Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/738/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрогаз", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ-Груп", смт.Слобожанське Харківської області
про стягнення 1 340 180,32грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрогаз" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ-Груп" (надалі - відповідач) про стягнення 1340180,32грн., з яких: 959999,40грн. штрафу, 80176,92грн. збитків у вигляді сплаченої позивачем штрафної санкції за подачу вагонів для перевезення зерна внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару, 300004,00грн. додаткових витрат на закупівлю аналогічного товару, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки кукурудзи №12/10/20-3 від 12.10.2020.
Ухвалою від 15.03.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2021.
Ухвалою від 26.03.2021 підготовче засідання призначено на 06.04.2021.
Ухвалою від 06.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.05.2021.
09 квітня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов. Також, 09.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових документів-доказів.
15 квітня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про необґрунтованість вимог позивача. При цьому, посилаючись на положення п.п.4.1, 10.3 Договору вказав, що ТОВ "МВВ-Груп" не узгоджувало в письмовій формі з TOB "Укрдніпрогаз" базис поставки зерна в кількості 500000т. на умовах франко-склад станція призначення Скороходово, 449006, ДП "Полтавський КХП", не підписувало з цього приводу Додатки до договору поставки. У свою чергу, TOB "Укрдніпрогаз" не зверталося в письмовій формі до TOB "MBB-ГРУП" з пропозицією або вимогою укласти додатки до договору поставки із визначенням базису поставки. При цьому, у відповідності до п.п.5.1.1 та 5.1.5 постачальник у день укладення Договору поставки (12 жовтня 2020 року), підписав з Філією "Хлібна база № 88" ДП "Полтавський КХП" договір складського зберігання №10/20-хб, власними засобами і за власний кошт розмістив відповідно дo предмету Договору на зберігання cт.Кочубеївка, 448906, ДП "Полтавський КХП" повний обсяг кукурудзи врожаю 2020 року. Також, протоколом зборів учасників TOB "МВВ-Груп" від 12 жовтня 2020 року зафіксовано згоду зборів на вчинення товариством значного правочину, а саме договору поставки №12/10/20-3 із TOB "Укрдніпрогаз" та надано директору Мартинюку В.В. повноваження на підписання значного правочину. Крім того, відповідач стверджує, що всупереч п.6.3 Договору жодних додатків стосовно форми довіреності до договору поставки він не узгоджував та не підписував. TOB "Укрдніпрогаз" не зверталося в письмовій формі до TOB "MBB-Груп" з пропозицією або вимогою укласти додатки до договору поставки із визначенням форми довіреності. Будь-який представник TOB "Укрдніпрогаз" або його перевізник за договором транспортно-експедиційного обслуговування не звертався до постачальника чи Філії "Хлібної бази №88" ДП "Полтавський КХП" за отриманням зерна відповідно до умов Договору поставки та додатків до нього. Ані TOB "Зернова транспортна компанія", ані TOB "Укрдніпрогаз" не зверталися до Філії "Хлібної бази № 88" ДП "Полтавський КХП" або TOB "MBB-Груп" із заявами про відвантаження зерна в кількості 500000т., не надсилали жодних вимог з цього приводу, не подавали довіреностей на підтвердження повноважень, а подані вагони на станції Скороходово перебували загалом 4 дні. Додатково відповідач зауважив, що позивач 03.11.2020 в односторонньому порядку розірвав договір №12/10/20-3 від 12.10.2020, хоча строк договору та строк виконання зобов'язання ще не настав, чим унеможливив у цілому виконання TOB "MBB-Груп" своїх зобов'язань.
Також, 15.04.2021 від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 67000,00грн.
11 травня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився. Зазначив, що до відзиву не було додано доказів наявності повноважень у представника відповідача на здійснення представництва інтересів останнього. Також, позивач не погодився з наведеним у відзиві тлумаченням положень п.4.1 договору поставки. На його думку, в даному пункті мається на увазі, що базис постачання на інших умовах, ніж передбачено договором потребує укладення додатків, оскільки сторонами вже в договорі були передбачені та вказані його істотні умови, обов'язкові до виконання сторонами. Поставка товару мала відбутися до 12.11.2020, що підтверджується погодженою відповідачем заявкою на відвантаження товару №27.10 від 27.10.2020. До того ж, відповідач попередньо надав позивачу рахунок на оплату товару №290 від 12.10.2020. Сподіваючись на підтверджене з боку відповідача зобов'язання з поставки товару, ТОВ "Укрдніпрогаз" замовило послуги з подачі вагонів під завантаження товару на залізничних станціях на умовах поставки по договору. Проте відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав. Позивач вважає таким, що не має відношення до даного спору, посилання відповідача на укладення НИМ договору складського зберігання №10-20-хб з Філією "Хлібної бази №88" ДП "Полтавський КХП", оскільки останнє не є учасником спірних правовідносин. Також, позивач зауважив, що відповідачем не надано пояснень чому саме директор ТОВ "МВВ-Груп" проігнорував рішення загальних зборів та не виконав умови договору поставки. Заперечив позивач і проти посилань відповідача на п.6.3 Договору, оскільки при цьому відповідачем не надано жодного доказу, що позивач неуповноважений належним чином діяти від імені товариства, не зазначено в чому саме полягав дефект доручення тощо. Позивач зазначив, що заявка на відвантаження була надіслана відповідачу на його електронну адресу та додатково відправлена поштою. Крім того, позивач наголосив, що з доданих до матеріалів справи доказів вбачається не розірвання укладеного між сторонами договору поставки, а ситуація коли позивачу потрібно було виконувати взяті на себе договірні зобов'язання з поставки товару іншому контрагенту, для чого позивач вимушено звернувся до ТОВ "Мена-Авангард" про поставку аналогічного товару.
15 травня 2021 від відповідача надійшли письмові пояснення представника відповідача в судовому засіданні, які за своїм змістом тотожні його відзиву на позов.
У підготовчому засіданні 12.05.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву та письмових доказів. При цьому, суд виходив з наступного.
Частиною 8 статті 165 ГПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що відзив та письмові докази подано відповідачем з пропуском встановленого в ухвалі про відкриття провадження у даній справі 15-денного строку.
Разом із тим, як зазначалося вище, 09.04.2021 відповідачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке мотивовано тим, що відповідач позбавлений можливості своєчасно подати відзив, оскільки: договір про надання правової допомоги було укладено відповідачем з АБ "Іщенко та партнери" 22.03.2021; ухвалою від 26.03.2021 підготовче засідання призначено на тиждень раніше; представник відповідача - адвокат Іщенко В.М. не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі; пандемією на COVID-19; відстань між Харковом та Полтавою (місцем зберігання кукурудзи за договором поставки), а також залізничними станціями Скороходово та Кочубеївка є значною, що унеможливило своєчасне отримання доказів на обґрунтування відзиву на позов
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.
Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених відповідачем причин пропуску строку, суд визнав за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву та письмових документів.
У зв'язку з цим, відзив відповідача та надані ним письмові докази були прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Також, у підготовчому засіданні 12.05.2021 судом оголошено перерву до 25.05.2021.
25 травня 2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив наступне: до 18.11.2020 позивач не поставив вагони під завантаження кукурудзою, у зв'язку з чим відповідач направив на його адресу лист від 18.11.2020 про розірвання договору поставки №12/10/20-3 від 12.10.2020; з п.4.1 Договору вбачається, що сторони точно не визначили пункт, де має здійснюватися поставка товару, що потягло з одного боку розбіжності в тлумаченні місця належного виконання господарського зобов'язання, а з іншого боку намагання позивача покласти на відповідача грошову відповідальність на підставі припущень про порушення господарського зобов'язання; аналіз пункту 4.2 Договору поставки в кореспонденції з п.11. п. 4.1 дає змогу дійти висновку, що ініціатором поставки зерна частинами (партіями) може бути лише постачальник, а не покупець. Відповідач не ініціював поставку зерна частинами. Окрім того, сторони за договором поставки не узгоджували у відповідних додатках базис постачання кожної партії, не погоджували в договорі строки поставки (як істотної умови договору поставки) та обсяг кожної партії зерна; місце призначення поставки зерна не вказано в п. 4 1. договору поставки. Ніяких інструкцій стосовно правильного оформлення вантажних та товаросупровідних документів від покупця на адресу постачальника не надходило. TOB "MBB-Груп" жодних додатків стосовно форми довіреності до договору поставки не узгоджувало та не підписувало. TOB "Укрдніпрогаз" не зверталося у письмовій формі до TOB "MBB-Груп" з пропозицією або вимогою укласти додатки до договору поставки із визначенням форми довіреності. Будь-який представник позивача або його перевізник за договором транспортно-експедиційного обслуговування не звертався до постачальника чи Філії "Хлібна бази №88" ДП "Полтавський КХП" за отриманням зерна відповідно до умов договору поставки та додатків до нього; з наданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості розміру збитків не вбачається, що вони понесені саме за цим договором на транспортно-експедиційне обслуговування. Окрім того, не надано відповідного розрахунку; позивач до 12.11.2021 не вчинив дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару від відповідача в розмірі 1000 тон, чим допустив прострочку кредитора; Договір поставки містить виключний перелік питань, вирішення яких допускається із застосуванням факсимільного зв'язку або електронної пошти. Укладення додаткових угод до договору поставки із застосуванням факсимільного зв'язку або електронної пошти договір поставки не передбачає; наданий представником позивача лист (замовлення на відвантаження кукурудзи обсягом 500 тон) - роздруківка з сайту, яка не містить реквізитів електронних документів. При цьому умовами договору поставки не визначено можливість використання електронного листуванню нарівні з паперовими носіями. До заперечення на відповідь на відзив відповідачем надано копію рахунку №290 від 29.10.2020, лист про розірвання договору поставки та поштові квитанції.
У підготовчому засіданні 25.05.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.06.2021.
У судовому засіданні 02.06.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи в судовому засіданні на 23.06.2021.
22 червня 2021 року від відповідача надійшли заява про відкладення судового засідання що найменше на 3 тижні; пояснення представника; заява про надання матеріалів для ознайомлення.
У судовому засіданні 23.06.2021 судом відмовлено у задоволення заяви відповідач про відкладення розгляду справи, оскільки запропонований ним строк (щонайменше на три тижні) призведе до порушення строку розгляду справи по суті, до того ж відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника. Також, у даному судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2021.
Позивач свого представника в судове засідання 29.06.2021 не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника у повідомленні про дату, час і місце наступного судового засідання, розміщеному в листі фіксації осіб, що прибули в минуле судове засідання (23.06.2021).
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач свого представника у дане засідання також не направив, однак 29.06.2021 від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
12 жовтня 2020 року між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, укладено договір поставки кукурудзи врожаю 2020р №12/10/20-3 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу 2020 року врожаю в фізичній кількості 1000т +/-5% від загальної кількості за вибором покупця (надалі - зерно), а покупець зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна однієї тонни зерна складає 6400,00грн. з ПДВ. Загальна вартість зерна з ПДВ складає 6400000,00грн.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що поставка зерна здійснюється постачальником залізничним транспортом на умовах FCA (ст.Скороходово 449006, ДП "ПОЛТАВСЬКИЙ КХП" або ст.Кочубеївка 448906 ДП "ПОЛТАВСЬКИЙ КХП") згідно з Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, за винятком застережень, прямо передбачених у Договорі. Сторони можуть погоджувати і інші базиси постачання партії зерна у відповідному Додатку до цього договору. Базис постачання кожній партії зерна узгоджується сторонами у відповідних Додатках.
Згідно з пунктом 4.2 Договору зерно має бути поставлене постачальником у строк до 12.11.2020 включно. В межах цього строку допускається поставка зерна частинами (партіями).
Датою поставки (передачі) зерна залізничним транспортом вважається дата зазначення у видатковій накладній, яка надається постачальником покупцю та підписується уповноваженими особами сторін.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення поставок зерна за Договором.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь:
- 959999,40грн. штрафу,
- 80176,92грн. збитків у вигляді сплаченої позивачем штрафної санкції за подачу вагонів для перевезення зерна внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару,
- 300004,00грн. додаткових витрат на закупівлю аналогічного товару, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару.
Вказані вимоги обґрунтовані наступним.
Як зазначає позивач у позові, відповідно до п. 8.1. Договору у разі порушення постачальником своїх зобов'язань з поставки зерна, а саме не поставки зерна у кількості зазначеній в п. 1.1. Договору, або поставки зерна у меншій кількості ніж зазначено в п. 1.1. Договору (недопоставка) постачальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 15% від вартості непоставленого товару, а також санкцію за користування чужими грошовими коштами.
Суд звертає увагу, що сторінка Договору, яка містить пункт 8.1 Договору в матеріалах справи відсутня.
При цьому, позивач розраховує суму штрафу наступним чином.
Згідно Договору постачальник мав поставити 1000 тон вартістю 6399996,00грн. Ціна однієї тони Зерна з ПДВ складає 6399,00грн. Відповідно 15% штрафу, який має сплатити відповідач складають 959 999,40 грн.
Суд звертає увагу, що вказані суми не відповідають умовам пунктів 2.1 Договору (ціна за тону зерна - 6400,00грн. з ПДВ), 2.2 Договору (загальна вартість зерна - 6400000,00грн).
Як зазначає позивач у позові, у зв'язку із необхідністю забрати товар за Договором він замовив по договору на транспортно-експедиційне обслуговування №20/10/2020-МГ від 20.10.2020 послуги по оренді 7 (семи) вагонів-зерновозів, які були поставлені на залізничну станцію 449006-Скороходово, Пів. Залізниця. На підтвердження вказаної обставини позивач надав копію додаткової угоди №1 від 22.10.2020 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування №20/10/2020 від 20.10.2020. Так, згідно Акту виконаних робіт №1029 TOB "Зернова транспортна компанія" надало TOB "Укрдніпрогаз" послуги по оренді залізничних вагонів, лабораторні дослідження та компенсації залізничного тарифу на загальну суму 114376,92грн. Однак, TOB "Зернова транспортна компанія" виставила для позивача рахунок на оплату №887 від 27.11.2020 в сумі лише 80176,92грн. Вказана сума сплачена позивачем згідно платіжного доручення №1888 від 01.12.2020.
Позивач вважає суму в розмірі 80176,92грн. збитками, оскільки він вимушений був її сплатити контрагенту виконуючи умови договору поставки кукурудзи.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням TOB "MBB-Груп" взятих на себе зобов'язань з поставки товару TOB "Укрдніпрогаз" для виконання взятих на себе контрактних зобов'язань перед "СУФФЛЕ НЕГОС" С.А.С. згідно договору №С20/148 від 12.10.2020, вимушене було купувати аналогічний товар у інших виробників. При цьому позивач оплатив вартість товару який він придбав для виконання контракту перед "СУФФЛЕ НЕГОС" С.А.С. в сумі 6700000,00грн. На підтвердження даних обставин позивачем надано договір №03/11/2020-КУК з TOB "Мена-Авангард", рахунок на оплату №50 від 03.11.2020 та платіжні доручення №1755 від 24.11.2020, №1527 від 05.11.2020, №1516 від 04.11.2020.
Відповідно, на думку позивача, його збитки становлять 300004,00грн. (6700000,00грн. - 6399996,00грн.).
Суд знову звертає увагу, що вказані суми не відповідають умовам пункту 2.2 Договору (загальна вартість зерна - 6400000,00грн.).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Зі змісту пункту 4.2 Договору вбачається, що зерно має бути поставлене постачальником у строк до 12.11.2020.
В той же час, слід враховувати, що статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що сторони в пункті 4.1 Договору погодили, що поставка зерна здійснюється постачальником залізничним транспортом з двох станцій:
- ст.Скороходово 449006, ДП "ПОЛТАВСЬКИЙ КХП"
або
- ст.Кочубеївка 448906 ДП "ПОЛТАВСЬКИЙ КХП".
Також, у даному пункті сторони встановили можливість погоджувати й інші базиси постачання партії зерна у відповідному Додатку до цього договору.
Тобто даним пунктом сторонами не було чітко визначено конкретного місця поставки товару.
При цьому, останнім реченням пункту 4.1 Договору, яке фактично відноситься до всього пункту 4.1, визначено, що базис постачання кожної партії зерна узгоджується сторонами у відповідних Додатках.
Відповідно до пункту 10.3 Договору усі додатки до договору є його невід'ємною частиною. Зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі та є дійсними тільки після підписання їх сторонами.
Таким чином, за умовами Договору, поставці кожної партії зерна обов'язково має передувати узгодження сторонами відповідного Додатку у письмовій формі, в якому має визначатися базис поставки, який визначає у тому числі: місце відвантаження зерна та його кількість.
Проте, вказаний додаток сторонами не складався, а тому відсутні підстави стверджувати, що у відповідача виник обов'язок щодо здійснення поставки товару.
Відповідно, відповідач не може вважатися таким, що порушив договірне зобов'язання, оскільки сторони в установленому Договором порядку не узгодили базису поставки кожної партії товару.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України правові наслідки у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) настають лише у разі порушення зобов'язання.
У зв'язку з цим, щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 959999,40грн. суд зазначає, що оскільки у даному випадку відповідач своє зобов'язання з поставки товару не порушив (через неузгодження сторонами базису поставки щодо кожної партії товару), підстави для застосування такої відповідальності як штраф відсутні.
Крім того, як зазначалося вище, позивач посилається на умови пункту 8.1 Договору, проте аркуш Договору з таким пунктом в матеріалах справи відсутній. Також, позивач здійснює нарахування суми штрафу із зазначенням іншої загальної вартості непоставленого товару (6399996,00грн.), ніж передбачено пунктом 2.2 Договору (6400000,00грн.).
Щодо вимог про стягнення збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.
У даному випадку вимога про стягнення збитків в розмірі 80176,92грн. у вигляді сплаченої позивачем штрафної санкції за подачу вагонів для перевезення зерна внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару, є необґрунтованою, оскільки у відповідача були відсутні достатні підстави для подання вагонів під завантаження до моменту погодження базису поставки з відповідачем в установленому Договором порядку.
Отже, понесення витрат у розмірі 80176,92грн. були обумовлені діями самого позивача, тобто відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем договірного зобов'язання (яке у даному випадку також відсутнє з вищевказаних підстав) та понесеними позивачем витратами, а тому ці витрати не можуть вважатися збитками.
При цьому, суд не приймає посилання позивача на лист №27.10 від 27.10.2020 (а.с.16), оскільки позивачем не надано будь-яких доказів направлення його на адресу відповідача. У свою чергу відповідач отримання даного листа не підтверджує.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо вимоги про стягнення 300004,00грн. додаткових витрат на закупівлю аналогічного товару, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем по відмові від постачання товару, суд зазначає таке.
Позивачем не доведено, що зерно, яке призначалася на продаж за умовами договору №С20/148 від 12.10.2020 з "СУФФЛЕ НЕГОС" С.А.С. мало бути придбане саме у відповідача за Договором, а не у інших постачальників. Отже, позивач не обґрунтував необхідність укладення договору №03/11/2020-КУК з ТОВ "Мена-Авангард" саме як наслідок непостачання аналогічного товару з боку відповідача. Тому і у даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між непоставкою відповідачем товару та закупівлею позивачем аналогічного товару у інших постачальників, а тому сума в розмірі 300004,00грн. не є збитками.
Крім того, здійснюючи нарахування цих додаткових витрат позивач також зазначає іншу загальну вартість непоставленого товару, ніж передбачено пунктом 2.2 Договору, а отже не доводить належним чином розмір таких витрат.
Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Крім того, відповідач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 67000,00грн.
Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 67000,00грн. підтверджується Договором про надання правової допомоги від 22.03.2021, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1407 від 18.10.2006, ордером серії ХВ 000017 від 22.03.2021, банківською випискою від 24.05.2021 про сплату 67000,00грн. за правову допомогу щодо судового представництва у справі №922/738/21.
Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 67000,00грн.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрогаз" (04053, м.Київ, вул.Стрітенська, буд.10, офіс 520, код 42525629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ-Груп" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Слобожанське, вул.Будівельників, буд.19, код 39371404) про стягнення 1 340 180,32грн. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрогаз" (04053, м.Київ, вул.Стрітенська, буд.10, офіс 520, код 42525629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ-Груп" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Слобожанське, вул.Будівельників, буд.19, код 39371404) 67000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "02" липня 2021 р.
Суддя М.В. Калантай