29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2125/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О.В.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 (суддя Бойко Р.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (Андрієнко В.В. - головуючий суддя, судді Пашкіна С.А., Корсак В.А.) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком"
про забезпечення позову,
особа, яка може одержати статус учасника справи (відповідач) - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
1. . Короткий зміст судових рішень у справі
1.1. 12.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Велінком" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, шляхом встановлення заборони Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" застосовувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018.
У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Велінком" указувало, що має намір звернутися до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову ТОВ "Велінком" зазначало, що ПАТ "НАК "Укренерго", яке є суб'єктом природної монополії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами на всій території України, всупереч умовам Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та з невідомих причин було присвоєно заявнику спочатку статус "Переддефолтний", а потім "Дефолтний", хоча про існування у нього будь-якої заборгованості заявнику не відомо.
При цьому, заявник указував, що звертався до ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" з листом, в якому просив надати пояснення з приводу наявності заборгованості, на підставі якої ТОВ "Велінком" було присвоєно статус "Переддефолтний", однак відповіді ним не було одержано.
Окрім того, заявник зазначав, що присвоєння статусу "Дефолтний" фактично позбавляє позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії, адже присвоєння такого статусу позбавляє можливості здійснювати господарську діяльність на організованих сегментах ринку електричної енергії, унеможливлює виконання умов договорів з іншими учасниками ринку, в тому числі з операторами систем розподілу, контрагентами на ринку двосторонніх договорів, ринку на добу на перед, внутрішньодобовому ринку, ринку допоміжних послуг, споживачами, якими, зокрема, є медичні заклади та дитячий центр.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 у справі №910/2125/21, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про забезпечення позову задоволено повністю.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, заборонено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25 ідентифікаційний код 00100227) вживати заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, а саме:
- застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) статусу "Переддефолтний" або "Дефолтний" відповідно до положень п. 1.7.1. Глави 1.7. Розділу I Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018, у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі електричної енергії;
- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Переддефолтний";
- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;
- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) для покриття його заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії перед оператором системи передачі;
- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982), для покриття заборгованості перед Адміністратором розрахунків;
- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982), його ЄДРПОУ, розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії;
- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний";
- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;
- зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонні договори щодо продажу електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982);
- установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку для Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982);
- здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982) на постачальника "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку;
- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 127, кв. 5; ідентифікаційний код 39925982), його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Рішення судів мотивовані тим, що зазначені заходи є цілком співмірними та адекватними та спрямовані на захист невиправданого порушення прав та інтересів позивача. Такі заходи забезпечення позову, як заборона Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вжиття заявлених позивачем у заяві заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого статусу позивача на ринку електричної енергії та недопущення негативних наслідків (у вигляді усунення учасника з ринку) до вирішення спору у цій справі. Обставин, що обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" вид забезпечення позову у цьому випадку, призведе до невиправданого обмеження прав Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" чи інших осіб, судами не встановлено. Вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/2125/21, ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Скаржник стверджує, що вжиті судами заходи забезпечення позову не узгоджуються із предметом позову. Задовольняючи заяву позивача суди керувалися тим, що позовними вимогами є зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, заборона Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживати заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018.
Однак фактично позивач звернувся із вимогами про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, передбачені п.п. 2, 4 п. 9.2, п. 10.3, п. 10.4; визнання неправомірними дій з надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний", наданого з 08.02.2021; відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачем прав позивача, а саме до надання йому статусу "Дефолтний" 08.02.2021 шляхом припинення застосування до ТОВ "Велінком" наслідків, передбачених п. 1.7.5. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, а саме: видалити публікацію на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття ТОВ "Велінком" статусу "Дефолтний"; відносити майбутні та скасовані діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; встановити попередній обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для ТОВ "Велінком". Зазначене суперечить правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 09.10.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, від 12.03.2021 у справі № 910/16796/20.
Крім того, суди не взяли до уваги, що відповідна заборона повинна узгоджуватися із предметом позову та стосуватися виключно спірної заборгованості за передачу електричної енергії, а не всієї заборгованості.
Заявник зауважує, що він не наділений повноваженнями надання учасникам ринку статусу Переддефолтний та Дефолтний, а лише оприлюднює перелік учасників ринку, які набули такого статусу автоматично.
Суди застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, які прийняті не у подібних відносинах, оскільки позивач не є експортером електричної енергії. Також не у подібних відносинах викладені висновки Верховного Суду у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.
Фактично суди відступили від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 стосовно того, що у цьому випадку дослідженню підлягає така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосування неспівмірних, незбалансованих заходів забезпечення позову дозволяють позивачу не оплачувати вартість отриманих послуг без відповідних наслідків, передбачених Правилами ринку та позбавляє заявника надходжень для покриття передбачених законом витрат і здійснення розрахунків з контрагентами.
В аналогічній справі № 910/1899/21 суд першої інстанції відмовив у вжитті заходів забезпечення позову.
Оскільки предметом позовних вимог є немайнові вимоги, то рішення за результатами розгляду справи не потребуватиме виконання, а тому і не потрібно вживати заходів забезпечення позову у цій ситуації.
Незалежно від вжиття чи не вжиття заходів забезпечення позову, електропостачання споживачам не припиняється і продовжує здійснюватися постачальником "останньої надії" або іншим обраним споживачем електропостачальником.
4.1. Позиція Верховного Суду
4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
4.4. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії. При цьому, згідно з частиною 4 цієї ж статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Верховний Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків, а в резолютивній частині ухвали мають бути зазначені висновки суду (частина 1 статті 234 ГПК України).
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову ТОВ "Велінком" зазначило, що ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке є суб'єктом природної монополії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами на всій території України, в всупереч умовам Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та з невідомих причин було присвоєно заявнику спочатку статус "Переддефолтний", а потім "Дефолтний", хоча про існування у нього будь-якої заборгованості заявнику не відомо. При цьому, заявник вказував, що звертався до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з листом, в якому просив надати пояснення з приводу наявності заборгованості, на підставі якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" було присвоєно статус "Переддефолтний", однак відповіді ним не було одержано.
Окрім того, присвоєння статусу "Дефолтний" фактично позбавляє позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії, адже присвоєння такого статусу позбавляє можливості здійснювати господарську діяльність на організованих сегментах ринку електричної енергії, унеможливлює виконання умов договорів з іншими учасниками ринку, в тому числі з операторами систем розподілу, контрагентами на ринку двосторонніх договорів, ринку на добу на перед, внутрішньодобовому ринку, ринку допоміжних послуг, споживачами, якими, зокрема, є медичні заклади та дитячий центр.
Згідно з пунктом 1.7.1 Правил ринку учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Переддефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату; 2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил; 3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.
За приписами пункту 1.7.2. Правил ринку при набутті статусу «Переддефолтний» АР на період існування такого статусу: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Переддефолтний»; 2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу; 3) використовує фінансові гарантії, що надаються учасником ринку, для покриття його заборгованості перед ОСП; 4) використовує фінансові гарантії, що надаються ним, для покриття заборгованості перед АР та/або, якщо учасник виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Переддефолтний» кожного робочого дня (о 12:00) направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа- підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Відповідно до пункту 1.7.4 Правил ринку учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів; 2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку; 3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.
За змістом пункту 1.7.5 Правил ринку на період існування статусу «Дефолтний» АР вживає до такого учасника ринку такі заходи: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»; 2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу; 3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; 4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; 5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку; 6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Дефолтний» кожного робочого дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Надаючи оцінку доводам сторін та обставинам справи у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що заходи забезпечення позову щодо заборони ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" заходи, передбачені п. 1.7 Правил ринку у разі настання обставин та подій є співмірними та адекватними. Крім того, заборона ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти певні дії, має на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо співмірності та адекватності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, з огляду на таке.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У своїй заяві про забезпечення позову ТОВ "Велінком" вказувало, що має намір звернутися до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
У подальшому, ТОВ "Велінком" звернулося із позовними вимогами щодо: - зобов'язання виконати умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, передбачені п.п. 2, 4 п. 9.2, п. 10.3, п. 10.4; - визнання неправомірними дій з надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний", наданого з 08.02.2021; - відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачем прав позивача, а саме до надання йому статусу "Дефолтний" 08.02.2021 шляхом припинення застосування до ТОВ "Велінком" наслідків, передбачених п. 1.7.5. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, а саме: видалити публікацію на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття ТОВ "Велінком" статусу "Дефолтний"; відносити майбутні та скасовувати діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; встановити попередній обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для ТОВ "Велінком".
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, у тому числі шляхом заборони застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Переддефолтний" або "Дефолтний" та надсилати повідомлення про набуття статусу "Переддефолтний", суди залишили поза увагою обставини щодо фактичного присвоєння позивачу відповідного статусу на момент розгляду цієї заяви. Більше того, про те, що на сайті відповідача мала з'явитися інформація про набуття позивачем статусу "Переддефолтний" з 10.12.2020, ТОВ "Велінком" самостійно вказувало у заяві про забезпечення позову. Однак суди не надали зазначеним обставинам оцінки і не досліджували питання щодо адекватності вимог викладеним у заяві про забезпечення позову.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Колегія суддів також звертає увагу, що накладена судами заборона має узгоджуватися з предметом позову та стосуватися саме припинення дій спрямованих на нарахування послуг з передачі електричної енергії, однак суди не дослідили питання щодо співвіднесення заявлених заборон зі спірними відносинами, які стосуються договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 29.03.2019 № 0494-02024.
Крім того, зобов'язуючи припинити застосовувати заходи щодо присвоєння статусів "Переддефолтний" і "Дефолтний", суди фактично вирішили спір по суті, оскільки звертаючись із заявою про застосування такого заходу заявник посилався на те, що статуси "Переддефолтний" і "Дефолтний" вже застосовані. Також суди помилково посилалися на постанову Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20 як на аналогічний спір, оскільки обставини у зазначеній справі є відмінними від справи № 910/2125/21. Зокрема, у справі №910/9627/20 судами не встановлено обставин стосовно того, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову статуси "Переддефолтний" або "Дефолтний" були присвоєні позивачу.
З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій при постановленні та ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови порушили норми процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
5.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі 910/2125/21 скасувати, справу передати до Господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про забезпечення позову.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ