ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2021Справа № 910/19687/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 31344,73 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 31344,73 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не забезпечив збереження довіреного йому вантажу згідно залізничної накладної № 42569913 від 12.08.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що відповідні докази на підтвердження вартості втраченого вантажу мають бути підписані головним (старшим) бухгалтером, а також мають бути надані копії податкових накладних. Крім того, відповідач просив поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву. Суд, керуючись частиною 1 статті 119 ГПК України, пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, дійшов висновку про те, що пропущений відповідачем процесуальний строк підлягає поновленню.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що матеріали справи містять докази дійсної вартості втраченого вантажу, у зв'язку з чим твердження відповідача є безпідставними.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У серпні 2020 року відповідач згідно з залізничною накладною № 42569913 здійснював перевезення вантажу - антрациту, за маршрутом станція Миколаїв-вантажний - Асланове, одержувачем якого є позивач.
Комерційним актом від 19.08.2020 № 485002/757, складеним на станції Асланове, засвідчено нестачу вантажу у вагоні № 63379903 у розмірі 8450 кг. У вказаному акті зазначено, що згідно акту загальної форми від 19.08.2020 № 4-2003 на станції Асланове проведено комісійне переважування вагону № 63379903. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, нетто 67750 кг, тара 23700 кг. При переважуванні виявилося: брутто 83000 кг, тара 23700 кг, нетто 59300 кг, що менше за документ на 8450 кг. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм, нерівномірне, вантаж марковано вапном. За рухом поїзду над 1-2 люками є виїмка розміром 3000мм х 2600мм х 600мм, над 5-7 люками 4500мм х 2700мм х 600мм у глиб вагона. Вагон прибув у технічному стані справний, течі вантажу немає. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилася.
Вартість 1 тони вугілля кам'яного, що знаходився у вагоні № 63379903 позивачем визначено згідно з рахунком (інвойсом) від 08.05.2020 № 0805-1, який оплачений позивачем за платіжними дорученнями від 24.07.2020 № 4500059950, від 25.09.2020 № 4500084350.
Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаному вагоні проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів (фактична вага отриманого вантажу за вирахуванням допустимих природних втрат (2%), помножена на вартість 1 тони відвантаженого вугілля) та становить 31344,73 грн.
Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення
Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Відповідно до вимог статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до приписів статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Ураховуючи, що передача вантажу вантажоодержувачу відбулася із недовантаженням, про що складено відповідний комерційний акт, та на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав документи, які свідчать про відсутність його вини у втраті прийнятого для перевезення вантажу, суд дійшов висновку про те, що відповідач несе за вантаж відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).
Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з приписами статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову (пункт "б" статті 130 Статуту). Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (частина третя статті 133 Статуту).
З аналізу наведених положень Статуту слідує, що перелік доказів стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, установлено статтями 130 та 133 Статуту, які не передбачають обов'язкового додання до претензії або позову копії податкових накладних, чи довідки про кількість, ціну і вартість, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Щодо посилань відповідача на пункт 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/22, суд наголошує наступне. Даний пункт роз'яснень передбачає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Із даного пункту слідує, що такими іншими документами можуть бути, зокрема довідка відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копія податкової накладної, специфікація тощо.
Таким чином, оскільки до матеріалів справи позивачем, як вантажоодержувачем, додано відповідний рахунок та платіжні доручення на його оплату, що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, то з урахуванням статей 115, 130, 133 Статуту вимоги позивача щодо вартості нестачі вантажу є належним чином обґрунтованими.
Отже, вартість втраченого вантажу, з урахуванням норми природної втрати, становить 31344,73 грн., яка є доведеною з огляду на обставини, встановлені вищеописаним комерційним актом та документами щодо вартості вугілля кам'яного. Натомість, відповідач належними засобами доказування розмір заподіяних збитків не спростував, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Одночасно, суд зауважує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка,1; ідентифікаційний код 00191129) 31344 (тридцять одну тисячу триста сорок чотири) грн. 73 коп. збитків, 2076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова