиру, загальною площею 48,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.
Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами існує реальний спір стосовно нерухомого майна, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та накладення арешту на майно є співмірним із заявленими позовними вимогами, існує зв'язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Крім того, на переконання апеляційного суду, є підстави для висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ймовірне його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у цій справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 квітня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд постановив судове рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для вирішення питання щодо можливості забезпечення позову.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Встановивши, що обрані способи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна (квартири) є підставними і співмірними із заявленими позовними вимогами та можуть забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивачів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що позивачами належним чином обґрунтовано існування об'єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.
Обрані апеляційним судом заходи забезпечення позову є видами забезпечення позову, передбаченими статтею 150 ЦПК України, і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин,
що за приписами статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев