30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 644/2426/16-ц
провадження № 61-4401св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Харківський плитковий завод», Харківське міське управління Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області, Головне управління Держпраці у Харківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Харківський плитковий завод», Харківського міського управління Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області, Головного управління Держпраці у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, про скасування висновків атестаційних комісій,
санітарно-гігієнічної характеристики умов праці та доповнення до характеристики.
В обґрунтування позову зазначив, що з 15 вересня 2000 року до 3 лютого 2015 року працював на Закритому акціонерному товаристві (далі - ЗАТ) «Харківський плитковий завод» в особливо шкідливих умовах, які полягали у 3 000-5 000 нахилах тулуба за одну зміну. При цьому атестація його робочого місця не проводилася. Вважав, що висновки атестаційних комісій, викладені в картах умов праці за 2000, 2006 та 2011-2012 роки, не відповідають дійсності і підлягають скасуванню.
Також вказав, що на підставі зазначених карт умов праці за 2000, 2006 та
2011-2012 роки складено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921.
ОСОБА_1 вважав, що при складанні санітарно-гігієнічної характеристики умов праці порушено Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд скасувати висновки атестаційних комісій, викладені в картах умов праці за 2000, 2006 та 2011 роки, атестації робочого місця вогнетривника по дільниці фрит та глазурей; санітарно-гігієнічну характеристику умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105; доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 6 жовтня 2017 року, ухваленим у складі судді Матвієвської Г. В., позов задоволено частково.
Скасовано висновки атестаційних комісій, викладені у картах умов праці за 2000, 2006 та 2011 роки, атестації робочого місця вогнетривника по дільниці фрит та глазурей № 84 у частині кількості нахилів тулуба.
Скасовано санітарно-гігієнічну характеристику умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921 щодо ОСОБА_1 .
Стягнено з ПАТ «Харківський плитковий завод» та Харківського міського управління Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області на користь ОСОБА_1 по 367,50 грн з кожного, 367,50 грн компенсовано за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що атестація робочого місця за умовами праці ОСОБА_1 проведена з порушенням Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, і Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614.
Скасовуючи висновки атестаційних комісій, викладені у картах умов праці за 2000, 2006 та 2011 роки, суд першої інстанції вважав, що кількість нахилів тулубу вогнетривника 4 розряду ОСОБА_1 за робочу зміну в період його роботи з 14 травня 2001 року до 25 жовтня 2012 року в цеху № 2 та в
глазуре-помольному цеху ПАТ «Харківський плитковий завод» у дійсності складала від 3 000 до 3500 нахилів. Крім того, вказав, що карти умов праці належним чином не оформлені, оскільки у них відсутні підписи членів атестаційної комісії.
Надавши оцінку доказам, суд також установив, що акт
санітарно-гігієнічного обстеження робочого місця ОСОБА_1 не складено. Замість акта складено інформаційну довідку про умови праці позивача від 22 липня 2014 року, що є порушенням пунктів 1.5, 1.19 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування
санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнень до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921.
Доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921 суд також вважав такими, що не відповідають вимогам, передбаченим
пунктом 1.22 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, оскільки не затверджені головним державним санітарним лікарем області, міста, району тощо, не завірені гербовою печаткою.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні докази обстеження підприємства за участю представника робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, участь якого є обов'язковою під час складання інформаційної довідки.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Харківський плитковий завод» та Фонду соціального страхування України в Харківській області задоволено частково; рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 6 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права.
Апеляційний суд Харківської області вказав, що у матеріалах справи наявні докази проведення атестації робочих місць Харківським науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань, санітарно-гігієнічною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ера-21» і Харківським національним медичним університетом.
При цьому позивачем не надано доказів того, що установи, якими надано висновки щодо дослідження умов праці, діяли не у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про атестацію санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права проведення
санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці» від 21 квітня 1999 року № 91.
Крім того, суд вказав, що належні та допустимі докази для підтвердження кількості нахилів тулубу вогнетривника по ділянці фрит та глазурей позивачем не надано. Також апеляційний суд дійшов висновку про помилковість вирішення судом першої інстанції питання щодо встановлення фактів кількості нахилів тулубу вогнетривника, оскільки до компетенції суду не віднесено вирішення питань про санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці, комплексної оцінки факторів виробничого середовища і характеру праці.
Таким чином апеляційний суд вважав недоведеними важкість та напруженість умов праці позивача.
Крім того, апеляційний суд послався на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність у картах умов праці підписів членів атестаційної комісії, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами і дійшов висновку про відповідність санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнення до характеристики умов праці від 25 червня 2015 року № 23.1/2921 нормативно-правовим актам, що регулюють відповідні правовідносини.
Суд вказав, що у випадку ліквідації робочого місця вогнетривника по ділянці фрит та глазурей має складатися інформаційна довідка про умови праці при підозрі у працівника професійного захворювання, а не акт санітарно-гігієнічного обстеження робочого місця.
Тому вважав, що підстави для скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці та доповнення до неї відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 6 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відсутності комісії атестації робочого місця, проведення замірів кількості нахилів тулуба за робочу зміну, вимірювання показників важкості на напруженості праці.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Харківський плитковий завод» подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що судом апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам і не встановлено порушень прав позивача, тому судове рішення є законним і обґрунтованим.
У січні 2018 року Фонд соціального страхування України в Харківській області подав відзив на касаційну скаргу, у якому вказав, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції належним чином оцінив всі обставини справи і ухвалив рішення з додержання норм матеріального та процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи встановлено, що з 15 вересня 2000 року до 13 травня 2001 року ОСОБА_1 працював сортувальником сировини фарфоро-фаянсових та керамічних виробів цеху № 2, з 14 травня 2001 року до 25 жовтня 2012 року - вогнетривником 4 розряду цеху № 2 та в глазуре-помольному цеху; з 26 жовтня 2012 року до 31 травня 2013 року - оператором виробництва кремнеземних матеріалів виробництва фрит та глазурей у глазуре-помольному цеху; з 1 червня 2013 року до 3 лютого
2015 року - оператором виробництва кремнеземних матеріалів.
Виконання вказаних робіт ОСОБА_1 здійснювалося в шкідливих умовах праці, у зв'язку із чим за період його роботи у 2000, 2006 та 2011-2012 роках проводилася атестація робочого місця вогнетривника по ділянці фрит та глазурей.
У 2000, 2006, 2012 роках на ПАТ «Харківський плитковий завод» прийнято накази щодо проведення атестації робочих місць.
Наказом «Про атестацію робочих місць та умов праці» від 11 квітня 2000 року № 57 на ПАТ «Харківський плитковий завод» проведено атестацію робочих місць; 20 грудня 2001 року наказом № 222 затверджено результати атестації робочих місць зі шкідливими і важкими умовами праці.
У Карті умов праці вогнетривника за 2001 рік у графі «Робоча поза: нахили тулубу. Нормативне значення - 100 разів, фактичне значення - 100», дата дослідження - 17 жовтня 2000 року.
Наказом «Про атестацію робочих місць та умови праці» від 26 червня 2006 року № 145 на ПАТ «Харківський плитковий завод» проведено атестацію робочих місць; 19 грудня 2006 року наказом № 431 затверджено результати атестації робочих місць з шкідливими умовами праці.
У Карті умов праці вогнетривника за 2006 рік у графі «Робоча поза: нахили тулубу. Нормативне значення - 100 разів, фактичне значення - 91», дата дослідження - 29 серпня 2006 року.
Наказом «Про атестацію робочих місць та умови праці» від 4 травня 2012 року № 225 на ПАТ «Харківський плитковий завод» проведено атестацію робочих місць; 31 серпня 2012 року наказом № 410 затверджено результати атестації робочих місць з шкідливими умовами праці.
У Карті умов праці вогнетривника за 2012 рік у графі «Робоча поза: нахили тулубу. Нормативне значення - 50-100 разів, фактичне значення - 94», дата дослідження - 7 червня 2011 року.
Карти умов праці містять підписи членів атестаційних комісій.
Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 за результатами атестації робочого місця отримував доплату до заробітної плати у розмірі 8%, 6 календарних днів додаткової відпустки та спеціальне харчування.
У 2000 році атестація робочих місць проводилася Харківським
науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань, у 2006 році - санітарно-гігієнічною лабораторією ТОВ «Ера-21», у 2011 році - Харківським національним медичним університетом.
Наказом від 24 жовтня 2012 року № 539 змінено штатний розпис та виконано наказ «Про затвердження результатів атестації робочих місць по
глазуре-помольного цеху» від 31 серпня 2012 року № 410, з чим ОСОБА_1 ознайомлено.
Наказом від 31 жовтня 2012 року № 571 у зв'язку із закінченням проведення будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт вузлів нового виробничого комплексу з виробництва фрит і початком випробування обладнання
глазуре-помольного цеху з 1 листопада 2012 року вогнетривників фрітоварочних барабанів у кількості 6 одиниць виведено зі штатного розпису.
У зв'язку із ліквідацією робочого місця вогнетривника по ділянці фрит та глазурей ПАТ «Харківський плитковий завод» складено інформаційну довідку про умови праці при підозрі у працівника професійного захворювання.
Доповнення до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 складено ПАТ «Харківський плитковий завод» відповідно до припису Державної
санітарно-епідеміологічної служби України від 16 червня 2014 року № 23.1/4559. Доповнення засвідчені підписом в.о. начальника Харківського міського Управління Держсанепідслужби у Харківській області - в.о. головного державного санітарного лікаря м. Харкова Советніковою А. В.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.
Проведення атестації робочих місць регулюється Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та Порядком складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614.
Пунктом 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, передбачено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про атестацію санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці» від 21 квітня 1999 року № 91 передбачені вимоги до санітарних лабораторій підприємств і організацій на право проведення санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища трудового процесу.
Правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування висновків атестаційних комісій, оскільки позивачем не доведено порушень наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про атестацію санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці» від 21 квітня 1999 року № 91 Харківським
науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань, санітарно-гігієнічною лабораторією ТОВ «Ера-21» та Харківським національним медичним університетом.
Правильним є й висновок апеляційного суду про відсутність підстав для скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921 щодо ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці складається у разі підозри у працівника професійного захворювання та є одним з документів, з урахуванням якого в кожному конкретному випадку вирішується питання про зв'язок хронічного захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу з метою встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання.
За змістом пунктів 1.4, 1.10 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці складається закладом державної
санітарно-епідеміологічної служби за місцем знаходження підприємства, де працював хворий.
Пунктом 1.5, 1.9 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, передбачено, що
підставою для складання санітарно-гігієнічної характеристики є акт
санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта за формою 315/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах» від 11 липня 2000 року № 160. Обстеження проводиться за участю представників підприємства, первинної профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. На непрацюючих пенсіонерів або осіб, що не працюють, складається інформаційна довідка про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях, при збереженні останніх на підприємстві, де вони раніше працювали, отриманих на підставі даних закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, наукових досліджень, характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах. Обстеження підприємства для складання інформаційної довідки, у разі необхідності, проводиться за участю представника робочих органів виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 1.12 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, передбачено, що при виникненні підозри на профзахворювання після припинення контакту працівника з шкідливими виробничими факторами, а також у разі неможливості отримання даних про його умови праці (ліквідації підприємства, цеху, дільниці, робочого місця) інформаційна довідка складається на підставі даних трудової книжки, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці на аналогічних робочих місцях, за результатами наукових досліджень за аналогічними професіями.
З огляду на те, що на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 не працював на посаді, пов'язаній зі шкідливими умовами праці, і робоче місце вогнетривника на підприємстві було ліквідовано, відповідачем правильно складено інформаційну довідку про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання.
Відсутність порушень Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614, апеляційним судом установлено правильно.
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що висновки атестаційних комісій, викладені у картах умов праці за 2000, 2006 та 2011 роки, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці від 1 жовтня 2014 року № 23.1/7105 та доповнення до характеристики від 25 червня 2015 року № 23.1/2921 щодо ОСОБА_1 прийняті у відповідності до нормативно-правових актів і прав позивача не порушують, дійшов обґрунтованого висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.
Твердження заявника проте, що апеляційним судом помилково не взято до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факти відсутності комісії атестації робочого місця, проведення замірів кількості нахилів тулуба за робочу зміну, вимірювання показників важкості на напруженості праці, відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що апеляційний суд Харківської області вказав про неналежність та недопустимість вказаних доказів. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції не перевірив, чи відповідають пояснення свідків у частині зазначення кількості нахилів Гігієнічній класифікації праці від 12 серпня 1986 року № 4137-86, яка є основним нормативним актом при проведенні та дослідженні норм напруженості умов праці на підприємствах.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про помилковість установлення судом першої інстанції кількості нахилів тулубу вогнетривника лише на підставі пояснень свідків без урахування нормативно-правових актів та протоколів проведення досліджень, складених експертами, а, відтак, і про передчасність скасування висновків атестаційних комісій у відповідних частинах.
Інші доводи касаційної скарги на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у
державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук