справа № 758/3257/21
провадження № 22-ц/824/7645/2021
головуючий у суді І інстанції Скрипник О.Г.
29 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову немайнового характеру.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що у 2009 році він набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , після чого зареєстрував своє місце проживання за вказаною адресою.
26 березня 2018 року ОСОБА_2 подарував вказану квартиру своїй дочці, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2016 році ОСОБА_4 розлучився зі своєю дружиною, проте вони всі втрьох залишилися проживати у квартирі.
11 березня 2021 року заявник прийшов до свого місця проживання, однак з'ясував, що на вхідних дверях квартири, де він проживав, змінені вхідні замки. Під час спілкування з дочкою та колишньою дружиною останні повідомили заявника про те, що дочці виповнилося 18 років і він перестав бути членом їхньої сім'ї.
Заявник також довідався, що квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить його дочці, виставлена на продаж за ціною 90 тис доларів США. З метою недопущення порушення права користування житлом, заявник просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.
З метою забезпечення позову заборонено проводити дії, пов'язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 до набрання рішення суду законної сили.
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - Мішустін М.К. звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Зазначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають заявленим вимогам та порушують її право власності на квартиру.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи шляхом направлення судової повістки на вказану електронну адресу (а.с. 89).
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.
29 червня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мішустіна М.К. надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 29 червня 2021 року на інший день.
В обґрунтування клопотання зазначає, що апелянт та її представник будуть зайняті в іншому судовому засіданні. Однак доказів на підтвердження указаних обставин не надано.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із недоведеності указаних підстав для відкладення та тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Відповідачем ОСОБА_1 та її адвокатом Мішустіним М.К. не указані причини, які унеможливлюють вирішення спору за їх відсутності.
Так, ні відповідач, ні її представник у апеляційній скарзі не указують на необхідність дослідження нових доказів та не заявляють клопотання про здобуття нових доказів. Отже перевірці підлягають висновки суду першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів, підстав для дослідження нових доказів не встановлено.
Колегією апеляційного суду також враховано, що сторони обізнані про розгляд справи та про визначену судом дату засідання. Обставин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності відповідача та її представника ні у апеляційній скарзі, ні у клопотанні про відкладення розгляду справи не указані.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони проводити дії, пов'язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 до набрання рішення суду законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття відповідних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не можуть бути визнані співмірними із позовним вимогам, які ОСОБА_2 у заяві передбачав заявити.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено, що Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову повідомляв про наміри звернутись із позовними вимогами немайнового характеру про вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_2 не оспорює законність права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, а має намір довести своє право на користування цим майном.
Відтак, заборона проводити дії, пов'язані з відчуженням квартири відповідачки ОСОБА_1 у якості власника цього майна, не є співмірним із позовними вимогами про вселення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №754/13350/16-ц.
Судом апеляційної інстанції також враховані заперечення скаржника ОСОБА_1 , яка до апеляційної скарги надала докази щодо наявного позивачеві майна, а саме житлового будинку. Колегією указані докази були прийняті до розгляду, оскільки такі докази відповідачкою не могли бути надані до суду першої інстанції в силу розгляду заяви про забезпечення позову до подання позову без виклику сторін.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками на 14-ти аркушах судом апеляційної інстанції були направлені заявнику ОСОБА_2 , яким доводи апеляційної скарги не спростовані.
Ураховуючи наведене, задоволення заяви про забезпечення позову у заявлений спосіб колегією суддів не може бути визнано таким, що не порушить права відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 липня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба