номер провадження справи 9/15/21
17.06.2021 Справа № 908/280/21
м. Запоріжжя
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69006, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
про стягнення суми 557863,23 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Макаренко А.М.;
від відповідача: Білоус В.І.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі”, про стягнення суми 557863,23 грн., в тому числі: суми 220659,29 грн. - 3% річних, суми 337203,94 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 17.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/280/21, присвоєний номер провадження 9/15/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2021. Ухвалою суду від 16.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на десять днів - до 29.04.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 22.04.2021. Ухвалою суду від 22.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на двадцять днів - до 19.05.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 18.05.2021. Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021. У судовому засіданні 09.06.2021 оголошено перерву до 17.06.2021.
17.06.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. Відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44 від 01.01.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” та Концерном «Міські теплові мережі», встановлено, що Споживач оплачує за розподіл (передачу) електроенергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та Додатком № 4 «Порядок розрахунків». Відповідачу були виставлені та направлені рахунки: № 44/10/рп від 31.10.2019 з кінцевим терміном оплати 12.11.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 з кінцевим терміном оплати 12.12.2019 та №44/12/рп від 31.12.2019 з кінцевим терміном оплати 14.01.2020. Станом на дату подання позовної заяви вказані рахунки не сплачені. У зв'язку із порушенням термінів оплати позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних за загальний період з 13.11.2019 по 18.01.2021 на суму 220659,29 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 01.12.2019 по 31.12.2020 на суму 337203,94 грн., які заявлено позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 230 ГК України та умовами договору.
Від відповідача 11.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву, 15.03.2021 - додаткові пояснення до відзиву, які прийняті судом до розгляду. Відповідач, зокрема, зазначив, що нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України у зв'язку із порушенням грошових зобов'язань за своєю правовою природою є заходом відповідальності, які підлягають застосуванню лише у разі наявності вини відповідача. В діях відповідача відсутня вина, як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідач є єдиними підприємством, розташованим на території міста Запоріжжя, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства на населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію; дебіторська заборгованість за вже отримані комунальні послуги в свою чергу призводить до порушення термінів оплати по зобов'язанням підприємства. В період дії Договору, на виконання ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року №217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки (надалі - Постанова № 217). Однак при прийнятті постанови не були враховані наступні статті видатків: заробітна плата, електроенергія, податки, кредити, аварійні ремонти тощо. Майже 90% коштів, що надійшли від споживачів відповідачу, перераховуються в першу чергу за спожитий природний газ, послуги з його постачання, транспортування та розподілу у відповідності та в порядку, встановленому Постановою № 217. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. Право власності на кошти, що надходять від споживачів теплової енергії відповідач набуває тільки після здійснення розподілу коштів і повернення їх у відсотку, що залишився на його поточному рахунку. Виконання обов'язку відповідачем з перерахування коштів у встановленому Постановою №217 порядку в рахунок погашення заборгованості за послуги з постачання, транспортування природного газу є обов'язковим; відповідач не має можливості самостійно розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів теплової енергії. На сьогоднішній день відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі. За результатами фінансово-господарської діяльності: за 2018-2020 роки Концерн «МТМ» має збиток (копії балансів та звітів про фінансові результати додаються). Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.01.2021 року складає 1411611,77 тис.грн. (довідка надається). В умовах зростання боргів населення за теплову енергію та падінням його платоспроможності у підприємств тепло-комунальної енергетики суттєво збільшується заборгованість за спожитий природний газ, енергоносії, загострилася проблема із здійснення першочергових платежів з виплати заробітної плати, поглиблюється їх і так вкрай важкий фінансовий стан. Відповідачем посилено ведеться робота зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, з контрагентів по господарським договорам. У 2020 році укладено 1764 договорів реструктуризації заборгованості на загальну суму 23817035,94 грн. Станом на 01.01.2021 року заборгованість за виконавчими документами, що підлягають виконанню, проте не виконані в повному обсязі, складає 180658350,22 грн. Процес стягнення заборгованості у встановленому законом порядку - це тривалий у часі процес, заборгованість зростає. Концерн «Міські теплові мережі», на відміну від позивача, не фінансується з бюджету, дотацій на покриття збитків не отримує. Підприємство відповідача змушене функціонувати в умовах жорсткого державного регулювання проведення розрахунків за спожитий природний газ відповідно до Порядку № 217. Розрахунок середнього відсотка коштів, що залишились в розпорядженні Концерну «МТМ» після розподілу зі спец.рахунків протягом 2019р. (за період січень - грудень 2019 року) становить 10,1%, протягом 2020р. (за період січень - грудень 2020 року) становить 22,5%, (довідки/розподіл надходжень за теплову енергію від споживачів Концерну «МТМ» додаються). Тарифи на теплову енергію (послуг з централізованого опалення, підігріву питної води), які діяли під час дії Договору, не відповідають економічно обґрунтованому рівню витрат. Крім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1082 Концерн «Міські теплові мережі» здійснив нарахування за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за опалюваний період 2019-2020р.р. відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради. В результаті зміни розміру нарахувань виникла сума збитків у розмірі 177 158 707,70 грн. Тарифами на теплову енергію не передбачені витрати на покриття штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, що свідчить про відсутність вини відповідача та відсутність джерел для покриття вказаних витрат. Стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» суми 557 863,23 грн., в тому числі 220 659,29 грн. 3% річних, 337203,94 грн. інфляційних втрат, що є дуже великим розміром штрафних санкцій, може спричинити порушення майнових та соціальних інтересів відповідача. Агресивна політика позивача по відношенню до відповідача щодо стягнення непомірних фінансових санкцій є руйнівним, дестабілізуючим фактором в роботі підприємства теплокомуненерго. Стягнення непомірних фінансових санкцій перетворюється на тягар для споживача централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та є руйнівним, дестабілізуючим фактором в роботі підприємств теплокомуненерго, в тому числі в роботі відповідача. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, у зв'язку з чим вина Концерну «МТМ» у простроченні платежів за Договором відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно зі ст. 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені умовами договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином в діях відповідача відсутня вина, як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов'язання. Виходячи із загальних засад цивільного та господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності та враховуючи вищенаведені обставини, а також: ненадання позивачем доказів понесення ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату за Договором; незначність прострочення виконання; відсутність вини відповідача просив у позові відмовити. Крім того, відповідач зазначив, що за ПАТ «Запоріжжяобленерго» обліковується борг за теплову енергію перед Концерном «МТМ» за низкою судових рішень на загальну суму 9061310,06 грн. ПАТ «Запоріжжяобленерго» не виконується узгоджений та підписаний графік погашення зазначеної заборгованості по теперішній час. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» як споживача теплової енергії обліковується підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, заборгованість зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору на користь Концерну «МТМ» на загальну суму 826798,53 грн. Наявність значної заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 9 888 108,59 грн. перед Концерном «МТМ» фактично унеможливлюють наявність обігових коштів у відповідача. Виходячи з цього, відсутня вина останнього у виникненні заборгованості з оплати за розподіл (передачу) електричної енергії, оскільки має місце протиправна поведінка позивача. Отже існує прострочення кредитора, що зумовлює підстави для звільнення від відповідальності відповідача, у відповідності до ст. 613 ЦК України. Не виконуючи зобов'язання щодо своєчасних розрахунків з Концерном «МТМ» за всіма судовими рішеннями, позивач фактично вчинив неправомірні дії, що спричинили виникнення заборгованості у відповідача. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Від позивача 25.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив та заперечення на додаткові пояснення відповідача. Позивач, зокрема, зазначив, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а посилання відповідача на відсутність вини в його діях, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є безпідставними. Також викладено обставини та надано документи на підтвердження критичного фінансового стану позивача, а також інші обставини, що в свою чергу теж можуть негативно вплинути на можливість своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за житлово-комунальні послуги (послуги з розподілу електричної енергії) з боку фізичних та юридичних осіб, що ставить під загрозу його фінансовий стан.
Відповідач 05.04.2021 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, яке прийняте судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи, позивач у справі), який діє на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, та Концерном «Міські теплові мережі» (Споживач, відповідач у справі) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44 від 01.01.2019. Договір укладено сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов договору згідно з Заявою-приєднання, що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.1).
Згідно з Заявою-приєднання, підписаної Концерном «Міські теплові мережі» 07.12.2018, Договір вважається укладеним з 1 січня 2019 року. В Заяві визначено перелік об'єктів споживача та точок обліку за цими об'єктами.
Згідно з п. 11.1 Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору та діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до п. 1.2 умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів окрім індивідуально-технічних (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас напруги, особливості обліку тощо).
За змістом п.п. 12.8 12.12 Договору Додатки № 4, 5, 6, 14, 1.4.1, 1.4.2, 1.43, 15 до Договору є публічними. Зміни до цього Договору, що стосуються публічних умов Договору та додатків до цього Договору, що є публічними є однаковими для всіх споживачів та вносяться шляхом розміщення їх тексту на офіційному веб-сайті Оператора системи розподілу. Зміни набирають чинності з дати зазначеної у таких умовах.
Відповідно до пункту 12.15 паперова форма Договору від 01.01.2019, розміщеного на сайті Оператора системи ПАТ «Запоріжжяобленерго», з подальшими змінами та доповненнями складеного станом на 16.05.2019.
До вказаного Договору вносились зміни та доповнення відповідними Додатковими угодами, що набрали чинності з дня їх опублікування на сайті Оператора системи, зокрема з 13.08.2019, 26.12.2019.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач, зокрема, зобов'язався виконувати умови цього Договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов Договору.
Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора (п.5.2).
В пункті 2.3 Договору встановлено, що Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком № 4 “Порядок розрахунків”.
Відповідно до п. 1.3 додатку № 4 розрахунковим вважається період з 00 години першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключного грошовими коштами на поточний рахунок оператора системи, вказаний в п. 13 Договору.
За підсумками розрахункового періоду оператор системи виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача (п. 1.7 Додатку № 4).
Згідно з пунктом 1.5 Додатку № 4 до Договору встановлено, що Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Оператора системи для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою “Акт про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період” за формою Додатка № 6. Оператор системи підписує поданий акт та один примірник повертає Споживачу.
Якщо до мереж Споживача приєднані електроустановки Субспоживачів, у «Акті про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період” (п. 3Додатка №6) надаються дані про обсяги переданої активної електричної енергії окремо кожному Субспоживачу, у відповідності до п. 4 Додатка № 3) (пункт № 1.6 цього Додатку).
В пункті 1.8 Додатку № 4 до Договору, зазначено, що рахунки, виставлені Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представнику Споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у Оператора системи. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу Оператором системи поштовим зв'язком, кур'єром або за допомогою інтернет-сервісу.
Згідно п. 1.9 Додатку № 4 до Договору, Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.
Датою отримання рахунка, вважається:
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача - дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора;
- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фіскальному чеку поштового відправлення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні -7 днів);
- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Споживачу; у разі направлення рахунка інтернетом-сервісом - дата, визначена п. 3.5. цього Додатка.
Матеріали справи свідчать, що сторонами були підписані та скріплені печатками Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за жовтень 2019 року - в кількості 1566500 кВт.год, за листопад 2019 року - в кількості 5988402 кВт.год, за грудень 2019 - в кількості 6684781 кВт.год
На підставі вищевказаних отриманих даних ПАТ «Запоріжжобленерго» були виставлені відповідачу рахунки згідно умов договору про надання послуг з розподілу за жовтень, листопад та грудень 2019 (а.с. 26-28):
- № 44/10/рп від 31.10.2019 на суму 792373,30 грн. (до сплати - 507318,88 грн.);
- № 44/11/рп від 30.11.2019 на суму 3029077,45 грн.;
- № 44/12/рп від 31.12.2019 на суму 3381322,67 грн.
Вказані рахунки отримано відповідачем 02.11.2019, 02.12.2019 та 03.01.2020 відповідно, про що свідчать підписи представника Концерну «МТМ» на кожному з цих рахунків з датою про їх отримання. Також у рахунках зазначений кінцевий термін їх сплати: 12.11.2019, 12.12.2019, 14.01.2020.
Згідно з підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за договором №44 від 01.01.2019 (а.с.47), станом на 01 січня 2020 року заборгованість Концерну «Міські теплові мережі» перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» за послугу з розподілу за жовтень, листопад 2019 склала 6917719,00 грн.
Відповідно до змісту позовної заяви станом на дату її складання та направлення до суду - 29.01.2021 (отримана судом 02.02.2021) вищевказані рахунки відповідачем оплачені не були.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати виставлених рахунків позивач звернуся до суду з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі, з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми 220659,29 грн. - 3% річних, нарахованих згідно з розрахунком за загальний період з 13.11.2019 по 18.01.2021, а також суми 337203,94 грн. інфляційних втрат за загальний період: грудень 2019 - грудень 2020 включно. Наявна станом на день подання позовної заяви сума основної заборгованості позивачем до стягнення заявлена не була, що є його правом.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі всього вищевикладеного, досліджених у сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до висновку про доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання з оплати виставлених позивачем рахунків за надані позивачем послуги з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з виставленими позивачем рахунками: № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019, № 44/12/рп від 31.12.2019.
Відповідач факт отримання від позивача вказаних рахунків на оплату послуг з розподілу електричної енергії не заперечив, доказів здійснення оплати у встановлений договором строк суду не надав.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання, які не є штрафними санкціями.
Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у несвоєчасному здійсненні оплати за Договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частинами 1, 4 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
В частині ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи відповідача, викладені у відзиві та додатковому поясненні до відзиву.
В даному випадку гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності понесених позивачем збитків через несвоєчасну оплату відповідача і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого позову.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Розрахунки, які здійснені позивачем на суму заборгованості по кожному виставленому рахунку за відповідні періоди прострочення, судом перевірені та визнано правильними, тому позовні вимоги судом задовольняються у заявленому розмірі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69006, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) суму 220659 (двісті двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп. - 3% річних, суму 337203 (триста тридцять сім тисяч двісті три) грн. 94 коп. інфляційних витрат та суму 8367 (вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 02.07.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва