Ухвала
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 759/8653/17
провадження № 61-15468св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у складі судді П?ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В., Матвієнко Ю. О.,
У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивовано тим, що вони є доньками ОСОБА_7 , якому на праві особистої приватної власності належала квартира за адресою
АДРЕСА_1 . 29 травня 2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом
14 КДНК за № 3-1713, за яким квартира
АДРЕСА_2 переходила у власність ОСОБА_4 , а той у свою чергу зобов'язувався довічно забезпечувати відчужувача утриманням.
Позивачі вказували, що на момент підписання договору, за своїм психічним станом ОСОБА_7 не здатний був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, усвідомлювати суті правових наслідків договору, прав та обов'язків сторін, оцінити умови та ризики договору, оскільки з 1987 року він страждає на нервово-психічне захворювання, лікувався у КМК психоневрологічній лікарні № 1 з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, нападоподібно-прогредієнтний перебіг, перебував на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері № 4. З часу захворювання та до моменту підписання договору, він лікувався на денному стаціонарі ПНД та проходив періодичні огляди амбулаторно та в умовах психіатричних стаціонарів. Йому було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання безстроково.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року із змінами внесеними рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року, ОСОБА_7 визнано недієздатним та призначено опікуна ОСОБА_1 , якою в інтересах ОСОБА_7 було подано позовну заяву до Святошинського районного суду міста Києва про визнання недійсним договору довічного утримання.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року визнано недійсним договір довічного утримання, що укладений 29 травня
2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом 14 КДНК за № 3-1713. Апеляційний суд міста Києва 16 листопада
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилив і залишив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
06 грудня 2016 року державному нотаріусу Іваненко Р. С. 14 КДНК було надано заяву (повідомлення), що зареєстрована за вхідним № 1151/02-14 від 06 грудня 2016 року. У заяві повідомлялось, що посвідчений нею договір довічного утримання визнаний судом недійсним з 16 листопада 2016 року і у відповідності до статті 216 ЦК України квартира, що була передана за договором довічного утримання, має бути повернута відчужувачу - ОСОБА_7 . В заяві також повідомлялось, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Згодом було виявлено, що державний нотаріус Іваненко Р. С. на підставі вищезазначеної заяви, а саме на підставі факту смерті ОСОБА_7 зняла заборону на відчуження вищезазначеної квартири. Однак, державним нотаріусом 14 КДНК Іваненко Р. С. до державного реєстру правочинів відомості про недійсність договору довічного утримання внесено не було.
09 березня 2017 року державним нотаріусом 2 КДНК відкрито спадкову справу
№ 148/2017 за спадкодавцем ОСОБА_7 . Спадкоємцями за законом першої черги є позивачі.
Однак, 19 квітня 2017 року квартира
АДРЕСА_2 була відчужена за договором купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за
№ 696. Сторонами в даному договорі є покупець ОСОБА_5 та продавець ОСОБА_4 . В подальшому вказана квартира була відчужена ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, та те, що позивачі прийняли спадщину після спадкодавця ОСОБА_7 шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини у встановлені строки та враховуючи те, що право на спадщину належить спадкоємцям з моменту прийняття спадщини, однак позивачі не можуть отримати та оформити належне їм спадкове майно у зв'язку з незаконним вибуттям майна із спадкової маси, та посилаючись на частину першу статті 228, статтю 321, частину першу статті 328, статтю 330, статтю 387, частину першу статті 388, статтю 1218, статтю 1268 ЦК України просили визнати за
ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після
ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувати від
ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати по сплаті судового збору.
У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування за законом.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . Як йому стало відомо до придбання даної квартири ОСОБА_5 та набуття на неї права власності ОСОБА_4 власником вказаної квартири був ОСОБА_7
29 травня 2012 року з ініціативи останнього було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передав а ОСОБА_4 отримав у власність спірну квартиру, який зобов'язувався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору, щомісячно надавав йому матеріальну допомогу, а також відповідно до умов договору надав одноразово утримання в розмірі 40 000,00 грн. Вказаний договір було укладено оскільки доньки ОСОБА_7 жодним чином допомоги батьку не надавали, тоді як останній вказаної допомоги потребував.
Посилаючись на положення статей 16, 321, 386, 391, 1224 ЦК України
ОСОБА_3 просив усунути від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його дочок: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат в розмірі 4 986,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачену суму судових витрат в розмірі 4 986,00 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується; частиною першою статті 1261 ЦК України, яка передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; частиною п?ятою статті 1268 ЦК України, згідно якої, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; частиною третьою статті 1296 ЦК України, що передбачає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; частиною п?ятою статті 1224 ЦК України, згідно якої, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
13 серпня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
10 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови від 24 червня
2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16), з огляду на положення статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) та від
18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), які зводяться до того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі
№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) справу прийнято до розгляду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження
№ 61-190цс20).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 759/8653/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування за законом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Львівського апеляційного суду
від 06 березня 2020 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун