ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
30 червня 2021 року м. Київ №640/17123/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши матеріали позовної заяви в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві, щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії Позивача на підставі оновленої довідки, наданої МОУ ВЧ А0515, про розмір грошового забезпечення діючого військовослужбовця на відповідній посаді, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» станом на 05 березня 2019, невиплати Позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення після звернення Позивача із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого постановою КМУ №704- 2017-п, зменшення основного розміру пенсії з 80% грошового забезпечення до 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року із розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії з 01 квітня 2019 року зазначених у довідці наданій МОУ ВЧ А0515 № 222/4/164/239/636 від 21.10.2020 року та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою КМУ № 704-2017-п та відповідно до вимог закону України № 2262- ХІІ, з урахуванням сум вже отриманих Позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Представник позивача подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У клопотанні позивач пояснив, що про порушення власних прав дізнався випадково у 2021 році і лише після оформлення нотаріальної довіреності зміг звернутися до суду, оскільки за станом здоров'я позбавлений такої можливості. Також навів посилання на деякі позиції Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду.
Проте, такі пояснення представника позивача суд вважає не поважними, виходячи з наступного.
Верховний Суд в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
А тому, суд зауважує, що укладання довіреності з представником щодо можливості захисту власного права та випадковість встановлення факту порушення власного права позивача у 2021 році суд не приймає як належну підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що недоліки, визначені в ухвалі від 22 червня 2021 року, позивачем належним чином не усунуті, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко