30 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10124/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 160/10124/20
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 р.;
- надати докази сплати судового збору в сумі 3153,00 грн.
Копію ухвали суду від 24 травня 2021 року скаржник отримав 01 червня 2021 року.
15 червня 2021 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання скаржника, до якого додано платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 6306,00 грн., та в якому він просить поновити строк подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та прийняти апеляційну скаргу до провадження, а також замінити відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 44118658).
Розглянувши заявлені клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Стосовно заміни сторони правонаступником.
В обґрунтування клопотання про заміну сторони правонаступником скаржник зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком. Поряд із цим установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів ДПС" було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно із додатком. Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.
Вказав, що також було регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов'язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується (наказ від 12.11.2020 року №643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС").
Зазначив, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Вказав, що з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво.
Вважає, що наявні підстави заміни сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ. Просить замінити відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ВП ЄДРПОУ 44118658).
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Перевіривши обґрунтованість клопотання, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Стосовно поновлення процесуального строку.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку скаржник навів підстави поновлення строку апеляційного оскарження аналогічні тим, що були визнані неповажними ухвалою суду від 24 травня 2021 року, а саме зазначив, що копію оскарженого рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано 01.12.2020 року, проте юридичне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначене рішення отримало 23.04.2021, оскільки під час перевірки фактів, викладених у доповідній записці від 25.02.2021 року №1593/04-36-20-21 щодо не направлення до управління супроводження судових справ окремих процесуальних документів організаційно-розпорядче управління, в тому числі рішення у даній справі. За неналежне використання службових обов'язків, що призвело до порушення вимог п.п.2.2.1. та 2.2.1 «Порядку організації роботи органів ДПС під час підготовки та супроводження справ у судах» було притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідну особу. Скаржник вказав на велику кількість процесуальних документів, що надходять на розгляд до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, наявність складнощів в їх опрацюванні. Вважає, що апеляційна скарга подана з порушенням строків на апеляційне оскарження з незалежних від волі відповідача причин. Також скаржник посилається на судову практику.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення ухвалено судом 28 жовтня 2020 року у письмовому провадженні.
Копію рішення суду від 28 жовтня 2020 року відповідач одержав 01 грудня 2020 року (а.с. 134).
Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 27 листопада 2020 року, а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 31 грудня 2020 року
Апеляційну скаргу надіслано поштою до суду першої інстанції 26 квітня 2021 року, тобто після спливу строків, встановлених ч.1 та ч. 2 ст. 295 КАС України, які спливли відповідно 27 листопада 2020 року та 31 грудня 2020 року.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Недоліки в організації роботи суб'єкта владних повноважень не свідчать про наявність обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений строк оскаржити рішення суду першої інстанції.
Суд також враховує тривалість пропуску скаржником процесуального строку, яка є надмірною, що свідчить про неналежний контроль з боку керівництва скаржника за організацією роботи в установі.
Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/10124/20 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року.
Керуючись статтями 52, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну сторони правонаступником задовольнити.
Замінити відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 43145015) - у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в адміністративній справі № 160/10124/20 правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код ВП 44118658).
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/10124/20 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко