"01" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1264/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
розглянувши справу №916/1264/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МАКРОХІМ" (01014, місто Київ, вулиця Верхня, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 42964817)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ГРОНА" (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Ламбрівка; код ЄДРПОУ 00415863)
про стягнення 163374,61 грн.
Представники сторін:
від позивача - Вінокуров В.О.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАКРОХІМ" (далі - позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ГРОНА" (далі - відповідач, покупець) про стягнення 163374,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки №211-МХ від 10.08.2020р.
Ухвалою від 11.05.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№ 1311/21 від 06.05.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1264/21, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін, розгляд справи призначено на 07.06.2021р., встановлено сторонам строки для реалізації процесуальних прав на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
07.06.2021р. судом отримано клопотання відповідача (вх. №15424/21) про відкладення розгляду справи.
07.06.2021р. судом відкладено розгляд справи на 01.07.2021р.
01.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи та доводи сторін.
Як вказав позивач, між ним та відповідачем 10.08.2020р. було укладено Договір поставки №211-МХ (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач як постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач як покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити хімічну сировину (далі - товар, продукція) на умовах та у порядку, що передбачені Договором.
Зазначив, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 280800,00 грн., однак, зауважив, що відповідач здійснив лише часткову оплату за товар у сумі 121800,00 грн.
Вказав, що станом на дату подання позову основний борг відповідача складає 121800,00 грн.
Надав до суду детальний розрахунок суми заборгованості, який, окрім суми основної заборгованості, включає пеню у розмірі 4685,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 4110,61 грн., 15% річних у розмірі 5418,91 грн., штраф у розмірі 27360,00 грн.
Також додав до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які включають витрати на оплату судового збору у розмірі 2450,62 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Крім того, посилаючись на ч. 10 ст. 238 ГПК України, позивач просив суд при ухваленні рішення вказати в ньому про нарахування пені та 15% річних до моменту виконання рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 07.06.2021р.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
10.08.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №211-МХ, пунктом 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну сировину в асортименті та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Під Додатками до цього Договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником (п. 1.2. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2., 3.5, 3.7 Договору сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку продукції. Асортимент та кількість продукції в кожній партії покупець вказує в письмовій заявці, підписаній уповноваженою особою покупця. Датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію. Датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця є дата поставки.
Згідно з пунктами 4.3., 4.4., 4.5., 4.6. Договору загальна сума договору складається з загальної вартості продукції, яка була поставлена постачальником під час дії цього договору та/або була зазначена у Додатках. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки продукції. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу. Будь-які грошові кошти (незалежно від призначення платежу), отримані від покупця в період дії цього Договору, зараховуються постачальником в рахунок оплати за договірними зобов'язаннями в хронологічному порядку за датою виникнення зобов'язань з оплати.
Відповідно до п. 5.1. Договору партія продукції вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць, вказаної в транспортних та супровідних документах на партію продукції; за якістю - відповідно до сертифікатів якості та/або відповідності постачальника та/або виробника.
На підставі п. 6.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цього Договору.
За п. 6.3. Договору у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Пунктом 6.4. сторони погодили, що покупець на вимогу постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням п'ятнадцяти процентів річних від простроченої суми. У випадку прострочення оплати продукції більш ніж на два місяці покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити додатково неустойку у розмірі 20% від простроченої суми.
Згідно з п. 7.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2021р.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:
- №ТМ025399 від 14.08.2020р. на суму 36000,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ029229 від 15.09.2020р. на суму 36000,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ032591 від 12.10.2020р. на суму 36000,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ035148 від 02.11.2020р. на суму 36000,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ038430 від 27.11.2020р. на суму 36000,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ040578 від 16.12.2020р. на суму 37800,00 грн. з ПДВ;
- №ТМ000947 від 14.01.2021р. на суму 63000,00 грн. з ПДВ.
Матеріали справи містять видаткові накладні, які свідчать про поставку позивачем продукції відповідачу.
Згідно з видатковою накладною №ТМ004142 від 27.11.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 36000,00 грн.
Згідно з видатковою накладною №ТМ004464 від 16.12.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 37800,00 грн.
Згідно з видатковою накладною №ТМ000086 від 15.01.2021р. позивач поставив відповідачу товар на суму 63000,00 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
На підставі банківської виписки (а.с. 40) відповідач на виконання умов Договору перерахував позивачу грошові кошти у сумі 159000,00 грн., а саме:
15.09.2020р. - 36000,00 грн. згідно рахунку №ТМ025399 від 14.08.2020р.;
19.10.2020р. - 36000,00 грн. згідно рахунку №ТМ029229 від 15.09.2020р;
27.11.2020р. - 36000,00 грн. згідно рахунку №ТМ032591 від 12.10.2020р;
03.12.2020р. - 36000,00 грн. згідно рахунку №ТМ035148 від 02.11.2020р;
11.03.2021р. - 5000,00 грн. згідно рахунку №ТМ038430 від 27.11.2020р;
30.03.2021р. - 5000,00 грн. згідно рахунку №ТМ038430 від 27.11.2020р.;
13.04.2021р. - 5000,00 грн. згідно рахунку №ТМ038430 від 27.11.2020р.
03.03.2021р. позивач направив на адресу відповідача претензію №б/н від 01.03.2021р. з вимогою про сплату заборгованості по Договору у загальному розмірі 147560,16 грн., що включає суму основної заборгованості, штрафні санкції, інфляційні втрати, % річних.
Вказану претензію відповідач отримав 24.03.2021р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 44).
У зв'язку з тим, що докази, які містяться у матеріалах справи, свідчать про часткову сплату відповідачем суми заборгованості по Договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 121800,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 4685,09 грн. пені, 4110,61 грн. інфляційних втрат, 5418,91 грн. 15% річних, 27360,00 грн. штрафу.
Щодо пені та штрафу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як передбачено Договором.
Проте, суд виявив арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку, у зв'язку з чим, здійснив власний розрахунок пені.
З урахуванням встановленого сторонами у Договорі терміну оплати протягом 30ти днів з моменту поставки, розрахунок пені, враховуючи часткові оплати відповідача, має виглядати наступним чином:
Розмір заборгованості за період, грн.ПеріодКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньРозмір пені, грн.
12345
36000,0028.12.20 - 31.12.2040,03278747,21
36000,0001.01.21 - 04.03.21630,032877745,65
36000,0005.03.21 - 10.03.2160,03561676,93
31000,0011.03.21 - 29.03.21190,035616209,78
26000,0030.03.21 - 12.04.21140,035616129,64
21000,0013.04.21 - 15.04.2130,03561622,44
21000,0016.04.21 - 06.05.21210,041096181,23
37800,0018.01.21 - 04.03.21460,032877571,67
37800,0005.03.21 - 15.04.21420,035616565,44
37800,0016.04.21 - 06.05.21210,041096326,22
63000,0015.02.21 - 04.03.21180,032877372,83
63000,0005.03.21 - 15.04.21420,035616942,40
63000,0016.04.21 - 06.05.21210,041096543,70
4735,14
Розрахунок пені здійснювався за формулою:
Пеня = С х 2ОСД х Д / 100, де
С - сума заборгованості за період (стовпчик 1);
2ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення (стовпчик 4);
Д - кількість днів прострочення (стовпчик 3).
Таким чином, загальна сума пені за зобов'язаннями з листопада 2020р. по травень 2021р. складає 4735,14 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені, яка заявлена позивачем в розмірі 4685,09 грн.
Крім того, пунктом 6.4. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати продукції більш ніж на 2 місяці, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити додатково неустойку у розмірі 20% від простроченої суми.
Суд, перевіривши розрахунок розміру штрафу, який сторони передбачили в п. 6.4. Договору, вважає його правильним та обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині - такими, що підлягають задоволенню.
Щодо 15% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору встановлено 15% річних, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
З огляду на встановлення під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку 15% річних арифметичних та методологічних помилок, судом здійснено власний розрахунок, на підставі якого розмір 15% річних склав 5468,98 грн. Оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір 15% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 5418,91 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн.
12345
36000,0028.12.2020 - 31.12.202041559.02
36000,0001.01.2021 - 10.03.202169151020,82
31000,0011.03.2021 - 29.03.20211915242,06
26000,0030.03.2021 - 12.04.20211415149,59
21000,0013.04.2021 - 06.05.20212415207,12
37800,0018.01.2021 - 06.05.2021109151693,24
63000,0015.02.2021 - 06.05.202181152097,13
5 468,98
Розрахунок відсотків річних здійснено за формулою:
Сума санкції = С х Z х Д / К / 100, де
С - сума заборгованості (стовпчик 1);
Z - відсоток річних, зазначений у договорі (стовпчик 4);
Д - кількість днів прострочення (стовпчик 3);
К - кількість днів у році (2020р. - 366 днів; 2021р. - 365 днів).
Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлення під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат арифметичних та методологічних помилок, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого їх розмір склав 4929,20 грн. Однак, оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 4110,61 грн.
Розрахунок інфляційних втрат виглядає наступним чином:
Розмір заборгованості, грн.Місяці, за які розраховувався сукупний індекс інфляціїСукупний індекс інфляціїРозмір інфляційного збільшення заборгованості, грн.
1234
36000,00січень, лютий 2021р.1,023828,00
31000,00березень 2021р.1,017527,00
21000,00Квітень 2021р.1,007147,00
37800,00лютий, березень, квітень 2021р. 1,0341285,20
63000,00березень, квітень 2021р.1,0342142,00
4929,20 грн.
Сукупний індекс інфляції був розрахований за формулою:
ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х ... (ІІZ / 100), де
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Розрахунок розміру інфляційного збільшення був виконаний за формулою:
Із = (С х Сіі) - С, де
С - розмір заборгованості (стовпчик 1);
Сіі - сукупний індекс інфляції (стовпчик 3);
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МАКРОХІМ" та стягнення з відповідача 121800,00 грн. основного боргу, 4685,09 грн. пені, 5418,91 грн. відсотків річних, 4110,61 грн. інфляційних втрат, 27360,00 грн. штрафу.
Щодо клопотання позивача про зазначення в рішенні у справі за цим позовом про нарахування 15 % річних та пені до моменту виконання такого рішення відповідачем з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми платежів щодо основного боргу, суд зазначає наступне.
Частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про зазначення в рішенні про нарахування 15% річних та пені до моменту виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, слід нараховувати пеню та 15% річних наступним чином:
1) пеня:
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004142 від 27.11.2020р. = 21000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 07.05.2021 до 28.06.2021);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004464 від 16.12.2020р. = 37800 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 18.01.2021 до 18.07.2021);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ000086 від 15.01.2021р. = 63000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 15.02.2021 до 15.08.2021).
2) 15 % річних:
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004142 від 27.11.2020р. = 21000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004464 від 16.12.2020р. = 37800 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ000086 від 15.01.2021р. = 63000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2450,62 грн. суд покладає на відповідача.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МАКРОХІМ" (01014, місто Київ, вулиця Верхня, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 42964817) до Приватного акціонерного товариства "ГРОНА" (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Ламбрівка; код ЄДРПОУ 00415863) про стягнення 163374,61 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ГРОНА" (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Ламбрівка; код ЄДРПОУ 00415863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МАКРОХІМ" (01014, місто Київ, вулиця Верхня, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 42964817) 121800,00 грн. основного боргу, 4685,09 грн. пені, 5418,91 грн. відсотків річних, 4110,61 грн. інфляційних втрат, 27360,00 грн. штрафу, 2450,62 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 15% річних та пеню до моменту виконання рішення суду у даній справі, з урахуванням можливого зменшення розміру залишку боргу, наступним чином:
1) пеня:
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004142 від 27.11.2020р. = 21000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 07.05.2021 до 28.06.2021);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004464 від 16.12.2020р. = 37800 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 18.01.2021 до 18.07.2021);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ000086 від 15.01.2021р. = 63000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * подвійну облікову ставку Національного банку України в день прострочення * кількість днів прострочення / 100 (період з 15.02.2021 до 15.08.2021).
2) 15 % річних:
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004142 від 27.11.2020р. = 21000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ004464 від 16.12.2020р. = 37800 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення);
- за поставкою згідно з видатковою накладною №ТМ000086 від 15.01.2021р. = 63000 (сума залишку боргу по вказаній поставці) * 15 * кількість днів прострочення / 365 / 100 (період з 07.05.2021 до моменту виконання рішення).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 01 липня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 01 липня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков