Ухвала
30 червня 2021 року
м. Київ
справа №686/23353/17
провадження №61-9809ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня
2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня
2021 року у справі за скаргою за ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мірошнікової В. Р.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 55444560 з примусового виконання судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2017 року № 686/23353/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , 2010 року народження, аліментів у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 листопада 2017 року і до повноліття дитини. Зазначав, що він є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому розмір щомісячних аліментних платежів повинен розраховуватися виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості з вирахуванням податків та обов'язкових внесків, проте державним виконавцем здійснювалися попередні розрахунки заборгованості по аліментам без врахування вимог чинного законодавства. Посилався на те, що під час розрахунку середньої заробітної плати одного штатного працівника облікового складу в чисельнику наводиться сума нарахувань працівника до утримання податків та внесків працівниками, тоді як аліменти розраховуються із заробітної плати після утримання податків та внесків. Від наведених середньостатистичних показників належить відняти розмір податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%).
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості боржника без вирахування податків та зборів неправомірними, зобов'язати державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Мірошнікову В. Р. перерахувати стягнення аліментів з нього в розмірі 1/4 частини від середньої заробітної плати по місцевості, відраховуючи обов'язкове соціальне страхування 18% та військовий збір у розмірі 1,5%, єдиний податок, на утримання малолітньої дитини
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередніх три роки починаючи з 06 лютого 2018 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 квітня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 квітня 2021 року змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватиухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 квітня 2021 року, постанову Хмельницького апеляційного суду
від 03 червня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У випадку виникнення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), під час примусового виконання судового рішення державний виконавець обчислює розмір цієї заборгованості в порядку, передбаченому статтею 195 СК України.
За змістом статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених статтею 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV цього Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Тобто, платники податку сплачують єдиний податок (замість податків та зборів) та мають право на спрощені процедури обліку та звітування, а тому фізична особа-підприємець як платник єдиного податку не є платником податків і зборів, визначених ПК України, зокрема: податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) - для фізичних осіб-підприємців та військового збору.
За змістом ПК України, об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є реальне майно та реальні дії з отримання доходів, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Проте середня заробітна плата для даної місцевості, із якої розраховуються аліменти у разі виникнення заборгованості в особи, яка не працювала або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, не належить до доходу (прибутку) або його частини, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника реального податкового обов'язку. Тобто середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник не є реальною і не може бути об'єктом оподаткування.
При цьому за змістом пункту 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості. Тобто довідка про інформацію про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості є самостійним документом, який береться до уваги при розрахунку заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов'язкових податків і зборів, однак, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем і перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, таких платежів не здійснював, аліменти на утримання дитини нараховувалися, виходячи із розміру середнього заробітку працівника у м. Хмельницькому.
У випадку, коли платник аліментів на час виникнення заборгованості не працює або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.
Змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оскільки боржник був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто не є платником податків і зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, тому державний виконавець правомірно здійснила розрахунки виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 (провадження № 61-15882св20).
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування та мотивування судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця не викликає розумних сумнівів.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня
2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня
2021 року у справі за скаргою за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров