єдиний унікальний номер справи №755/6718/2020
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6529/2021
27 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі: Довгополій А.В.
за участі: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Гелетій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гелетій Ірини Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є.,
у цивільній справі № 755/6718/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою міста Києва Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання привести фасад будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив зобов'язативідповідача привести за власний рахунок фасад будинку АДРЕСА_1 з боку квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку шляхом: демонтажу вхідної групи, вікон та двері, відновлення попередніх розміром 2-х вікон та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни, демонтажу 10 фундаментів із закладними пластинами та укріплення фундаменту будинку, відновлення благоустрою шляхом посадки дерева вишні та кущів бузку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_3 , а відповідач є власником квартириНОМЕР_2 за вказаною адресою.
З листопада 2018 року по червень 2019 року відповідач здійснив ремонтні роботи по реконструкції квартири шляхом переведення її під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи під вікнами квартири позивача без його згоди як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку. Фасадну стіну реконструйовано шляхом вибиття двох вікон та здійснено проломи під вікнами площею 8,4 кв. м, що призвело до тріщин між перекриттями в квартирі позивача, до загрози руйнування та обвалу четвертого під'їзду будинку. Отже, пошкодження несучої конструкції (фасадної стіни) є порушенням прав позивача як співвласника будинку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою міста Києва Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання привести фасад будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 привести за власний рахунок фасад будинку АДРЕСА_1 з боку квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку шляхом: демонтажу вхідної групи, вікон та двері, відновлення попередніх розміром 2-х вікон та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни, демонтажу 10 фундаментів із закладними пластинами та укріплення фундаменту будинку.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив суд скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, за яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилаючись на порушеннясудом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказуючи, що про розгляд даної справи відповідачу стало відомо лише після отримання копії оскаржуваного рішення, до того ані на його домашню, ані на робочу адреси, а також на адреси його представників, не надходили жодні листи, ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалами позовної заяви. Зазначене позбавило відповідача права надати обґрунтований відзив на позовну заяву разом із доказами заперечення законності та обґрунтованості заявлених вимог та повідомити суд про дійсні фактичні обставини справи.
Зауважував, що 14 липня 2020 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковіною І.В., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , нежитлове приміщення НОМЕР_2 було відчужено ним ( ОСОБА_4 ) та перейшло у власність іншої особи - ОСОБА_5 . Право власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 липня 2020 року.
Відтак, ОСОБА_4 з 14 липня 2020 року (на час розгляду даної справи) не був власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 та позбавлений права та можливості здійснювати будь-які дії по відношенню до такого, так як зазначене майно є об'єктом права власності іншої особи.
Наголошував на тому, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі третю особу, а саме власника нежитлового приміщення - ОСОБА_5 .
Крім того зауважував, що здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_2 проводилось за попереднього отримання, (ніким не скасованого та чинного на сьогоднішній день) дозволу Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту містобудування та архітектури від 08 жовтня 2018 року №18729/0/02-18 на переведення житлового приміщення - квартири, житлового будинку АДРЕСА_4 , у нежитлове без визначенім його функціонального призначення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні позивач та його представник не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.
Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу просив суд задовольнити її в повному обсязі.
Інші учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явилися, поважність причин неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб що не з'явилися в силу вимог передбачених ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (том 1, а.с.14-15).
22 грудня 2018 року складено акт про обстеження технічного стану несучої конструкції будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що здійснюються будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_2 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи (демонтовано два вікна та нижні частини несучої стіни під вікнами площею 8,4 кв.м). Власниками квартири АДРЕСА_2 вжиті заходи по закриттю пройомів вікон листами ДВП, що створювало погрозу для внутрішніх систем будинку (том 1, а.с.16, 17, 18-22).
Згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури від 16 січня 2019 року замовнику будівництва ОСОБА_4 надано умови та обмеження для проектування об'єкта реконструкції квартири АДРЕСА_4 , які затверджені наказом Департаменту від 01 листопада 2018 року № 1134 (том 1, а.с.23-24).
Згідно Додатку до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень наказом Департаменту від 01 листопада 2018 року № 1134 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкції квартири АДРЕСА_4 (том 1, а.с.25-29).
Згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури надано дозвіл на переведення житлового приміщенні у нежитлове без визначення його функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В. від 03 жовтня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 809 (том 1, а.с.30,31-32).
Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи по АДРЕСА_1 » від 11 червня 2019 року № КВ 141191621593 (том 1, а.с.33, 34-40).
Контрольна картка № 18040104-Дн на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення за адресою АДРЕСА_1 була подовжена на підставі звернень замовника робіт (том 1, а.с. 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48-50).
18 березня 2019 року проведено місцеві громадські слухання щодо правомірності реконструкції квартири АДРЕСА_4 , за результатами якого прийнято рішення про відновлення фасадної стіни (том 1, а.с.51-66).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фасадна стіна будинку є одночасно спільною власністю як всіх мешканців будинку так і частина її є власністю відповідача в межах його приміщення, а тому порушення експлуатації фасадної стіни будівлі порушує права всіх мешканців будинку, в тому числі і позивача квартира якого розташована поруч що є порушенням вимог п.5 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 грудня 2017 № 872, а саме: не отримано згоду балансоутримувача житлового будинку, власника або користувача земельної ділянки, власників (співвласників) суміжних приміщень інтереси яких зачіпаються, на проектне рішення для влаштування вхідної групи.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава ( ст. 49 ЦПК України).
Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач надав докази, згідно до яких вбачається, що у відповідності до договору купівлі - продажу укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 14 липня 2020 року та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковіною І.В. нежитлове приміщення НОМЕР_2 було відчужено ОСОБА_4 та перейшло у власність ОСОБА_5 .
Право власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 липня 2020 року (том 1, а.с. 219-220).
Таким чином ОСОБА_4 на час розгляду даної справи (з 14 липня 2020 року) не є власником нежитлового приміщення НОМЕР_2.
За наведених обставин, ОСОБА_5 , набув право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 .
У той же час, суд першої інстанції розглянув та задовольнив позовні вимоги заявлені відносно відповідача - ОСОБА_4 .
Тобто, розгляд справи з постановленням оскаржуваного рішення відбувався без участі іншого співвідповідача, нового власника нежитлового приміщення, яке за рішенням суду повинно бути приведено у попередній стан.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом ст.ст. 4, 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку, позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
При цьому, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тобто, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства, можна дійти висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Крім того, як наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Суд апеляційної інстанції з урахуванням діючих норм законодавства позбавлений можливості на стадії апеляційного перегляду справи, вирішувати питання щодо залучення до участі в справі нового відповідача, в даному випадку співвідповідача у справі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 367 ЦПК України, а також враховуючи те, що можливість залучення особи в якості відповідача (співвідповідача)передбачена виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, в той час як при здійсненні апеляційного перегляду справи суд не уповноважений на вчинення таких дій, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині щодо задоволення вимог позивача, як таке що ухвалене з порушенням норм процесуального права, та постановити нове судове рішення у порядку ст. 376 ЦПК України, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому, в даному випадку аналіз доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, як вважає колегія суддів може відбуватися за участі залучення всіх осіб, учасників даних правовідносин, що виникли при розгляді заявлених вимог щодо зобов'язання приведення фасаду будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення вимог позивача скасуванню з постановленням нового у відповідності до положень ст.376 ЦПК України про відмову у задоволенні заявлених вимог з зазначених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів ,-
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката Гелетій Ірини Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, за яким;
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою міста Києва Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання привести фасад будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді