Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" червня 2021 р. Справа № 922/1698/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків
про стягнення 46174,66 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" , м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків борг у сумі 46174,66 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням те на що 17.10.2020 сталося ДТП, внаслідок якої зазнав ушкодження застрахований позивачем автомобіль. В подальшому, позивачем, як страхувальником, відповідно до генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 від 01.10.2019 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 48774,66 грн, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1698/21; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 06.05.2021.
Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 41, 69).
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 12154 від 25.05.2021), в якому просить суд позов задовольнити частково та стягнути суму збитків з урахуванням франшизи в розмірі 16040,04 грн. На думку відповідача, позивач всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не обґрунтував та належними доказами не довів розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті відповідачем в порядку регресу. Зокрема відповідач вказує, що позивачем не надано документів, які підтверджують складання акту огляду та кошторису збитків, завданих транспортному засобу “Skoda Oktavia A7”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а єдиним документом, який як вважає позивач підтверджує понесені збитки, є рахунок-фактура № СФ-005315 від 29.10.2020, видана ТОВ «Інтеравто-Плюс», яке в свою чергу не є ні експертом, ні аварійним комісаром, ні оцінювачем, тобто не є особою яка має право проводити огляд транспортного засобу.
Відповідач зазначає, що в акті огляду транспортного засобу “Skoda Oktavia A7”, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 17.10.2020 містяться пошкодження, які зазнав цей ТЗ, тоді як у рахунку-фактурі № СФ-005315 від 29.10.2020, виданому ТОВ «Інтеравто-Плюс», містяться пошкодження, які не зазначені в акті огляду від 17.10.2020, а тому відповідач визнає пошкодження, які перелічені саме в акті огляду на загальну суму 18640,04 грн.
Позивач надав суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат (вх. № 12480 від 28.05.2021), в якій просить вирішити питання про судові витрати, понесені позивачем у справі № 922/1698/21 та стягнути з відповідача на користь позивача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач в зв'язку з розглядом даної справи.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 13919 від 14.06.2021) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивач спростовує доводи відповідача щодо недоведеності розміру страхового відшкодування, та зокрема зазначає, що наданий ним звітом № 70823 від 21.11.2020 про оцінку колісного транспортного засобу, виконаного незалежним експертом СПД Цурпаленко Є.В., містить перелік пошкоджень автомобіля, та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 65720,28 грн. Позивач вказує, що оскільки при виплаті страхового відшкодування він керувався вартістю відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля вказаних в рахунку-фактури № СФ-005315 від 29.10.2020 у розмірі 48774,66 грн., при зверненні до суду з позовом у даній справі ним заявлено до стягнення з відповідача саме зазначену суму за вирахування франшизи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень у порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 16.10.2019 між позивачем, як старховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», як стархувальником, укладено договір страхування наземного транспорту № 1424/19-Т/Ц2/45, за змістом якого старховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
17.10.2020 в м. Запоріжжя на вул. Запорізька, сталася ДТП за участю автомобілів «Mitsubishi Pajero» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якого автомобіль «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 зазначав механічних ушкоджень.
Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2020 у справі № 331/4126/20 під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Як наслідок, водій ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили.
17.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» в особі ОСОБА_2 звернулось до позивача із заявою б/н (а. с. 20-21) про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
За змістом акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) б/н від 17.10.2020 (а. с. 46-47) працівником позивача встановлено факт наявності «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 механічних пошкоджень.
Згідно звітом про оцінку колісного транспортного засобу № 70823 від 21.11.2020 (а. с. 72-77), складеним суб'єктом оціночної діяльності СПД Цурпаленко Євгенієм Валентиновичем, визначено загальну вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в розмірі 65720,28 грн. Така ж вартість відновлювальних робіт автомобіля зазначена в ремонтній калькуляції № 70823 від 17.10.2020, виконаній в системі Audatex (а. с. 78-80).
Згідно з нарядом-замовленням ТОВ «Інтеравто-Плюс» № 000О54727 від 28.12.2020 (який як зазначено має юридичну силу акта виконаних робіт) (а.с. 84), вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 становить 48774,66 грн.
За виконані роботи ТОВ «Інтеравто-Плюс» виставлено до сплати рахунок фактуру № СФ-005315 від 29.10.2020 на суму 48774,66 грн. (а.с. 85)
Позивачем на підставі заяви страхувальника б/н від 17.10.2020 та вказаних вище документів визнано ДТП за участі автомобілів «Mitsubishi Pajero» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та «SKODA Octavia А7» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № 006.02644820-1 від 02.01.2021 (а. с. 26-27).
Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 від 01.10.2019 виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у загальному розмірі 48774,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 04.01.2021 (а. с. 30).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mitsubishi Pajero» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 застрахована відповідачем згідно з полісом серії ЕР № 148986478 діючим станом на 17.10.2020, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000 грн.
З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з претензією № 020221-597/р від 02.02.2021 (а. с. 31), в якій просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 48774,66 грн. Однак, зазначені вимоги позивача відповідачем не були задоволені.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
У даному випадку, розмір заподіяної та фактично виплаченої матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 70823 від 21.11.2020 виконаного незалежним експертом СПД Цурпаленко Є.В. наряду-замовлення № 000О54727 від 28.12.2020, яким підтверджується фактичний розмір витрат на відновлювальний робіт автомобіля, та рахунку-фактури № СФ-005315 від 29.10.2020 (а. с. 85) складеними ТОВ «Інтеравто-Плюс», та становить 48774,66 грн.
Дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме, сплачено на його користь 48774,66 грн.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.
Як свідчать матеріали справи, розмір франшизи у даному випадку становить 2600 грн. Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу 46174,66 грн.
При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що рахунок-фактура № СФ-005315 від 29.10.2020 не підтверджує розмір заподіяного збитку, оскільки складеними ТОВ «Інтеравто-Плюс» не є суб'єктом який уповноважено здійснювати оцінку пошкоджень транспортних засобів; та що відомості про пошкодження, зазначені в акті огляду та вказаному рахунку істотно відрізняються. В даному випадку, як вже зазначалося, такий розмір визначено на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 70823 від 21.11.2020 виконаного незалежним експертом СПД Цурпаленко Є.В. та наряду-замовлення № 000О54727 від 28.12.2020 яким підтверджується фактичний розмір витрат на відновлювальний робіт автомобіля.
До того ж Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу, оскільки жоден експерт чи оцінювач не може визначати точну вартість відновлювального ремонту. Це зумовлено тим, що така особа не здійснює безпосередній ремонт пошкодженого авто. Остаточну ж вартість відновлювального ремонту визначає саме виконавець робіт - працівники СТО, які і ремонтують авто. Таким чином, сплата на користь страхувальника та в подальшому стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі рахунку СТО є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях законодавства. Стаття 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є загальною та констатує обов'язок страховика здійснити відшкодування шкоди оціненої у визначену даним Законом порядку за усіма видами страхових випадків. Сам же порядок визначається статтями 23-31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для кожного окремого страхового випадку. Що ж стосується статті 29, яка регламентує виплату за пошкоджений автомобіль, то у ній прямо вказано, що страховик відшкодовує саме вартість відновлювального ремонту. Таким чином виплата може бути здійснена і на підставі рахунку з СТО.
До того ж, в даному випадку крім безпосередньо рахунку СТО розмір заподіяних збитків підтверджується і іншими матеріалами справи.
Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, що має наслідком прийняття судом рішення про його задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивача 46174,66 грн. боргу (страхового відшкодування).
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т. ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, 11.01.2019 між позивачем та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем укладено договір про надання правової допомоги № 110119, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до акту виконаних робіт № 922/1698/21 від 13.05.2021 (а.с. 64) сторонами узгоджено, що адвокатом надано позивачу послуги професійної правничої допомоги за договором № 110119 від 11.01.2019 на загальну суму 7000 грн. в судовому спорі (справа № 922/1698/21) про стягнення з АТ "СК "Мега-Гарант" на користь ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заборгованості.
Враховуючи викладене, адвокат виставив позивачу до сплати рахунок № 922/1698/21 від 13.05.2021 на суму 7000 грн.
Позивач платіжним дорученням № 26184516 від 17.05.2021 сплатив на користь адвоката Данилова А.Г. 7000 грн. за надані послуги професійної правничої допомоги за договором № 110119 від 11.01.2019.
Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачемвитрат на професійну правничу допомогу, підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу виходячи з суми сплачених позивачем витрат на вказані цілі в розмірі 7000 грн.
Доказів не співрозмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги відповідачем суду не надано. Клопотань про зменшення розміру судових витрат з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, останніми суду також не надано.
До того ж, як вже зазначалося матеріалами даної справи підтверджено фактичне понесення позивачем зазначених витрат в сумі 7000 грн. Сплативши ці кошти, позивач справедливо розраховує на їх відшкодування за результатами розгляду справи судом за рахунок інших сторін, з вини якої виник судовий спір в межах даної справи, та дії якої і зумовили необхідність звернення до адвоката з метою надання ним послуг професійної правничої допомоги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на прийняття судом рішення про задоволення позову, за результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8; код ЄДРПОУ: 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ: 33908322):
46174,66 грн. боргу (страхового відшкодування).;
7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак