01 липня 2021 року Справа № 915/195/21
м.Миколаїв
За позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1
Миколаївської області
(54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 73, електронна адреса centr@myk.gp.gov.ua)
в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті
(Укртрансбезпека)
(01035, м. Київ, пр. Перемоги, 14, електронна адреса
contact@dsbt.gov.ua),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест»
(54036, м.Миколаїв, вул. Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 32228811),
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар судового засідання Сулейманова С.М.
Представники:
від позивача: Міляєва Ю.Б., за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
в судовому засіданні приймає участь: прокурор Левкович А.Є..
СУТЬ СПОРУ: стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 13476,43 грн., -
17.02.2021р. за вх. №2507/21 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31/1-1544 вих.-21 від 16.02.2021р., в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест» 13476,43 грн. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
Ухвалою суду від 22.04.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2021р.
Відповідач відзиву на позов не надав, однак в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що при здійснення процедури зважування були допущені порушення, а саме, ваги, якими проводилось зважування не містять відомостей про повірку, а також у жодних актах немає відомостей щодо реквізитів зважувальної техніки. Окрім цього, представник відповідача зазначає, що із чека зважування неможливо встановити чим саме проводилось таке зважування. При цьому, за поясненнями представника відповідача, водій, при здійсненні завантаження вантажів не може контролювати вагу, яку завантажують на його транспортний засіб, оскільки у водія відсутні відповідні зважувальні та вимірювальні засоби.
Представник позивача та прокурор надали свої пояснення щодо обставин проведення зважування транспортного засобу відповідача.
Ухвалою суду від 25.05.2021р. розгляд справи був відкладений на 01.07.2021р., запропоновано прокурору/позивачу у строк до 25.06.2021р. надати до суду належної якості копії письмових доказів, поданих разом з позовом, а також у 5-ти денний строк з дня отримання - пояснення на заперечення відповідача; та запропоновано відповідачу у строк до 25.06.2021р. надати до суду у письмовому вигляді усі наявні заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують.
29.06.2021р. від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи більш якісних копій документів, доданих до позову.
Станом на 01.07.2021р. відповідач письмових заперечень проти позову не надав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
01.07.2021р. від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення стосовно усно заявлених представником відповідача в попередньому судовому засіданні заперечень проти позову.
В судовому засіданні представник позивача зазначає, що він наразі також не отримував від відповідача письмових заперечень проти позову та наполягає на розгляді справи у даному судовому засіданні., зазначивши про те, що відсутність відповідача не є перешкодою для здійснення такого розгляду.
Прокурор в судовому засіданні також наполягає на розгляді справи в даному судовому засіданні, зазначивши, що судом були з'ясовані заперечення відповідача у минулому судовому засіданні та відповідач не скористався своїм правом та не надав у письмовому вигляді своїх заперечень проти позову.
В судовому засіданні 01.07.2020р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Посадовими особами Управління Укртрансбезбеки у Тернопільській області на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.03.2018р. №288 «Про затвердження графіка перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті» (а.с.16-17), направлення на рейдову перевірку від 26.03.2018р. №010507 (а.с. 18), графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю не березень місяць 2018 року (а.с. 19), проведено 22.03.2018р. на пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 км 190+100 (обхід м.Підволочиськ пост превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області) перевірку вантажного автомобіля марки DAF 95 XF 430 та напівпричепу SCHMITZ SKO24, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , напівпричепу - НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , напівпричепу НОМЕР_4 .
Згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, їх власником є ТОВ «Еверест-Транс» (а.с.28).
Відповідачем не спростовано правомірність здійснення посадовими особами позивача габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень.
За результатами перевірки складено:
1) довідку від 27.03.2018р. №0008115 про результати габаритно-вагового контролю (а.с.22);
2) акт від 27.03.2018р. №0012084 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.21);
3) акт від 27.03.2018р. №053018 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.20).
Вказаними актами зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення великовагового вантажу автомобільними дорогами України загального користування без оформлення дозволу на перевезення великовагового вантажу автомобільними дорогами України загального користування. Згідно чеку зважування №2774 від 27.03.2018р. навантаження на строєну вісь становить 23,3т. У водія відсутній дозвіл на перевезення великовагового вантажу автомобільними дорогами України загального користування. Так, нормативно допустиме осьове навантаження (з урахуванням строєної осі) 11; 11; 7,33; 7,33; 7,33, а фактичне навантаження даного автомобіля - 6,75; 9,60; 7,75; 7,60; 7,95.
До акту №00012084 від 27.03.2018р. доданий розрахунок №02 від 27.03.2018р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 412,8 євро, термін оплати - 30 календарних днів (а.с.24).
Розрахунок проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 311, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2017р.), а саме:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів;
К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків -у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Фактичне перевищення параметрів від нормативу складає 5,9%.
П = 0,2 х 1032 х 2 = 412,8 євро.
Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 27.03.2018р., курс 100 євро складає 3264,64 грн.
Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ТОВ «Еверест-Транс» становить 13476,43 гривень.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
В свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на дату здійснення перевірки - 09.02.2018р.) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994р, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (абз. 1 п. 8 Положення).
Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Визначена плата за проїзд не сплачена перевізником ТОВ «Еверест-Транс» у встановлені чинним законодавством строки. Таким чином, ухилення від сплати коштів за проїзд призводить до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.
Також, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт №160090 від 13.06.2019р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №0018676 від 13.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чек зважування № 854 від 13.06.2018р. виданий о 20:50год.
Матеріали справи містять Сертифікат відповідності (зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.СВ.0310-17, дата реєстрації 20.12.2017р.); додаток до Сертифікату відповідності, який містить перелік серійних номерів приладів; Сертифікат перевірки від 27.11.2017р.; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5361, чинне до 04.02.2020р. на вказаний вимірювальний прилад, витяг з реєстру затверджених типів ЗВТ по ESIT (UA TR002 ідентифікаційний номер).
Також, допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Водночас, стосовно доводів відповідача про те, що засіб вимірювальної техніки не внесено до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки, слід зазначити, що такі доводи спростовуються долученим до матеріалів справи витягом з реєстру затверджених типів ЗВТ по ESIT (UA TR002 ідентифікаційний номер).
Щодо покликання відповідача на невідповідність назви засобу вимірювальної техніки, зазначеному у чеку як "esit 427" - назві ЗВТ, який включений до реєстру, слід зазначити наступне.
Законодавством не передбачено обов'язку або необхідності зазначення у чеку зважування даних про те, яка саме техніка здійснення габаритно-вагового контролю використовувалась.
Також, відповідно до п.п.12,13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
У відповідності до п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю працівниками відповідних служб.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю 13.06.2019р. водій мав право на ознайомлення з документами на ваги у пункті здійснення габаритно-вагового контролю.
Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів вимоги водія вказаних документів для ознайомлення та/або відмови посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у наданні таких документів.
Відповідач в судовому засіданні 25.05.2021р. проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що при здійснення процедури зважування були допущені порушення, а саме, ваги, якими проводилось зважування не містять відомостей про повірку, а також у жодних актах немає відомостей щодо реквізитів зважувальної техніки. Окрім цього, представник відповідача зазначає, що із чека зважування неможливо встановити чим саме проводилось таке зважування. При цьому, за поясненнями представника відповідача, водій, при здійсненні завантаження вантажів не може контролювати вагу, яку завантажують на його транспортний засіб, оскільки у водія відсутні відповідні зважувальні та вимірювальні засоби.
Стосовно наданих відповідачем заперечень суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1р-1275-2010 від 13.01.2010 серії Б №005682, в якому зазначений міжповірочний інтервал, встановлений при затвердженні типу ваг - не більше одного року, рекомендований міжповірочний інтервал - 1 рік; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 15.08.2017р. (чинне до 15.08.2018р.) на засіб вимірювальної техніки - вага автомобільна підкладна моделі АS у складі вимірювальний прилад №09-223, вантажоприймальні платформи №09-481 та №09-494 виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI», Туреччина (а.с.30,31).
З наявних в матеріалах копій чеків зважування можна встановити вимірювальний засіб - ESIT-09-223 та номер транспортного засобу - НОМЕР_5 .
У акті №0012084 від 27.03.2018р. по перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів також зазначено вимірювальний засіб - ESIT-09-223.
Вказані відомості наявні і у копіях, наданих позивачем суду 29.06.2021р.
За таких обставин, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.
Окрім цього, суд вважає за доцільне зазначити наступне
Законодавством не передбачено обов'язку або необхідності зазначення у чеку зважування даних про те, яка саме техніка здійснення габаритно-вагового контролю використовувалась.
Також, відповідно до п.п.12,13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
У відповідності до п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю працівниками відповідних служб.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю 13.06.2019р. водій мав право на ознайомлення з документами на ваги у пункті здійснення габаритно-вагового контролю.
Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів вимоги водія вказаних документів для ознайомлення та/або відмови посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у наданні таких документів.
Щодо зауважень відповідача про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів, суд вважає за необхідне відмітити, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не може слугувати підставою для звільнення перевізника від відповідальності за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17. При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким і керувалися уповноважені особи Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області при здійсненні габаритно-вагового контролю. Визначення ж розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду доказів сплати нарахованої позивачем плати у розмірі 412,8 євро, що еквівалентно 13476,43 грн.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест» (54036, м.Миколаїв, вул. Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 32228811) на користь Державного бюджету України (UA758999980313191216000019751 МФО 899998 код ЄДРПОУ 37977599, призначення платежу 22160100, отримувач УК у м.Тернополі, Тернопільська область) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 13476,43 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест» (54036, м.Миколаїв, вул. Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 32228811) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, код ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір в сумі 2270,0 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 02.07.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко