ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
24.06.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/597/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ
про стягнення 23 538 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ про стягнення 23 538 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “Закарпаттяенергозбут” звернулося в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ про стягнення 23 538 грн. 82 коп. вартості спожитої активної електричної енергії, посилаючись на статті 526, 530, 625, 638, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України та положення Закону України “Про ринок електричної енергії.” Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не оплатив вартість спожитої активної електричної енергії, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 25 538 грн. 32 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал суду долучено до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд Встановив:
Відносини, пов'язані з постачанням електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 року, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року, (надалі - HPPEE, Правила), іншими нормативно - правовими актами та договорами, що укладені між відповідними учасниками такого ринку.
Враховуючи те, що ТОВ "Закарпаттяенергозбут" було утворене під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, на такого відповідно до п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" покладено обов'язок упродовж трьох років з 1 січня 2019 року виконувати функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (перелік суб'єктів господарювання, створених у результаті здійснення заходів з відокремлення розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП за посиланням http://www.nerc.gov.ua/news=7842).
За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ, з 01.01.2019 року споживало електричну енергію на об'єкті за адресою: Закарпатська обл., м. Чоп, вул. Миру, 80 (будівництво КНС) та здійснювало оплату рахунків постачальника універсальних послуг ТОВ "Закарпаттяенергозбут", відтак, акцептувало договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є публічним договором приєднання.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ приєдналося до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції № 2 "універсальна", що розроблена для непобутових споживачів, договірна потужність за кожним об'єктом яких не перевищує 150 кВт (але більше 50кВт), та розміщена на офіційному веб-сайті Товариства (роздруківка комерційної пропозиції в редакції, що діяла в період з 01.01.2019 року до 31.03.березня 2019 року. При цьому, як стверджує позивач, заяв до ТОВ "Закарпаттяенергозбут" від споживача щодо надання письмового примірника договору не надходило.
Позивачем для оплати вартості спожитої активної електричної енергії відповідачу були виставлені рахунки, а саме, № 2400092/1/1 від 31.01.2019 на суму 6 035 грн. 27 коп., № 2400092/2/1 від 04.03.2019 року на суму 17 503 грн. 55 коп., № 2400092/3/1 від 01.04.2019 року на суму 2 973 грн. 72 коп., які були частково оплачені у розмірі 2 973 грн. 72 коп., що підтверджується банківською випискою.
На підтвердження спожитої електричної енергії за спірний період, позивачем до матеріалів справи долучено відповідь Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго”, якою товариство, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 року № 1534, підтвердило зазначені в рахунках обсяги споживання відповідачем на об'єкті за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Миру, 80 (будівництво КНС) (лист № 154-25/5372 від 07.08.2020 року).
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати спожитої активної електричної енергії стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 23 538 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію в примусовому порядку.
В ході судового розгляду спору відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
За положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії”, постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним та договором приєднання, у зв'язку з чим вказаний договір не потребує його підписання у письмовій (в тому числі електронній) формі з кожним споживачем.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та фактичне споживання з 01.01.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ електричної енергії на об'єкті за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Миру, 80 (будівництво КНС); оплати рахунків постачальника універсальної послуги, такий є споживачем електричної енергії та перебуває в договірних відносинах з ТОВ “Закарпаттяенергозбут” згідно з публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеним шляхом приєднання.
Як вбачається із матеріалів справи, факт споживання відповідачем електроенергії, на оплату якої позивачем виставлені перелічені вище рахунки на оплату, підтверджено долученими до матеріалів справи доказами.
ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, яке здійснює свою діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 року № 1534, підтвердило дані щодо обсягів електричної енергії, що була спожиті Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, м. Київ за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Миру, 80 (будівництво КНС), зокрема, за січень 2019 року - 1 924 кВт/год.; за лютий 2019 року - 5 580 кВт/год.; за березень 2019 року - 948 кВт/год.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії”, пп. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ) електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, пп. 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ, передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п. 4.19. ПРРЕЕ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарсько кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами є надання електричної енергії. Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданої електричної енергії є безспірним.
Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 23 538 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 23 538 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Універсал Україна”, м. Ужгород, яке в подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Імпорт”, 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 2 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39060554 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, будинок 18 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41999833) суму 23 538 (Двадцять три тисячі пятсот тридцять вісім гривень) грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.