ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2021Справа № 910/17750/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 24526,81 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 24526,81 грн. вартості нестачі вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
30.11.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а саме: договору від 2701.2016 № 1-1-2016/006 із всіма додатками, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними № 52414042, 52418753, 53287900, 50488019 у власність АТ "ДТЕК Західенерго".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 клопотання відповідача задоволено частково. Витребувано в позивача договір від 2701.2016 № 1-1-2016/006 із всіма додатками.
26.01.2021 від позивача через відділ діловодства та документообігу суду надійшли пояснення щодо неможливості надання витребуваних доказів.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в залізничних накладних зазначена вологість вантажу до 16%, у зв'язку з чим підлягає застосуванню норма недостачі в розмірі 2 %. Крім того, вагони не були підготовлені до перевезення сипучого вантажу, оскільки містили зазори, тобто сам позивач не підготував вагони для перевезення. Також відповідач наголосив на відсутності доказів оплати позивачем вантажу. При цьому, відповідач заявив про пропуск строку позовної давності по комерційним актам №№ 388103/187, 388103/188, 482004/167/196, 482004/9/20.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з залізничними накладними №№ 52414042,53287900,52414042, 52418753, 50848019 відповідач здійснював перевезення вантажу - вугілля кам'яного марки г-газовий, у твердому стані, граничний показник вологості до 16 %, за маршрутом станція Родинська - Бурштин, відправником якого є позивач. На вказаних накладних містяться переуступні написи щодо передачі права позивачу на пред'явлення позову до залізниці.
Відповідно до комерційного акту від 09.11.2019 № 388103/187 на ст. Чапліне проводилося комісійне переважування вагону № 56319320 на справних 150-тонних вагах, за наслідками чого виявилося брутто - 83200 кг, тара - 23600 кг, нетто - 59600 кг, що менше вантажного документа на 4400 кг. Навантаження насипом на рівні бортів, марковано поперечними борознами. На поверхні вантажу над 2-5 люками виїмка довжиною 5м на ширину вагона, глибиною 0,3м. У місцях виїмки маркування відсутнє. Вагон бездвірний, люки закриті, течі вантажу немає. Вагон у технічному відношенні справний.
У комерційному акті від 09.11.2019 № 388103/188 зазначено, що на ст. Чапліне проводилося комісійне переважування вагону № 56619885 на справних 150-тонних вагах, за наслідками чого виявилося брутто - 88600 кг, тара - 22500 кг, нетто - 66100 кг, що менше вантажного документа на 4600 кг. Навантаження насипом на рівні бортів, марковано поперечними борознами. На поверхні вантажу над 1-3 люками виїмка довжиною 4,5м на ширину вагона, глибиною 0,3м. У місцях виїмки маркування відсутнє. Вагон бездвірний, люки закриті, течі вантажу немає. Вагон у технічному відношенні справний.
Згідно комерційного акту від 13.11.2019 № 482004/167/196 на ст. Покровськ проводилося комісійне переважування вагону № 53510723 на справних 150-тонних вагах, за наслідками чого виявилося брутто - 88450 кг, тара - 22900 кг, нетто - 65550 кг, що менше вантажного документа на 2250 кг. Навантаження насипом на рівні бортів, марковано поперечними борознами. На поверхні вантажу над 2,3 порушено маркування зліва виїмка приблизно 100см х 100см х 30см. Скоси до торців та бортів вагона. Вагон бездвірний, люки закриті, течі вантажу немає. Вагон у технічному відношенні справний.
Відповідно до комерційного акту від 14.01.2020 № 482004/9/20 на ст. Покровськ проводилося комісійне переважування вагону № 56389562 на справних 150-тонних вагах, за наслідками чого виявилося брутто - 89450 кг, тара - 23800 кг, нетто - 66650 кг, що менше вантажного документа на 1150 кг. Навантаження рівномірне, вище бортів 10-20см, вкатана, маркування поперечними борознами. На поверхні вантажу в наявності виїмки над 1-4 люками 600см х 80-100см х 30см, над 7 люком 150см х 280см х 20-30см, маркування порушено. Вагон бездвірний, люки закриті, течі вантажу немає. Вагон у технічному відношенні справний.
У комерційному акті від 26.09.2020 № 388103/274 зазначено, що на ст. Бурштин проводилося комісійне переважування вагону № 53577342 на справних 150-тонних вагах, за наслідками чого виявилося брутто - 86100 кг, тара - 23400 кг, нетто - 62700 кг, що менше вантажного документа на 4000 кг. Навантаження рівномірне, вище бортів 10см, проглядається маркування поперечними полосами трикутної форми. Над 5-6 люками справа є воронкоподібне заглиблення 800мм х 800мм х 500мм, в місцях заглиблення маркування відсутнє. Зазори між 5-6 люками 1800мм х 25мм, заложені паклею, що відповідає акту загальної форми станції Знам'янка № 78952 від 24.09.2020. При видачі вантажу просипання не було, видно старі сліди просипання вантажу. Вагон бездвірний, люки щільно закриті. Вагон у технічному відношенні справний, про що складений акт ГУ-106 91 від 26.09.2020.
Вартість 1 тони вугілля кам'яного, що знаходився у вагоні № 56319320, 56619885 позивачем визначено згідно з довідками від 23.01.2020 № б/н та № 1/385 у розмірі 1937,40 грн. з ПДВ, у вагоні № 53510723 - 1950,24 грн. з ПДВ, у вагоні № 56389562 - 1868,48 грн. з ПДВ, у вагоні № 53577342 - 1725,83 грн. з ПДВ.
Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаних вагонах проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів (фактична вага отриманого вантажу за вирахуванням допустимих природних втрат (1%), помножена на вартість 1 тони відвантаженого вугілля) та становить 7284,62 грн. у вагоні № 56319320; 7542,30 грн. у вагоні №56619885; 3065,78 грн. у вагоні №53510723; 881,92 грн. у вагоні №56389562; 5752,19 грн. у вагоні № 53577342.
Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення
Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Відповідно до вимог статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до приписів статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
За приписами статей 113, 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди зокрема за недостачу прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що недостача відбулася не з її вини. При цьому у випадку недостачі вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, у розмірі дійсної вартості недостачі, яка визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).
Як встановлено пунктом 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі.
Відповідно до Пояснень щодо заповнення накладної (Додаток 3) до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) у графі 20 відправником, зокрема, зазначаються: найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді), та інше.
Як слідує з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) відноситься до мінеральних палив (код 2701 - вугілля кам'яне).
Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16 %.
Судом враховано, що в графі 20 накладних № 53287900, 50848019 міститься посилання, що на перевезення передано вугілля кам'яне марки г-газовий, у твердому стані, граничний показник вологості до 16 %.
У той же час, відповідачем не подано суду жодних обґрунтувань та доказів, підтверджуючих, що вугілля вологістю до 16 % вважається таким, що перебуває у вологому стані в розумінні пункту 27 Правил видачі вантажів, тобто передано на перевезення саме у вологому стані.
З огляду на вказані обставини, оскільки відповідачем не доведено, що показник вологи вугілля кам'яного перевищував гранично допустиму норму, суд дійшов висновку про те, що норма природної втрати і граничного розходження спірного вантажу становить 1%.
Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).
Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з приписами статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову (пункт "б" статті 130 Статуту). Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (частина третя статті 133 Статуту).
З аналізу наведених положень Статуту слідує, що перелік доказів стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, установлено статтями 130 та 133 Статуту, які не передбачають обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Щодо посилань відповідача на пункт 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/22, суд наголошує наступне. Даний пункт роз'яснень передбачає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Із даного пункту слідує, що такими іншими документами можуть бути, зокрема довідка відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копія податкової накладної, специфікація тощо.
Таким чином, оскільки до матеріалів справи позивачем, як вантажоодержувачем, додано відповідні довідки щодо вартості вантажу за підписом директора та головного бухгалтера, що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, то з урахуванням статей 115, 130, 133 Статуту вимоги позивача щодо вартості нестачі вантажу є належним чином обґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача про те, що вагони не були підготовлені позивачем до перевезення сипучого вантажу, оскільки містили зазори, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно з ст. 32 Статуту вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Частиною 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізничні накладні №№ 52414042,53287900,52414042, 52418753, 50848019 таких відміток не містять.
За приписами ст. 133 Статуту залізниць, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На спірних залізничних накладних міститься переуступні написи за підписами директора та головного бухгалтера вантажоодержувача АТ «ДТЕК «Західенерго», скріплені його печаткою, який свідчить про передачу права на пред'явлення позову позивачу, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту.
Вказане спростовує посилання відповідача на те, що позивачем не доведено завдання йому збитків, адже в цьому випадку право на стягнення вказаних сум позивачу передано вантажоодержувачем.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом за комерційними актами №№ 388103/187, 388103/188, 482004/167/196, 482004/9/20, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 5 статті 315 ГК України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Пунктом «а» ст. 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Проте частиною 4 ст. 315 ГК України встановлено, що, якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
З викладеного вбачається, що вказаними правовими нормами по іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.
Судом встановлено, що в даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних, є комерційні акти від 09.11.2019 № 388103/187, № 388103/188, від 13.11.2019 № 482004/167/196, від 14.01.2020 № 482004/9/20, від 26.09.2020 № 388103/274, з часу складання яких починається перебіг строку позовної давності.
При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення до відповідача з претензіями щодо відшкодування збитків внаслідок нестачі вантажу за накладними №№ 52414042,53287900,52414042, 52418753, 50848019, чи отримання за такими претензіями відмови або навпаки не одержання відповіді.
Згідно положень статей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову спливав за комерційними актами від 09.11.2019 - 12.05.2020; за комерційним актом від 13.11.2019 - 13.05.2020; за комерційним актом від 14.01.2020 - 15.06.2020; за комерційним актом від 26.09.2020 - 26.03.2021. Ураховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 09.11.2020, то останній пропустив строк позовної давності за комерційними актами від 09.11.2019 та від 13.11.2019.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині стягнення збитків за втрачений вантаж за комерційними актами від 09.11.2019 та від 13.11.2019 на загальну суму 17892,70 грн. унаслідок пропуску строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а; ідентифікаційний код 00176549) 6634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 11 коп. збитків, а також 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова