ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
08.06.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/838/20
За позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Західна електроенергетична система”, м. Львів
з участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача Приватного підприємства “Антік Плюс”, м. Ужгород
про стягнення 102 604 грн. 81 коп., в тому числі 83 155 грн. 75 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 9 979 грн. 54 коп. трьох процентів річних та 9 469 грн. 52 коп. штрафу,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
Третьої особи -
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Західна електроенергетична система”, м. Львів звернулося до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства “Антік Плюс”, м. Ужгород про стягнення 102 604 грн. 81 коп., в тому числі 83 155 грн. 75 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 9 979 грн. 54 коп. трьох процентів річних та 9 469 грн. 52 коп. штрафу. Ухвалою суду від 18.01.2021 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017 року в частині взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за нежиле приміщення, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 83 155 грн. 75 коп. Крім того, за порушення строків оплати, відповідачу нараховано 9 979 грн. 54 коп. трьох процентів річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) та 9 469 грн. 52 коп. штрафу (п. 3.8. Договору). Представник позивача на адресу суду надіслав заяву від 06.05.2021 року про розгляд справи без його участі.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Третя особа письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надала.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд Встановив:
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі - Позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р “Про погодження перетворення державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” у приватне акціонерне товариство”.
НЕК “Укренерго” є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п. 3.2. Статуту НЕК “Укренерго”.
09.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавцем) та Приватним підприємством “Антік Плюс” (орендарем, відповідачем) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 52-17/06-08, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: частину теплового цеху площею 654,3 кв.м. (далі - Майно) (реєстровий № 00100227.20.АААДКВ799), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу “Західна електроенергетична система” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.06.2017 року та становить за незалежною оцінкою 1 844 472 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: 339,1 кв.м. - розміщення складів та 315,2 кв.м. - розміщення гаражів (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).
Згідно п.п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації права оренди за цим Договором та підписання акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.
Розділом 3 Договору, сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року - 23 078 грн. 91 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п. 3.1., 3.3. та 3.6. Договору).
Пунктом 5.3. Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
За умовами п. п. 10.1. та 10.2. Договору строк дії оренди з 09.10.2017 року по 08.10.2066 року. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Факт передачі нежитлового приміщення в оренду за Договором підтверджується підписаним сторонами спору Актом приймання-передавання майна від 09.10.2017 року.
В подальшому, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2019 року у справі № 907/200/19 Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017 розірвано.
Пунктом 10.9. Договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу, за участю Орендодавця. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно з актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна (згідно договору оренди № 52-17/06-08 від 09.10.2017 року) від 27.01.2020 року орендар повернув, а балансоутримувач прийняв частину теплового цеху площею 654,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4.
Відповідно до пункту 3.11. Договору оренди сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди, орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Враховуючи те, що об'єкт оренди повернуто тільки 27.01.2020 року, позивачем заявлено вимогу про сплату орендної плату за весь час фактичного користування майном. Так, з врахуванням рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2019 року у справі № 907/451/19, позивач просить стягнути з відповідача 83 155 грн. 75 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.07.2019 року по 27.01.2020 року.
В ході судового розгляду спору відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За найм (оренду) з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено істотні умови договору оренди: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки після розірвання договору 25.10.2019 року, акт про повернення майна з оренди сторонами підписаний був лише 27.01.2020 року, нарахування позивачем плати за користування майном за період з 01.07.2019 року по 27.01.2020 року є підставним та обґрунтованим.
Враховуючи доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми орендної плати в розмірі 83 155 грн. 75 коп. за період з 01.07.2019 року по 27.01.2020 року, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Позивач також звернувся з вимогою про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 9 979 грн. 54 коп. та 9 469 грн. 52 коп. штрафу.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 979 грн. 54 коп. трьох процентів річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, суд зазначає, що такий здійснено правильно та правомірно (розгорнутий розрахунок трьох процентів річних міститься в матеріалах справи), а сума трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача повністю.
Також, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 9 469 грн. 52 коп.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті п. 3.8. Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Здійснюючи перевірку нарахування позивачем суми 9 469 грн. 52 коп. штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування такого здійснено із дотриманням положень Договору, а тому, сума 9 469 грн. 52 коп. штрафу підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 102 604 грн. 81 коп., в тому числі 83 155 грн. 75 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 9 979 грн. 54 коп. трьох процентів річних та 9 469 грн. 52 коп. штрафу є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Антік Плюс”, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 142/2 (код ЄДРПОУ 34888318) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Західна електроенергетична система”, 79011, м. Львів, вул. Свєнціцького, будинок 2 (код ЄДРПОУ 20851817) суму 102 604 (Сто дві тисячі шістсот чотири гривні) грн. 81 коп., в тому числі 83 155 (вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят п'ять гривень) грн. 75 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 9 979 (Дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) грн. 54 коп. трьох процентів річних та 9 469 (Дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень) грн. 52 коп. штрафу, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.